Тема: Об'єктно — орієнтований підхід у програмуванні.

Мета: ознайомлення студентів з особливостями, перевагами, базовими поняттями, термінами та властивостями об'єктно - орієнтованого програмування.

План заняття:

1. Технології програмування.

2. Суть об'єктно-орієнтовного підходу до програмування.

3. Особливості та переваги об'єктно-орієнтованого програмування.

4. Базові поняття та терміни.

5. Наслідування, інкапсуляція та поліморфізм.

6. Структура опису та реалізації класу.

Суть об'єктно - орієнтовного підходу до програмування.

Елементи об'єктно-орієнтованого програмування (ООП) вперше з'явилися на початку 70-х років в мові моделювання Симула, одержали свій розвиток, і в даний час ООП належить до числа ведучих технологій програмування.

Основна мета ООП, як і більшості інших підходів до програмування -підвищення ефективності розробки програм. Ідеї ООП виявилися плідними і знайшли застосування не тільки в мовах програмування, але й у інших областях комп'ютерних наук, наприклад, в області розробки операційних систем.

Особливості та переваги об'єктно - орієнтованого програмування.

Поява ООП була зв'язано з тим, що комп'ютерні програми являють собою опис дій, що виконуються над різними об'єктами. В ролі останніх можуть виступати, наприклад, графічні об'єкти, записи в базах даних або сукупності числових значень. У традиційних методах програмування зміна даних або правил і методів обробки часто призводила до значних змін у коді програми. Будь-які істотні зміни у програмі підвищують ймовірність появи великої кількості помилок, внаслідок чого зростає проміжок часу, необхідний для відлагодження і запуску програми. Використання ООП дозволяє вийти з такої ситуації з мінімальними втратами, зводячи необхідну модифікацію програми до її розширення і доповнення. Варто зауважити, що ООП не являється вирішенням усіх проблем програмістів, але його цінність як передової технології програмування залишається беззаперечною. Вивчення ідей та методів ООП може істотно спростити розробку та налагодження складних програм.

На даний момент, використання у програмах процедур і функцій для програмування тих складних дій по обробці даних, що доводиться виконувати багаторазово, є вже досить звичною ситуацією. А створення подібних підпрограм у свій час було важливим кроком на шляху до збільшення ефективності програмування. Підпрограма може мати формальні предмети, що при звертанні до неї заміняються фактичними предметами. У цьому випадку є небезпека виклику підпрограми з неправильними даними, що може привести до збою програми і її аварійному завершенню при виконанні. Тому природнім узагальненням традиційного підходу до програмування є об'єднання даних та підпрограм (процедур і функцій), призначених для їхньої обробки.

Базові поняття та терміни

Концепція об'єктно - орієнтовного програмування полягає в тому, що основою керування процесом реалізації програми є передача повідомлень об'єктам. Тому об'єкти повинні описуватися разом з повідомленнями, на які вони реагують при виконанні програми. У цьому полягає головна відмінність ООП від процедурного програмування, де окремо визначенні структури даних передаються в процедури (функції) як параметри. Таким чином, об'єктно-орієнтована програма складається з об'єктів - окремих фрагментів коду, що обробляють дані, які взаємодіють між собою через визначені інтерфейси.

Основна ідея ООП - розміщення всередині одного об'єкту структури

даних і функцій, котрі опрацьовуватимуть ці дані:

Об'єкт = структура даних + функцій обробки даних;