6. Зміст і класифікація маркшейдерських креслень.

6.1. Загальні відомості

Кожне гірниче підприємство повинне мати комплект маркшейдерських планів, проекцій і розрізів, які забезпечують раціональну і безпечну розробку родовища Перелік, зміст і масштаби маркшейдерських графічних документів шахти, які складаються і систематично поповнюються маркшейдером, визначаються геологічною будовою і способом розробки певного родовища. В зв'язку з цим маркшейдерські плани вугільних і рудних шахт значно відрізняються між собою. Більше того, графічна документація вугільних шахт, які розроблюють полого і круто падаючі пласти, також різна. Маркшейдерські креслення можуть бути складені за результатами топографічних і маркшейдерських зйомок, маркшейдерських вимірів і рисунків з використанням геологічних і геологорозвідувальних даних. Такі креслення називаються вихідними (оригіналами) на відміну від похідних креслень, які є копіями вихідних, проте в окремих випадках зміст похідних креслень може доповнюватися на підставі матеріалів натурних зйомок і залежно від призначення іншими додатковими даними.

6.2. Вимоги щодо маркшейдерських креслень

Плани, проекції, розрізи та інші графічні документи шахти мають задовольняти таким вимогам:

- бути точними, тобто давати зображення вказаних на них геометричних елементів з відповідною для їх масштабів точністю;

давати повне зображення гірничих виробок і форми залягання корисної копалини на момент складання їх і систематично поповнюватися в міру проходження гірничих виробок;

- бути наочними, тобто давати чітке просторове зображення гірничих виробок, їх співвідношення з поверхнею землі і заляганням корисної копалини:

- складатися з дотриманням чинних умовних позначень;

- виготовлятися на високоякісному матеріалі, який забезпечує їх тривале збереження, бути акуратно накресленими і красиво оформленими. Масштаби планів, проекцій і розрізів визначаються вимогами гір­ничоексплуатаційних і маркшейдерських завдань, які мають вирішуватися за відповідними графічними матеріалами. В маркшейдерській практиці прийняті масштаби 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000 і 1:5000. Для спеціальних планів і розрізів застосовуються більші або менші масштаби.

Всі маркшейдерські плани, розрізи і проекції виконують на крес­лярському папері вищої якості (ватман). Щоб продовжити термін служби, їх наклеюють на тонкі алюмінієві листи або фанеру. Спеціальні креслення наклеюють на алюміній або на полотно. Не під клеєними залишають лише графічні документи другорядного значення або якщо вони мають служити нетривалий час (один-два роки).

6.3. Зміст маркшейдерських креслень

Основними об'єктами зображення на маркшейдерських кресленнях є: рельєф і ситуація земної поверхні шахтного поля або території, під якою проходять гірничі і розвідувальні виробки, форма, умови залягання і якісні характеристики корисної копалини і вміщуючих порід, опорні пункти геодезичних і маркшейдерських мереж (триангуляція, полігонометрія, нівелірні і теодолітні ходи), методи керування покрівлею, способи кріплення гірничих виробок, проекти розвитку гірничих робіт і заходи, пов'язані з охороною споруд від шкідливого впливу гірничих розробок. Тому графічна документація кожного гірничого підприємства за своїм змістом може бути поділена на чотири групи: -топографічні плани поверхні;

- комплект креслень гірничих виробок;

- комплект геологічних креслень і гірничо геометричних графіків; - креслення для планування, контролю і керування.

Топографічні плани поверхні

На планах поверхи/ мають бути зображені: десяти сантиметрова сі­тка прямокутних координат, геометрична основа зйомок і рельєф міс­цевості; обриси контурів: лісів, угідь, природних і штучних водойм; природні відслонення порід; устя діючих і ліквідованих гірничих і роз­відувальних виробок, які виходять на поверхню; технічні межі шахти на поверхні та межі земельного відведення; технічні, культурно-просвітні, громадські та житлові будинки; силові лінії та лінії зв'язку, трубопроводи й гідротехнічні споруди; склади корисної копалин, естакади і навантажувальні площадки; породні відвали, провали, тріщини земної поверхні, воронки та інші об'єкти.

Креслення для планування, контролю і керування

В групу креслень, призначених для планування, контролю і керування, входять:

- контроль з планів гірничих робіт, за якими роблять підрахунок запасів, облік стану і руху їх втрат і збіднювання корисної копалини; складають річні та квартальні плани розвитку гірничих робіт, проекти вентиляції гірничих виробок, план ліквідації та попередження аварій; визначають місця взяття проб; відображають результати профілактичного замулювання при боротьбі з підземними пожежами тощо;

- допоміжні креслення, до яких відносяться плани і розрізи до розрахунків запобіжних ціликів, графічні матеріали до розрахунків при проведенні виробок зустрічними вибоями, задані напрямів при проходці закруглень, до визначення кількості корисної копалини на складах тощо;

- схеми: опорних тріангуляційних мереж, прив'язки підхідних пунктів, орієнтування покриття площ топографічними зйомками і розміщення планшетів маркшейдерських креслень, прив'язки вихідних реперів при спостереженні за осіданням поверхні на підроблюваних ділянках поверхні тощо;

- паспорти: кріплення підготовчих виробок, кріплення і керування покрівлею очисних виробок і гірничо-геологічні паспорти-проекти.

Основні т а спеціальні креслення.

Згідно з чинною технічною інструкцією з проведення маркшейдер­ських робіт всі маркшейдерські креслення поділяють на основи/ та спеціальні.

Основні, маркшейдерські креслення - це креслення, які складаються переважно безпосередньо за результатами зйомок і слугують для вирішення найвідповідальніших гірничотехнічних завдань, що виникають під час роботи гірничого підприємства, його розвитку і будівництва, а також будівництва інших цивільних або житлових споруд, розташованих над гірничими розробками або гірничими виробками. Такі креслення є основою для складання іншої маркшейдерської графічної документації, наприклад зведених маркшейдерських план/в, які одержують шляхом зменшення основних планів.

Основні маркшейдерські креслення вважають найважливішими технічними і юридичними документами.

Після ліквідації гірничого підприємства основні маркшейдерські креслення здають на довічне збереження в архів для можливого вико­ристання їх при подальшому розвитку гірничих розробок на раніше експлуатованому родовищі або при будь-якому іншому будівництві в цьому районі.

Основні маркшейдерські креслення виконують за даними зйомок на окремих стандартних планшетах прямокутної форми. Виготовляють планшети із цупкого креслярського паперу, наклеєного на полотно або на будь-яку іншу основу, яка зменшує деформацію паперу при зберіганні. Такою основою можуть бути листи фанери, алюмінію, пластмаси та інші жорсткі матеріали.

Комплект і масштаби основних креслень чітко регламентовані. Так, наприклад, плани гірничих робіт для рудних родовищ мають бути накреслені в масштабах 1:500 чи 1:1000, а плани гірничих робіт вугільних родовищ - в масштабах 1:1000 чи 1:2000.

Вертикальні проекції та розрізи, які доповнюють плани гірничих робіт для круто падаючих покладів, теж відносяться до основних мар­кшейдерських креслень.

Розміри планшетів для складання основних креслень масштабу 1:5000 беруть рівним 40на40 см, а для більших масштабів - 50на50 см. Планшети масштабу 1:5000 позначають арабськими цифрами, які вказують порядковий номер аркуша на схемі покриття топографічними зйомками поверхні даного родовища Аркуш масштабу 1:2000 одержують поділом аркуша масштабу 1:5000 на чотири частини; його позначення складається з позначення аркуша масштабу 1:5000 з добавленням однієї з букв А, Б, В, Г .Аркуш масштабу 1:1000 одержують поділом аркуша масштабу 1:2000 на чотири частини. Його позначення складається з позначення аркуша масштабу 1:2000 з добавленням однієї з букв а, б, в, г. Аркуш масштабу 1:500 одержують поділом аркуша масштабу 1:1000 на чотири частини і для позначення використовують позначення аркуша масштабу 1:1000, добавляючи одну з цифр 1, 2, 3, 4 . Як приклав, розглянемо, яку інформацію наносять на основні маркшейдерські плани вугільної шахти:

- технічні межі поля шахти та межі безпечного провеЗення гірничих робіт;

- всі капітальні, підготовчі, нарізні, очисні виробки стосовно даного пласта (шахтні стволи, приствольні виробки, квершлаги, штреки, камери тощо). На зображеннях виробок вказують дати їх просування по місяцях і роках;

- кути нахилу похилих підготовчих і очисних виробок у всіх характерних точках, але не рідше ніж через 150/200 м;

- виробки сусідніх гірничих підприємств в межах 100 м смуги від тех­нічної межі розроблюваного поля;

- теодолітні ходи першого й другого розрядів з усіма постійними і тимчасовими пунктами, репери з їх номерами й позначками. Крім того, висотні позначки проставляються на сполученні гірничих виробок або в характерних місцях, але не рідше ніж через 200 м;

-дані, які характеризують форму та умови залягання корисної копалини (кути падіння пласту, потужність пласта, межі непромислових ділянок тощо); лінії тектонічних порушень з вказівкою дирекційного кута і кута падіння лінії площини змішувача;

- межі ціликів, залишених в очисних і в інших виробках;

- об'єкти (споруди, водойми тощо), які охороняються, і межі запобіжних ціликів, які їм відповідають;

- напрями ліній вертикальної проекції та розрізів.

До спеціальної" графічної документації відносяться: план промислової площадки, геологічні розрізи уздовж квершлагів. розрізи по стволу шахти і різні гірничо геометричні графіки в ізолініях.

Спеціальні маркшейдерські креслення слугують для повсякденної роботи маркшейдера при вирішенні ним окремих технічних завдань і залежно від призначення можуть бути складені безпосередньо за даними зйомок або скопійовані з основних креслень. Матеріали для виготовлення спеціальних креслень вибирають, враховуючи термін служби і призначення даного креслення. Такими матеріалами можуть бути цупкий креслярський папір, наклеєний іноді на полотно, полотняна калька, восківка, міліметровий і світлочутливий папір тощо. Розміри аркушів спеціальних креслень стандартом не обмежені.

Крім креслень, передбачених технічною інструкцією з проведення маркшейдерських робіт, маркшейдеру шахти доводиться виготовляти копії з основних маркшейдерських креслень для повсякденного використання їх інженерно-технічними керівниками шахти, тресту (рудоуправління), комбінату і навіть міністерства Цими копіями користується також гірничорятувальна частина, в якій для вжиття термінових заходів у разі аварії завжди має бути поповнений план гірничих робіт усіх шахт, які обслуговуються даною частиною. Чинна технічна маркшейдерська інструкція ці креслення не виділяє в особливу групу, проте завдяки їхній специфіці вони у практиці виділяються в самостійну групу обмінних креслень Щ креслення періодично виготовляють на світлочутливому папері з контрольної кальки, яка щомісяця поповнюється у маркшейдерському бюро.

Крім копій основних маркшейдерських креслень, в комплект обмінних планів входять великомасштабні плани приствольних виробок і промислових площадок, схеми розкриття родовища, розрізи по шахтних стволах, які перебувають в проходці, поглибленні чи розширенні, а також структурні розрізи корисної копалини.

Для забезпечення збереження маркшейдерських креслень і зручності користування ними в кожному маркшейдерському бюро або відділі необхідно мати відповідне приміщення для їх зберігання Найнадійніше зберігати креслення у вогнетривких шафах (сейфах). Щоб легше було відшукати потрібне для роботи креслення, можна поділити їх на групи відповідно до наведеної вище класифікації. Для обліку креслень в шафі має знаходитися спеціальна інвентарна книга, в яку заносять всі креслення, які належить зберігати.

Умовні маркшейдерські позначення

Щоб маркшейдерська графічна документація, виготовлена на різних гірничих підприємствах, була зрозумілою і легко читалася, необхідно, щоб одні й ті ж об'єкти підземної зйомки зображувалися на ній ідентично. Єдність способів зображення як елементів зйомки, так і її об'єктів забезпечує однорідність і порівняність маркшейдерської графічної документації. З цією метою в маркшейдерській справі, як і в геодезії, розроблена система умовних знаків, обов'язкова для складання маркшейдерських креслень Маркшейдерські умовні знаки, як і то­пографічні, поділяють на чотири групи: масштабні, поза масштабні різномасштабні і пояснювальні.

Залежно від масштабу креслення для зображення одного і того ж об'єкта можуть бути застосовані масштабні або поза масіитабні, або різномасштабні умовні знаки, оскільки одні й ті ж об'єкти на планах великих масштабів можуть бути показані масштабними умовними знаками, а на планах малих масштабів їх доводиться зображувати позамасштабними умовними знаками. Незалежно від масштабу креслення позамасштабні і деякі пояснювальні умовні знаки зображуються однаково. При цьому, якщо це можливо, таке зображення має нагадувати зовнішній вигляд чи суть зображуваних об'єктів, проте за розмірами знаки можуть бути різними для різних масштабів креслення.

Для зображення на маркшейдерських планах елементів поверхні землі, наявних тут будинків і споруд слід користуватися топографічними знаками, а для зображення гірничих і розвідувальних виробок, пунктів і візирних ліній маркшейдерських зйомок, гірських порід і елементів їх залягання тощо скористатися єдиними умовними позначеннями для маркшейдерських планів і геологічних розрізів, які є обов'язковими для всіх підприємств, що виконують маркшейдерські роботи.

Щоб зрозуміти принцип побудови умовних знаків, розглянемо короткі описи деяких позначень

Опорні пункти геометричної основи знімання поверхні зображують чорним кольором, а опорні пункти і знімальні точки підземного знімання — синім. Візирні лінії зйомок поверхні на плани не наносять, підземні ж візирні лінії наносять на плани синьою тушшю. Устя гірничих виробок (шахтних стволів, шурфів, штолень, гезенків) накреслюють чорною тушшю і поруч червоною тушшю виписують висотні позначки виробок на поверхи, синьою - висотні позначки виробок на експлуатаційних горизонтах та їх вибоїв. Червоною стрілкою показують свіжий струмінь повітря, синьою - вихідний струмінь повітря. Зеленою тушшю підписують символи і потужності покладів корисно копалини, розкрито виробками. Незакріплені підготовчі виробки або закріплені деревом показують чорним кольором, причому верхні (північні) і ліві (західні) боки їх накреслюють потовщеними лініями (0,4-0,5), нижні ж (південні) і праві (східні) боки виробок накреслюють тоншими лініями (0,2 мм). Це зумовлено тим, що виробки уявляють як заглибини, а джерело світла знаходиться у північно-західному нуті планшета, і тоді потовщені сторони відповідатимуть тіньовим бортам заглибин, а тонкі - освітленим.

У випадках застосування металевого кріплення уздовж виробок з обох боків проводять синьою тушшю лінії товщиною 0,5 мм, при бе­тонному чи залізобетонному кропленні виробок такі ж лінії проводять зеленою тушшю, а при кам'яному чи цегляному кріпленні— коричневою чи жовтою тушшю; у випадках застосування бетонітів або залізобетонних стояків виробку обводять аналогічними, переривистими лініями відповідного кольору.

Площу усередині контуру закріплених виробок фарбують: у пройдених по порід — жовтою фарбою, в основних виробках, пройдених, по корисній копалині, - синьою фарбою і у допоміжних виробках - сірою. Коли ж .виробка не закріплена, фарбують лише половину зображеної її ширини. Усередині погашених підготовчих виробок ставлять мітки з 9вох рисочок, які перетинаються (хрестики), які розташовують приблизно під. кутом 45° до стінок виробок. Ширину виробок, зазвичай, зображують в масштабі креслення, але не менше 2 мм для основних виробок і 1,5 мм для допоміжних виробок. З лівого боку в напрямку пересування вибою виробки відмічають положення його станом на 1-е число кожного місяця. Рік указують лише для положення вибою на початок року і на початок або кінець проходки виробки. Індекси та цифри накреслюють чорною тушшю. Уздовж усіх основних і капітальних виробок підписують їх назву.

Станом на 1-е число кожного місяця чорною тушшю проводять контури очисних виробок, усередині контурів римськими цифрами пишуть місяці, протягом яких виконувались роботи на даній ділянці, а арабськими цифрами підписують рік їхнього проведення.

Якщо виймання корисної копалини здійснювалося з обваленням покрівлі, то вироблений простір заштриховують навкісними відносно контуру лініями чорним кольором. У випадках закладки виробленого простору між лініями основної штриховки паралельно їм чорною тушшю проводять пунктирні лінії. В контурі виробленого простору наводять структурну колонку покладу із зазначенням порід підошви і покрівлі його. В кінці кожного року контури очисних виробок прийнято обводити по внутрішньому боці кольоровими смужками. Ширина смужки залежить від масштабу креслення;а колір - від кількості років: для кількості років, що закінчується на 1 і 6 - червоний, на 2 і 7 - зелений, на 3 і 8 -оранжевий, на 4 і 7 - синій, на 5 і 10 - фіолетовий.

Всередині контуру очисних виробок виписують зеленим кольором потужність корисної копалини та прошарків в метрах, причому підпис виконують у вигляді колонки і потужності, які виймаються одночасно (корисної копалини та прошарків), об'єднують квадратною дужкою, котру накреслюють праворуч від колонки, а потужності природних прошарків, які підлягають вибиранню у вибої, відмічають квадратною дужкою, розташованою ліворуч від колонки.

Червоною тушшю на маркшейдерських кресленнях накреслюють геологічні порушення і пояснювальні підписи до них. Якщо тріщини заповнені пустою породою і мають значну потужність, то на кресленні світло-коричневою фарбою забарвлюють площу, оконтурену лініями перетину висячого і лежачого боків порушення з підошвою покладу. Контури корисної копалини, зазвичай, накреслюють коричневим кольором. Площу всередині контуру загубленої" кондиційної" корисної копалини фарбують в жовтий колір, а сам контур обводять чорною тушшю. Межі корисної' копалини за технологічними марками показують коричневою штриховою лінією. Межі балансових запасів корисної" копалини проводять синьою суцільною лінією. На геологічних розрізах і картах позначають гірські породи, які складають продуктивну товщу.

Альбом „Єдині умовні позначення для маркшейдерських планів і геологічних розрізів" містить велику кількість умовних знаків для по­значення різних гірських порід. Проте не завжди рекомендовані в альбом/ знаки можна розмістити при заданому масштаб; розрізу чи карти в межах контур/в, одержаних внаслідок зйомки тих чи інших пор/3. В цих випадках на кресленні доводиться гірські породи позначати умовними знаками, позначення яких трохи відмінні від наведених в альбомі. Якщо такий відступ має місце, то необхідно:

- вибираючи потрібний умовний знак, намагатися зберегти принцип формування прийнятого в альбомі значка;

- праворуч або ліворуч від основного матеріалу помістити легенду, де дати прийняті значки, вказавши, які породи вони позначають Страти­графію показують певним кольором.

Для позначення на кресленнях місць виникнення пожежі, викидів газу, пилу, проривів води, вивалів та інших явищ, які зустрічаються при гірничих розробках, користуються особливими знаками. Ці явища позначають кружками різного кольору залежно від характеру явища Праворуч від знака пишуть дату виникнення даного явища. У разі його ліквідації усередині кружка чорною тушшю проводять два перпенди­кулярних діаметри і виписують дату ліквідації даного явища під датою його виникнення.

Технічну межу шахти накреслюють чорною тушшю, межі запобіжних ціликів " червоною, межі гірничого відводу - чорното та зеленою, а земельного - чорною і жовтою тушшю, межу діючої підошви позначають штриховою лінією тощо. Різні пояснювальні підписи на маркшейдерських кресленнях виконують стандартними шрифтами. Для підписів з розміром малої букви 4 мм і більше застосовують топографічний напівжирний шрифт. Для менших підписів найчастіше використовують стандартний шрифт.

Стандартний шрифт широко застосовується при оформленні різних маркшейдерських графічних робіт Цей шрифт відрізняється від картографічних шрифтів тим, що ним пишуть, а не накреслюють його. Писати букви та цифри стандартного шрифту можна олівцем, спеціа­льним пером або трубочкою.

Чим писати (пером або трубочкою) вирішує виконавець Це залежить від його досвіду і навиків. Найдоступнішими в умовах маркшейдерського бюро шахти є скляні трубочки, кінці яких для зручності в роботі слід зігнути під кутом 40-45° полум'ям свічки чи навіть сірни­ка.

Щоб отвір кінця скляної трубочки був необхідного діаметра, роблять відтяжку над полум'ям спиртівки чи свічки. При цьому в момент, коли скло трубочки почне плавитися, плавним рухом рук розтягують кінець трубочки до розриву, а потім, загнувши кінчик, , надрізають звичайним тригранним напилком кінець трубочки з таким розрахунком, щоб діаметр отвору відповідав заданому розміру, і відламують кінчик трубочки. Після цього слід відшліфувати на дрібнозернистому бруску або наждачному папері робочу частину трубочки. Завжди бажано мати комплект з двох-трьох чи й більше трубочок, які дають лінії різної товщини.

Поводитися зі скляними трубочками потрібно дуже обережно і, за­кінчивши роботу ними, зберігати їх чисто вимитими в коробочці чи в стакані з водою. В останньому випадку трубочки можна й не мити. Стандартний шрифт має нахил вправо. Цей нахил дорівнює 1:3; товщина всіх елементів букв і цифр однакова і дорівнює приблизно 1/8 їх висоти. Ширина великих букв Д, Ж, М, Ф, Ш, Щ, Ю і малих ж, м, т, ф, ш, щ, ю дорівнює їх висоті; ширина решти великих і малих букв, а також цифр дорівнює 2/3 їх висоти (крім 1). Інтервали між буквами у підписах дорівнюють 1/3 висоти букв.

Великі букви стандартного шрифту в 1,4-И,5 рази більші малих як за висотою, так і за шириною. Товщина ж елементів визначається за великими буквами.

Перед написанням окремих букв і підписів слід підготувати на ар­куші паперу розграфку олівцем. Розграфка для стандартного шрифту на відміну від розграфки для картографічних шрифтів трохи спрощується, тобто проводять лише горизонтальні лінії, які обмежують висоту букв, а похилі лінії на довільній відстані. Доцільно букви спочатку легко намітити олівцем, а потім обвести їх тушшю, користуючись пером або трубочкою, які забезпечують відповідну товщину елементів букви. Щоб прискорити написання стандартним шрифтом, іноді замість розграфки олівцем застосовують спеціальний трафарет, в якому вирізані отвори по ширині й висоті букв. Клітки трафарету заповнюють буквами олівцем. Можна, користуючись трафаретом, писати зразу тушшю за допомогою трубочок. В цьому випадку, щоб не змазати вже накреслені букви, до нижньої сторони трафарету кнопками прикріплюють смужки картону або підкладають тонку лінійку

Маркшейдерські планшети та їх виготовлення

Для складання гірничої графічної документації використовують креслярський папір різної якості, міліметрівку, кальку полотняну і

восківку, світлочутливий папір. Зараз для виготовлення креслень почали застосовувати різні полімерні плівки. На папері „гознак" складають основні маркшейдерські креслення і деякі спеціальні, на інших же матеріалах накреслюють лише спеціальні креслення. На прозору основу знімають копії з різної гірничої графічної документації, які в подальшому бувають необхідними для розмноження останніх на світлочут­ливому папері. Всі названі матеріали з часом деформуються і досить істотно. Так, самий високоякісний папір "Гознак ручного отлива" може стиснутися бо 1/100 своєї початкової довжини. Інші матеріали де­формуються ще більше. Ось чому папір, призначений для основних маркшейдерських креслень, має бути попередньо наклеєний на тверду алюміній, фанера) чи м'яку (коленкор, бязь тощо) основу. Завдяки цьому графічні документи зберігаються краще.

В маркшейдерських бюро шахт часто доводиться виготовляти планшети своїми силами. З цією метою з фанери чи з листового алю­мінію вирізають прямокутник, який за розмірами дорівнює планшету. Потім беруть папір на 5 см довший та ширший планшета і з лицьового боку рівномірно за допомогою м'якої губки змочують його водою. коли папір просякне водою, зайву воду видаляють, а зворотний бік зволоженого паперу за допомогою м'якого пензлика змазують столярним клеєм, рідким, як сметана. Тримаючи аркуш паперу за протилежні краї, накладають його середньою частиною, намазаною клеєм, на середину листа фанери і поступово опускають до її країв.

Потім зверху кладуть аркуш чистого сухого паперу і ганчіркою щільно притирають папір до фанери від середини до країв. Роблять це двома руками одночасно в двох протилежних напрямках: уверх і униз, праворуч і ліворуч, по одній діагоналі, по іншій діагоналі. Якщо під папером залишився пузирчик повітря, його слід вигнати. Для цього за ближчий кінець підняти папір до пузирчика, знову покласти його на фанеру і притерти. Потім, вирізавши кути паперу, загинають і приклеюють поля паперу на зворотний бік фанери. Одночасно загинають два протилежні поля: спочатку їх середини, а потім краї.

Загнувши всі чотири поля і перевернувши планшет, роблять остаточне притирання.

На зворотний бік фанери аналогічним способом наклеюють аркуш креслярського паперу нижчого сорту, краї якого на 1/2 мм не доходять до країв планшета.

Наклеюючи планшети, необхідно слідкувати, щоб поверхня фанери була цілком чистою. Якщо під папір попаде малопомітна кришка або волосинка, то цього буде достатньо, щоб на поверхні паперу після наклеювання утворився горбик або випуклий рубець і планшет буде зіпсований. Наклеєні планшети складають один на одного по 10-12 штук і тримають під пресом 5-6 9нів, щоденно міняючи місцями верхні, середні та нижні.

На алюміній папір наклеюють клеєм особливого складу. Для виготовлення такого клею готують три розчини:

- на 100 см³ води 25 г їдкого калію;

- 24 см³ спирту-ректифікату і фенолфталеїну до насичення;

- в 1200 см³ води розмішують 200 г крохмалю до зникнення грудочок. Перший розчин вливають в третій; коли клей почне гуснути, добавляють другий розчин. Клей спочатку зробиться густим і прозорим, а через 12 годин він буде готовий до вживання.

Поверхню алюмінієвого листа перед наклеюванням за допомогою крупнозернистого наждачного паперу роблять шорсткою. Техніка на­клеювання така ж, що й при наклеюванні на фанеру. Сушать алюмінієві планшети в горизонтальному положенні окремо один від одного, лицьовою стороною уверх, причому під зворотною стороною має проходити повітря. Можна сушити планшети, поставивши їх на ребро, але в такому разі їх потрібно періодично повертати. При нормальній кімнатній температурі алюмінієвий планшет висихає протягом доби.

На полотно папір наклеюють так: насамперед виготовляють дерев'яну раму (підрамник) ширшою і довшою планшета на 2 см. Потім на підрамник набивають маленькими гвіздками кусок нового непарного полотна, розмір якого трохи більший розміру підрамника. Одну сторону полотна загинають до ребра підрамника посередині, потім, сильно натягуючи уздовж ребра підігнутий край, прибивають його на відстані 1 см від одного з кутів, теж роблять біля другого кута і, нарешті, прибивають полотно по всьому ребру через кожні 2/3 см. Після цього полотно сильно натягують на протилежне ребро і в такій же по­слідовності, як і першу сторону, прибивають другу. Третю та четверту сторону прибивають відповідно, як першу й другу, або так: середина третьої сторони - середина четвертої, кут третьої кут четвертої і т д. Дуже важливо намагатися сильно і рівномірно натягувати полотно. При цьому слідкують, щоб нитки тканини розташовувалися паралельно до країв дошки. Останніми натягують, загинають і прибивають кути полотна до ребер підрамника Зайве відрізають По закріпленому полотні проводять великим пальцем у всіх напрямках. Якщо перед пальцем не біжить „хвиля", то полотно набите добре. Креслярський папір з лицьової сторони змочують водою, протилежну сторону намазують клейстером і наклеюють на полотно, загинаючи поля на зворотний бік підрамника. Для наклеювання паперу на полотно приготовляють клейстер із житнього борошна. З цією метою просіяне житнє борошно засипають у воду, що кипить, весь час помішуючи, щоб не утворились грудочки. Потім, продовжуючи помішувати, підігрівають суміш на невеличкому полум'ї, поки мука не завариться. Для наклеювання користуються теплим клеєм.

При оздобленні креслень по краях стрічкою (тасьмою) застосовують рибний клей, який розводять в підкисленій оцтом теплій воді. План можна окантовувати також шовковою стрічкою, приклеєною клеєм БФ-2.

Технічне переоснащення гірничих підприємств і перехід їх до комплексної механізації та автоматизації зумовили зростання потреби в наочних, достовірних, досить повних і точних копіях багатьох марк­шейдерських креслень. При цьому кількість їх значно збільшується. Виникає необхідність розробки нової технології складання, поповнення і розмноження гірничої графічної документації.

Насамперед, ставляться нові вимоги щодо основи креслень В цьому плані досить перспективним виявилось застосування прозорих синтетичних матеріалів. Поява за рубежем креслярських плівок викликала підвищений інтерес наших спеціалістів до використання прозорої основи для креслень без наклеювання на неї креслярського паперу. Перші плівки мали багато істотних недоліків. Насамперед, звичайна туш на них не закріплювалась, а спеціальна туш, розроблена для креслення на плівках, розчиняла основу. Це не давало можливості в окремих випадках коректувати креслення. Крім того, з часом ці плівки не лише сильно деформувалися, але й змінювали свої фізико-механічні властивості. Ці та інші недоліки тормозили втілення плівок як у нас, так і за рубежем. Розпочалися пошуки нових матеріалів, які увінчалися успіхом: в Англії, Японії, ФРН і США почали випускати спеціальні креслярські плівки з односторонніми або двосторонніми матованими поверхнями, а в нас було освоєно випуск плівки „лавсан", яка за своїми фізико-механічними властивостями була не гіршою кращих зразків імпортної креслярської плівки.

Креслярські плівки мають бути міцними і довговічними, не розтя­гуватися і не стискуватися під дією вологи і температури, повинні мати добрі креслярські властивості, тобто, щоб на них можна було креслити тушшю і олівцем, щоб можна було ашрбувати. Потрібно, щоб на плівках можна було робити виправлення рисунка, проводити пером чи рейсфедером рівномірної товщини лінії, було можливим світлокопіювання креслення, виконаного на прозорій плівці. Хороші креслярські та світлокопіювальні якості мають плівки лавсан, екалон і хостафан (ФРН), люміперл (Японія), перматрайз і труматт (Англія). Остання має переваги порівняно з усіма іншими, оскільки вона завдяки особливій будові не втрачає шорсткості в місцях, де виконувалося підчищення.