Тема 2: міжнародна інтеграція: фактори, рівні, форми, типи та види
План:
сутність міжнародної інтеграції;
міжнародна макроінтеграція;
міжнародна мікроінтеграція.
Термін інтеграція означає цілий, отже, інтеграція веде до утворення цілісної системи. Інтеграцію розглядають як відносини і як процес. Інтеграція як відносини - це відсутність будь-якої дискримінації інозмних партнерів у жодній з національних економік. Інтеграція як процес - це стирання відмінностей в умовах діяльностей економічних суб’єктів представників різних держав. На розвиток процесів інтеграції впливають:
економічні;
науково-технологічні (розвиток транспортних та інформаційно-комунікаційних мереж, що спричинило різке скорочення відстаней);
соціокультурні особливості національних культур;
політичні (не мають прямого влпиву на інтеграцію однак формують відповідне середовище її розвитку);
глобальні (наявніть та необхідність розв’язання сучасних глобальних проблем).
На макрорівні інтеграція розвивається на основі формування економічних об’єданнь країн та через проінтеграційну дільність міжнародних економічних організацій. Виділяють наступні форми макроінтеграції:
зона преференційної торгівлі (асоціації);
зана вільної торгівлі дає особливий пільговий торгівельний режим для країни-учасниці через усунення внутрішніх тарифів;
митний союз - це угода двох або кількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення зовнішнього спільного тарифу;
спільний ринок - в рамках цього об’єднання забезпечується вільний рух не тільки товарів та послуг, а й капіталів та робочої сили;
економічний союз забезпечує вільний рух факторів і результатів виробництва, а також гармонізацію внутрішньої та зовнішьої політики;
Позитивні наслідки від регіональної інтеграції:
зростання конкуренції між виробниками товарів;
використання переваг економії на масштабах виробництва;
збільшення припливу іноземних інвестицій.
Негативні:
ресурси з менш розвинутих економік членів союзу можуть відпливати до більш розвинутих;
може утворитися олігопольний зговір в разі встановлення тісніших зв’язків між фірмами країн-учасниць.
Для зрілих інтеграційних угруповань (таких як економічний союз, політичний союз та спільних ринок):
синхронізація процесів відтворення;
створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками національних економік з пріоритетом власного поділу праці;
особливі механізми регулювання переважно через наднаціональні органи;
узгоджена політика як у взаємних економічних відносинах, так і у політиці стосовно інших країн світу.
Під час утворення зон преференційною та вільної торгівлі, митного союзу міждержавні відносини стосуються тільки сфери обміну. За оцінками Світової організації торгівлі на сьогодні функціонують близько 240 національних торговельних угод. Дослідники виокремлюють також такі види інтеграції:
добровільна характерна для відкритих демократичних суспільств;
примусова може бути мілітарна і немілітарна характерна для тоталітарних режимів;
«щось середнє» характеризується наявністю певних стресових передумов.
Економічна інтеграція може відбуватися декількома шляхами:
знизу догори - в процесі поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя створюються передумови для тісних міжнародних економічних за’язків на рівні підприємств, фірм та корпорацій;
згори донизу - коли з різних політичних та соціально-економічних причин створююється інтеграційне угрупування держав, які ще не повністю відповідають критеріям економічної сумісності, але в процесі подальшого співробітництва досягають тієї чи іншої форми економічної інтеграції;
через двосторонні та багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у діяльності інтеграційних угрупувань, які вже функціонують
Особливості сучасної регіональної інтеграції:
сучасний інтеграційний процес зумовлений не тільки дією об’єктивних факторів, але й певною ланцюговою реакцією на розвиток інших інтеграційних угруповань;
нерівномірність розвитку і реалізацій форм міжнародних економічних інтеграцій;
поряд з інтеграційними процесами розвиваються і дезінтеграційні процеси, які можуть мати локальний характер, а також міжнародний характер.
Іноді виникають умови для повної, частковоюї чи розширеної реінтеграції:
у разі повної реінтеграції ідеться про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих самих умовах інтеграції;
часткова реінтеграція спостерігається, коли об’єднуються окремі учасники інтеграційних угруповань на попередніх принципах або всі учасники на інших умавах;
розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційне об’єднання нових учасників на тих чи інших засадах.
Різноманітність економічних умов діяльності підприємств зумавлює існування різних типів інтеграції. Горизонтальна інтеграція виникає тоді, коли зливаються фірми, які виробляють однорідні або однотипні товари з метою їх подальшої реалізації через систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом товарів за кордоном аналогічним тим, які виробляються в країні базування фірми. Вертикальна інтеграція передбачає об’єднання фірм, які функціонують у різних вирбничих циклах, вона розширює масштаб і силу впливу підприємств у галузі і створює їм додаткові конкурентні переваги. Виділяють наступні види вертикальної інтеграції:
інтеграція донизу - розширення фірмою власного бізнесу за рахунок купівлі фірми, яка знаходиться на нижчому виробничому циклі;
інтеграція догори - навпаки;
невиробнича інтеграція - купівля посередника;
змішана.
На певному рівні інтеграції виникають транснаціональні корпорації, які є найбільш інтегрованими мікроструктурами. Виокремлюють 3 головні критерії належності фірми до транснаціональної корпорації. Транснаціональна корпорація - це фірма, яка має свої філії у 2 або більше країнах світу або фірма власники чи вищий управлінськиий персонал якої є громадянами різних країн світу. Відповідно до визначення Організації економічного співробітництва та розвитку транснаціональна корпорація - це така група компаній приватної, державної, змішаної форм власності, які знаходяться в різних країнах, в якій одна з цих компаній може в значній мірі впливати на діяльність всією групи, особиливо в сфері обміну знаннями та ресурсами.