47. Недоходні фактори споживання та заощадження.

До недоходних факторів споживання і заощадження відносяться:

Багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно, так і фінансові засоби, якими володіє населення. Чим більше нагромаджено багатства, тим менші стимули до заощаджень.

Податки. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому ^! збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки.

Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і за­ощадження і навпаки.

Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних спожи­вання і заощадження.

Очікування. Очікування можуть бути пов'язані з май­бутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні гос­подарства змушені робити закупки наперед, що у поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. І навпаки.

Споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і за­ощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І на­впаки.

Відсоткова ставка. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зроста­ють, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.

Недоходні фактори впливають на заощадження і споживання, зміщуючи їх графіки.Можна записати: ,де СВ_а,З_а-Автономне споживання і заощадження,яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом недоходних факторів.

На рис.1 початковий графік функції споживання CB_t зміщується вгору (СВ₂) або вниз (СВ₃) під впливом автономного збільшення або автономного зменшення споживчих витрат. Причому зміщення здійснюється паралельно до початкової функції споживання (СВ.).

Так само паралельно вгору або вниз зміщується графік функції заощадження (3_І5 3₂, 3₃) під впливом автономної зміни приросту заощадження рис. 2 Отже, якщо зміна доходу переміщує точки споживання та заощадження вздовж їхніх кривих, то недоходні фактори зміщують самі криві споживання та заощадження вгору або вниз.

48. Міжнародні екон відносини міжнародні економічні організації.

Ефективність будь-якої нац еко­номіки залежить не лише від результатів її внутр д-сті, а й від її участі в світових екон від­носинах, ступеня її інтеграції у світове госп-во.

Активність країни у світових екон відносинах можна оцінити такими показниками:

1. Рівень експорту;

2. Структура експорту;

3. Рівень імпорту;

4. Структура Імпорту;

5. Співвідношення між імпортом та експортом капіталу.

Найбільш привабливою формою залучення іноземного капіталу є прямі інвестиції. Прямі інвестиції — це такі інвестиції, які забезпечують інвестору управлінський контроль над об'єктом, в який вкладається капітал.

Здійснення зовнішньоекономічних зв'язків між окре­мими країнами передбачає необхідність встановлення міжнародних режимів, які визначали б норми та правила, загальні для всіх суб'єктів світових екон відносин. У сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами такий режим регламентується міжнародною організацією СОТ.

Основні завдання ГАТТ/СОТ полягають в тому, щоб протидіяти протекціонізму на нац та регіональ­ному рівнях, сприяти лібералізації міжнародної торгівлі, зокрема через регламентацію дій урядів щодо регулювання зовнішньоторговельної д-сті країн.

У сфері міжнародних валютно-фін відносин велику роль відіграє МВФ. В основі д-сті МВФ лежить надання кредитів країнам-членам цього фонду для підтримки курсу націо­нальної валюти, на фінансування дефіциту платіжного балансу та обслуговування зовн боргу.

У своїй д-сті МВФ керується принципом обумовленості, згідно з яким країни-члени фонду можуть отримати кредит лише за умов, якщо вони беруть на себе певні зобов'язання щодо внутрішньої екон політики. Ці зобов'язання оговорюються в спеціальному меморандумі між фондом і урядом.

Світовий банк (СБ). Його членами можуть бути лише країни-члени МВФ. Основна його ф-я — надання довгост­рокових позик під досить високі відсотки. Вони надаються як державним, так і приватним п-вам за наяв­ності гарантій з боку відповідних урядів.

Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк). Мета д-сті - поля­гає у фін сприянні переходу країн Центр і Сх Європи, включаючи і країни колишнього СРСР, до ринково орієнтованої економіки.

Основні ф-ї Євробанку — сприяння переходу до ринкової економіки через фінансування життєздатних проектів у держ та приватному секторах економіки, а також сприяння в здійсненні програм структурної пере­будови та приватизації.