42. Пропозиція грошей та грошові агрегати. Графічне відображення пропозиції грошей.

Вся сукупність готівкових і безготівкових грошей складає грошову масу. Вона є структуризованою величиною і складається із декількох грошових агрегатів. Але перш ніж розглянути грошові агрегати, потрібно зупинитись на такій властивості грошей, як їх ліквідність.

Ліквідність – це здатність будь-яких активів виступати як засіб оплати угод , або без втрат перетворюватись в цей засіб. Абсолютно ліквідним є майно, втрати якого при перетворенні на інше майно становлять нуль. Готівкові гроші є абсолютно ліквідними , тому що на них можна швидко і без втрат придбати будь-які інший актив. Пропозиція грошей є реальною грошовою масою і визначається за формулою: Прг= ГМ/Ц Грошова пропозиція складається з готівкових і безготівкових грошей. Всі вони в залежності від рівня їх ліквідності об’єднується зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати : МО=готівкові гроші (гроші поза банками);М1=МО+кошти на поточних та розрахункових рахунках; М2=М1+строкові депозити; М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Отже кожний наступний грошовий агрегат відрізняється від попереднього не лише за структурою, а й за величиною. Широка грошова маса (ГМ) – це агрегат М3. грошова пропозиція контролюється Національним банком через окремі грошові агрегати. Контролюючи грошові агрегати Національний банк цілеспрямовано впливає на грошовий ринок. Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватись Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальлної лінії.

43. Попит на гроші. Чинники, що визначають грошовий попит. Графічне відображення попиту на гроші.

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод випливає з їхньої ф-ії як засобу обігу, тобто з їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод знаходиться в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, що знаходяться в обігу, тим більше потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість обертання грошей.

К-сть грошей в обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:

_{ГМ*Ш=Ц*О}

ПІ — швидкість обертання грошей; Ц — середній рівень цін; О — кількість угод.

Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які б не були враховані у ВВП. Тоді: _{ГМ*Ш=Ц*ВВПр}

Отже:

Таким чином, випливає, що попит на гроші для угод залежить від двох факторів: реального обся­гу в-ва — з його зростанням зростає і попит на гроші; швидкості обертання грошей — чим вища швид­кість обертання грошей, тим менша їх кількість, що необ­хідна для обслуговування угод.

Попит на гроші як активи (По.^г а.) випливає з їхньої ф-ії як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи. Але вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фін активів. Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки.

Перевагою володіння грошима є їх висока ліквідність, але їх недолік полягає в тому, що вони не приносять доход їхньому власнику.Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони приносять доход у формі відсотка, але їх недоліком є низька ліквідність.Попит на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці відсотка і пов'язаний з тео­рією переваги ліквідності: чим вища ставка відсотка, тим менший попит на гроші як активи, тому що за збільшення ставки відсотка збільшується альтернативна вартість гро­шей. Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші: