Маркшейдерські планшети та їх виготовлення

Для складання гірничої графічної документації використовують креслярський папір різної якості, міліметрівку, кальку полотняну і восківку, світлочутливий папір. Зараз для виготовлення креслень почали застосовувати різні полімерні плівки. На папері „Гознак" складають основні маркшейдерські креслення і деякі спеціальні, на інших же матеріалах накреслюють лише спеціальні креслення. На прозору основу знімають копії з різної гірничої графічної документації, які в подальшому бувають необхідними для розмноження останніх на світлочут­ливому папері. Всі названі матеріали з часом деформуються і досить істотно. Так, самий високоякісний папір "Гознак ручного отлива" може стиснутися до 1/100 своєї початкової довжини. Інші матеріали де­формуються ще більше. Ось чому папір, призначений для основних маркшейдерських креслень, має бути попередньо наклеєний на тверду (алюміній, фанера) чи м'яку (коленкор, бязь тощо) основу. Завдяки цьому графічні документи зберігаються краще.

В маркшейдерських бюро шахт часто доводиться виготовляти планшети своїми силами. З цією метою з фанери чи з листового алю­мінію вирізають прямокутник, який за розмірами дорівнює планшету. Потім беруть папір на 5 см довший та ширший планшета і з лицьового боку рівномірно за допомогою м'якої губки змочують його водою. Коли папір просякне водою, зайву воду видаляють, а зворотний бік зволоженого паперу за допомогою м'якого пензлика змазують столярним клеєм, рідким, як сметана. Тримаючи аркуш паперу за протилежні краї, накладають його середньою частиною, намазаною клеєм, на середину листа фанери і поступово опускають до її країв.

Потім зверху кладуть аркуш чистого сухого паперу і ганчіркою щільно притирають папір до фанери від середини до країв. Роблять це двома руками одночасно в двох протилежних напрямках: уверх і униз, праворуч і ліворуч, по одній діагоналі, по іншій діагоналі. Якщо під папером залишився пузирчик повітря, його слід вигнати. Для цього за ближчий кінець підняти папір до пузирчика, знову покласти його на фанеру і притерти. Потім, вирізавши кути паперу, загинають і приклеюють поля паперу на зворотний бік фанери. Одночасно загинають два протилежні поля: спочатку їх середини, а потім краї.

Загнувши всі чотири поля і перевернувши планшет, роблять остаточне притирання.

На зворотний бік фанери аналогічним способом наклеюють аркуш креслярського паперу нижчого сорту, краї якого на 1/2 мм не доходять до країв планшета.

Наклеюючи планшети, необхідно слідкувати, щоб поверхня фанери була цілком чистою. Якщо під папір попаде малопомітна кришка або волосинка, то цього буде достатньо, щоб на поверхні паперу після наклеювання утворився горбик або випуклий рубець і планшет буде зіпсований. Наклеєні планшети складають один на одного по 10-12 штук і тримають під пресом 5-6 9нів, щоденно міняючи місцями верхні, середні та нижні.

На алюміній папір наклеюють клеєм особливого складу. Для виготовлення такого клею готують три розчини:

- на 100 см³ води 25 г їдкого калію;

- 24 см³ спирту-ректифікату і фенолфталеїну до насичення;

- в 1200 см³ води розмішують 200 г крохмалю до зникнення грудочок. Перший розчин вливають в третій; коли клей почне гуснути, добавляють другий розчин. Клей спочатку зробиться густим і прозорим, а через 12 годин він буде готовий до застосування.

Поверхню алюмінієвого листа перед наклеюванням за допомогою крупнозернистого наждачного паперу роблять шорсткою. Техніка на­клеювання така ж, що й при наклеюванні на фанеру. Сушать алюмінієві планшети в горизонтальному положенні окремо один від одного, лицьовою стороною уверх, причому під зворотною стороною має проходити повітря. Можна сушити планшети, поставивши їх на ребро, але в такому разі їх потрібно періодично повертати. При нормальній кімнатній температурі алюмінієвий планшет висихає протягом доби.

На полотно папір наклеюють так: насамперед виготовляють дерев'яну раму (підрамник) ширшою і довшою планшета на 2 см. Потім на підрамник набивають маленькими гвіздками кусок нового непраного полотна, розмір якого трохи більший розміру підрамника. Одну сторону полотна загинають до ребра підрамника посередині, потім, сильно натягуючи уздовж ребра підігнутий край, прибивають його на відстані 1 см від одного з кутів, теж роблять біля другого кута і, нарешті, прибивають полотно по всьому ребру через кожні 2/3 см. Після цього полотно сильно натягують на протилежне ребро і в такій же по­слідовності, як і першу сторону, прибивають другу. Третю та четверту сторону прибивають відповідно, як першу й другу, або так: середина третьої сторони - середина четвертої, кут третьої - кут четвертої і т д. Дуже важливо намагатися сильно і рівномірно натягувати полотно. При цьому слідкують, щоб нитки тканини розташовувалися паралельно до країв дошки. Останніми натягують, загинають і прибивають кути полотна до ребер підрамника. Зайве відрізають. По закріпленому полотні проводять великим пальцем у всіх напрямках. Якщо перед пальцем не біжить „хвиля", то полотно набите добре. Креслярський папір з лицьової сторони змочують водою, протилежну сторону намазують клейстером і наклеюють на полотно, загинаючи поля на зворотний бік підрамника. Для наклеювання паперу на полотно приготовляють клейстер із житнього борошна. З цією метою просіяне житнє борошно засипають у воду, що кипить, весь час помішуючи, щоб не утворились грудочки. Потім, продовжуючи помішувати, підігрівають суміш на невеличкому полум'ї, поки мука не завариться. Для наклеювання користуються теплим клеєм.

При оздобленні креслень по краях стрічкою (тасьмою) застосовують рибний клей, який розводять в підкисленій оцтом теплій воді. План можна окантовувати також шовковою стрічкою, приклеєною клеєм БФ-2.

Технічне переоснащення гірничих підприємств і перехід їх до комплексної механізації та автоматизації зумовили зростання потреби в наочних, достовірних, досить повних і точних копіях багатьох марк­шейдерських креслень. При цьому кількість їх значно збільшується. Виникає необхідність розробки нової технології складання, поповнення і розмноження гірничої графічної документації.

Насамперед, ставляться нові вимоги щодо основи креслень В цьому плані досить перспективним виявилось застосування прозорих синтетичних матеріалів. Поява за рубежем креслярських плівок викликала підвищений інтерес наших спеціалістів до використання прозорої основи для креслень без наклеювання на неї креслярського паперу. Перші плівки мали багато істотних недоліків. Насамперед, звичайна туш на них не закріплювалась, а спеціальна туш, розроблена для креслення на плівках, розчиняла основу. Це не давало можливості в окремих випадках коректувати креслення. Крім того, з часом ці плівки не лише сильно деформувалися, але й змінювали свої фізико-механічні властивості. Ці та інші недоліки гальмували втілення плівок як у нас, так і за рубежем. Розпочалися пошуки нових матеріалів, які увінчалися успіхом: в Англії, Японії, ФРН і США почали випускати спеціальні креслярські плівки з односторонніми або двосторонніми матованими поверхнями, а в нас було освоєно випуск плівки „лавсан", яка за своїми фізико-механічними властивостями була не гіршою кращих зразків імпортної креслярської плівки.

Креслярські плівки мають бути міцними і довговічними, не розтя­гуватися і не стискуватися під дією вологи і температури, повинні мати добрі креслярські властивості, тобто, щоб на них можна було креслити тушшю і олівцем, щоб можна було фарбувати. Потрібно, щоб на плівках можна було робити виправлення рисунка, проводити пером чи рейсфедером рівномірної товщини лінії, було можливим світлокопіювання креслення, виконаного на прозорій плівці. Хороші креслярські та світлокопіювальні якості мають плівки лавсан, екалон і хостафан (ФРН), люміперл (Японія), перматрайз і труматт (Англія). Остання має переваги порівняно з усіма іншими, оскільки вона завдяки особливій будові не втрачає шорсткості в місцях, де виконувалося підчищення.