34. Теорія економіки пропозиції.

Суть теорії економіки пропозиції полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробницт­ва і зайнятості. Назва «економіка пропозиції» є похідною від головної ідеї прихильників цієї теорії — стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили. Вона містить в собі обґрунтування рекомендацій економічній політиці і в першу чергу податковій.

Як уже зазначалося, згідно з кейнсіанською теорією податки впливають лише на сукупний попит. Прихильни­ки теорії економіки пропозиції вважають, що податковий механізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їхню думку, збільшення податків викликає інфляцію витрат через зростання середніх витрат на виробництво продукції. Крім того, при збільшенні податків на доходи домогосподарств зменшуються стимули до праці, а зрос­тання податків на прибуток зменшує привабливість інвестиційних проектів, що скорочує сукупну пропозицію.

Пов'язуючи стагфляцію з надмірним рівнем оподатку­вання, прихильники теорії економіки пропозиції виступають за зниження податковою тиску на економіку. Вони пропонують відмовитися від системи прогресивного опо­даткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. На їхню думку, зниження податків збільшить безподатковий доход і заощадження, знизить рівень відсоткової ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження та інвестиції. Крім того, для найманих робітників зниження податків на заробітну плату підви­щить стимули до праці, що викличе збільшення про­позиції робочої сили на ринку праці.

Оскільки зниження податків веде до скорочення бюд­жетних доходів, пропонуються різні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту. Для цього передбачається зменшити соціальні програми, скоротити апарат держав­ного управління, відмовитися від малоефективних дер­жавних витрат (наприклад, субсидій промисловим підпри­ємствам, витрат на розвиток інфраструктури тощо). Згідно з теорією економіки пропозиції зниження податків викличе зростання реального ВВП як податкової бази, що поряд зі зниженням державних витрат забезпечить збалан­сування державного бюджету.

35. Дискреційна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика — це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ. рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг в-ва, безробіття та інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший — ДЗ, які є інструментом прямої дії. Збіль­шуючи або зменшуючи ДЗ, держава безпо­середньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП. Другий — ЧП, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки (на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосе­редковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Спочатку розгляне­мо вплив ДЗ на ВВП за умов, коли чисті податки не змінюються. Вплив ДЗ на ВВП можна показати за допомогою рис. , де він визначається за методом «витрати — випуск».

На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розгляда­ються в їх приватному варіанті (СуВ₁), тобто без того компонента, яким є державні закупки. Перетин лінії приватних сукупних витрат з бісектрисою в точці Т₁ визначає рівноважний ВВП, який дорівнює О₁.

Тепер припустимо, що уряд прийняв рішення збіль­шити державні закупки. Внаслідок цього сукупні витрати збільшаться, а їхня крива переміститься вгору в положен­ня СуВ₂ (СуВ₁ + ΔСуВ) і перетне бісектрису в точці Т₂. Це викличе мультиплікативне збільшення реального ви­робництва з О₁ до О₂ . Величина приросту ВВП буде дорівнювати: + Δ ВВП = + Δ ДЗ • М_в)

Вплив автономних ЧП на ВВП наслідки якого, спира­ючись на метод «витрати —випуск» можна виділити декілька логічних етапів.

Перший — збільшиться БД на величину зменшення ЧП:

Другий — збільшення БД у свою чергу викличе збільшення тих елем., на які він розклад,

Третій —збільшення СВ—це початкове збільш.СВ, яке мультиплікативно збільшить ВВП

Величина збільшення рівноважного ВВП дорівнює:

Звідси формула мультиплікатора:

має відношення лише до автономних ЧП.Спираючись на такий мультиплікатор, приріст ВВП:

кожна одиниця приросту ДЗ викликає більший приріст ВВП, ніж кожна одиниця зниження ЧП. з розрахунку на однаковий приріст ВВП збільшення ДЗ є для бюджету менш збитковим варіантом фіскальної політики, ніж зниження ЧП .Тепер розглянемо механізм впливу автономних ЧП на ВВП за допомогою методу «вилучення —інєкції» Згідно з методом «вилучення — ін'єк­ції» зниження ЧП (за рахунок підвищення пенсій і стипендій) викличе два наслідки.Перший — зменшення ЧП адекватно збільшує БД, що відповідно з ГСЗ збільшить заощадження:

Другий — зменшення ЧП на адекватну величину зменшить вилучення в формі ЧП. Оскільки зменшення ЧП перевищує збільшення заощаджень, то в підсумку сума вилучень змен­шується порівняно з початковою величиною: