2.2. Протипожежні заходи при експлуатації компресорних станцій

2.2.1. Обмеження утворення горючого середовища

Досягається:

- установка газоаналізаторів для автоматичного контролю вмісту газу в приміщеннях компресорних станцій;

- пристрій загальобмінної вентиляції з кратністю повітрообміну не менш 3;

- при наявності більш 6 агрегатів установка запірно-регулюючої арматури проводиться зовні будинку з глухої стіни чи на відстані від 3 до 50 м від прорізів.

- установка на нагнітальних трубопроводах запобіжних клапанів з відводом в усмоктувальну порожнину компресорів, на багатоступінчастих компресорах - на кожній ступіні;

- контроль тиску на усмоктувальних лініях дожимних компресорів (тиск не повинний бути нижче 0,107 МПа);

- у газових компресорних на усмоктувальних лініях встановлюють сепаратори-осушувачі, а після кожної ступіні - масловідделителі і холодильники;

- при можливості компресори розташовуються на відкритих площадках;

- правильним підбором устаткування по продуктивності компресорів.

2.2.2. Для виключення виникнення джерел запалювання виконуються наступні заходи:

- при застосуванні ДВЗ як приводів компрессорів їх установлюють за глухою стіною з прокладкою привода через сальникові ущільнення, вихлопні труби ДВЗ обладнають іскрогасниками;

- необхідний строгий контроль за правильністю налагодження приводів, дотримання співвісності, відсутності биття і вібрації;

- проводиться постійний контроль змащення підшипників їх своєчасної очистки від забруднень;

- у компресорних станціях проводиться постійний контроль температури устаткування і газу з блокуванням приводів;

- заземлення всього технологічного устаткування;

- установка електроприладів і пускової арматури тільки у вибухозахищеному виконанні з герметизацією введень;

- застосування для очищення устаткування і проведення ремонтних робіт іскробезпечного інструмента;

- своєчасне очищення відкладень нафтопродукту і перешкоджання його коксуванню;

- строге дотримання протипожежного режиму.

2.2.3. Захист шляхів поширення полум'я

Проводиться наступними способами:

- на трубопроводах виробничої каналізації проводиться установка гідрозатворів;

- прорізи в конструкціях, що обгороджують, захищаються протипожежними дверми, люками і т.п.;

- забороняється транзитна прокладка повітропроводів через приміщення насосних і компресорних станцій;

- для запобігання руйнування будівельних конструкцій проводиться монтаж легкозкидуємих конструкцій;

- на ділянках трубопроводів, відключених на ремонт, установлюються заглушки.

ВИСНОВКИ: Пожежною небезпекою володіють усі перераховані способи переміщення рідин. У залежності від способу можуть бути запропоновані різні заходи протипожежної безпеки і потрібно вміти правильно обґрунтувати захід, що пропонується.

3. Способи збереження горючих газів.

У зв'язку з нерівномірністю газоспоживання виникає необхідність створення запасів газу поблизу центрів його споживання. Існують кілька способів збереження горючих газів:

• збереження ГГ у газгольдерах;

• збереження ГГ у резервуарах (ЗВГ);

• збереження ГГ у балонах.

Розглянемо сутність технологічних процесів збереження ГГ.

Одним з найбільш розповсюджених способів збереження ГГ є спосіб збереження газів у стиснутому стані в газгольдерах. У залежності від застосовуваного тиску газгольдери підрозділяють на 2 класи:

-низького тиску (до 700 Па ). Бувають мокрі і сухі;

-високого тиску (від 0,07 до 3 МПа). Бувають циліндричні зі сферичними днищами і сферичні.

Сухі газгольдери складні в експлуатації і дуже пожежонебезпечні; у даний час використовуються мокрі газгольдери.

Мокрі газгольдери прості по конструкції, надійні в експлуатації і менш небезпечні в пожежному відношенні. Розраховані на максимальний тиск 7000 Па, обсяг газгольдерів складає 600, 1000, 6000, 10 000, 20 000 і 30 000 м³ , діаметр дорівнює 43,6 м, висота - 32,21 м, маса - 642,7 кг.

Мокрий газгольдер складається з нерухомого резервуара, наповненого водою, у якому плаває колокол (перекинута склянка). Газ під колокол надходить по газопроводу 1, а виходить по газопроводу 2. При наповненні газгольдера колокол піднімається, а при спорожнюванні опускається. Ролики при цьому сковзають по направляючих шинах і усувають гойдання і перекіс колоколу. Якщо в газгольдері зберігають великі кількості газу 9 понад 10-15 тис.куб.м), то він крім колоколу має ланки (телескопи), що забезпечують необхідну місткість газгольдера. У результаті тиску газу колокол піднімається і тягне за собою телескопи, що знаходяться в зачепленні з жолобами. При піднятті колоколу і ланок жолоби заповнюються водою і створюють гідравлічні затвори, що забезпечує герметичність з'єднання рухливих елементів газгольдера. Для створення необхідного тиску газу в газгольдері застосовують спеціальні вантажі (якщо маса конструкції колоколу і ланок недостатня). Газові введення газгольдера проходять через спеціальні камери, у яких розміщені запірна арматура, засувки для ручного скидання ГГ, скидання газу в атмосферу при переповненні. А також система керування системою опалення і системою продувки газгольдерів.

У північних і середніх частинах, де спостерігається значне зниження температури, газгольдери обладнають пристроями для обігріву води в басейні і затворах.