20.Сукупний попит та фактори, що його визначають.

Сукупний попит (СПо) — це реальний обсяг нац продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій формі сукуп попит визнача­ється сукуп витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту

Сукуп попит зна­ходиться в оберненій за­лежності від ціпи. У зв'язку з цим на графіку крива су­купного попиту набуває вигляду похилої лінії.

Між сукупним попитом і ціною нац продук­ту існує опосередкована залежність, яка проявляється через три фактори: ефект відсоткової ставки, ефект багат­ства, ефект чистого експорту.

Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зрос­танні цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит.

Ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість, тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим доходом, що знаходяться у на­селення, зменшуються. В такому випадку власники фінансових активів стають реально біднішими, що скоро­чує їхній попит.

Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він прояв­ляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються стосовно цін за кордо­ном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам.

До числа основних нецінових факторів сукупного попиту можна віднести очікування, зміни в економічній політиці держави, зміни в світовій економіці.

Очікування. Цей фактор породжується звичайною психологією в поведінці екон суб'єктів, згідно з якою їхні поточні рішення обов'язково мають враховувати ті зміни в екон кон'юнктурі, які очікуються у май­бутньому.

Зміни в екон політиці держави. Збільшуючи держ закупки, уряд збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо. Підвищуючи прибутковий податок з громадян, уряд зменшує безподатковий доход домогомп-ств, викликає зменшення споживчих витрат і сукупно­го попиту, що зміщує його криву вліво. Піднімаючи податки на прибуток п-в, уряд викличе зниження очікуваної норми чистого прибутку від інвестицій. Це зменшить інвестиційний компонент сукупного попиту, що змістить його криву вліво.

Зміни в світовій економіці можуть відбуватися в кількох напрямках.

1) зростання економічної активності у наших торгових партнерів.

2) зміна рівня цін у наших торгових партнерів.

3) зміни в торговій політиці наших партнерів.

21 .Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.

Сукупна пропозиція (СПр) — це такий реальний обсяг нац продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня в-ва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є ф-ією товарних цін та середніх витрат (СеВ), тобто витрат на в-во одиниці товару.

На сукупну про­позицію впливають два види факторів: ціна і нецінові.

Цінові за кейнсіанською та класичною моделлю.

Кейнс. модель пояснює зв’язок між ціною (Ц) і СПр в короткостроковому періоді. В її основі – положення про негнучкість з/п (З) протягом кор.строк. періоду. Ц вільно формуються ринком і тому є еластичними стосовно СПо. Це пояснюється існуванням колективних угоди між профспілками і п-цями, а також небаженням підприємців зменш. з/п, щоб уникнути зменш. мотивації до праці та виникнення соц. конфліктів. Цьому сприяє закон про min З. В кор.строк. періоді гнучкими є лише Ц. Це пояснюється ефектом конкуренції.

Якщо СПо падає відносно потенц. ВВП, то зниж. лише Ц, а З тимчасово залиш. стабільною. За цих умов прибутковість в-ва зменш., що стимулює підприємців до скорочення СПр. Звідси – висновок кейнс. моделі – в кор.строк. періоді, протягом якого З не змінюється, СПр перебуває у прямій залежності від товарних Ц. Тому крива СПр має вигляд позитивно похилої лінії. Особливість кейнс. моделі кривої СПр полягає в тому, що вона відбиває неоднаковий зв’язок між Ц і СПр в умовах різного рівня занятості. криву СПр можна поділити не 3 ділянки:

1 – горизонтальна, яка хар-є екон. в умовах глибокого падіння вир-ва. При цьому, збільш. СПо не викликає зростання Ц, СПр збільш. адекватно зростанню СПо . 2 – висхідна, яка хар-є екон. в умовах помірного падіння вир-ва. Збільш. СПо викликає як зрост. Ц , так і збільш. СПр. 3 – вертикальна, яка хар-є екон. в умовах повної зайнятості. При збільш. Спо СПр тимчасово збільш. не може. Тому єдиним наслідком є зрост. Ц. Ця ділянка, зазвичай, збігається з довгострок. кривою СПр. Крім Ц на СПр впливають нецінові чинники: Ц на ресурси, продуктивність ресурсів, субсидії (вплив. на середні витрати, а отже і на валовий прибуток), податок на прибуток (вплив. на чистий прибуток). На графіку це викликає відповідні зміщення кривої у відповідний бік.

Класична модель. СПр — це реальний обсяг нац. продукту, який екон. пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенц. величина СПр залежить від запасу капіталу та технологіч. рівня вир-ва в межах потенц. величини СПр є функцією товарних цін та середніх витрат (СеВ) - витрат на вир-во 1-ці товару: СПр=/(Ц;СеВ).  що на СПр впливають два види факторів: ціна(Ц) і нецінові ф-ри, вплив яких опосередковується через середні витрати. У макроек. науці немає єдиної думки щодо форми зв'язку між Ц і СПр. Залежно від того, як Ц впливають на СПр, існують 2 моделі: класична і кейнсіанська. Головним положенням клас. теорії є те, що ек-ка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу вир-чих можливостей ек-ки. У верхній точці ек-го циклу ек-ка може дещо перевищувати межу вир-чих можливостей; в періоди падіння вона, нав­паки, досягає параметрів, величина яких набагато менша від межі її вир-чих можливостей. Але всі ці коливання є тимчасовими. Ринок володіє мех-мом швидко повер­тати екон. до потенц. рівня вир-ва. Го­ловним мех-мом, який виконує цю роль, є мех-м гнучких цін(Ц) і зарплати(З).Графічно клас. модель СПр можна показати на прикладі падіння сукупного попиту(Спо).

Згідно з клас. моделлю, падіння СПо відносно потенц. ВВП миттєво породжує 2 наслідки: 1 - зниж. Ц. 2 - падіння СПо одночасно викликає адекватне зменш. По на ринку праці і зменш. номінальної З. За цих умов адекватно зменш. сер. витрати, а прибутковість вир-ва не зміниться. Тому у під­приємців не виникає мотивації до скорочення СПр, яка залишиться на рівні потенц. ВВП. Звідси – висновок клас. моделі: СПр не залежить від Ц. В клас. моделі абсолютно гнучкі Ц і З миттєво нейтралізують б-я відхилення екон. від умов повної зайнятості. Тому на графіку крива СПр має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенц. ВВП (Оп). Клас. модель вступає у суперечливість із реальною екон., яка свідчить, що факт. ВВП досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенц. ВВП. В дійсності, ринк. мех-м не­здатний миттєво відновлювати СПр на рівні повної зайнятості. Для цього потрібен певний час. Але незважаючи на тривалі відхилення СПр від потенц. рівня, у довгострок. періоді динаміка факт. ВВП визначається динамікою потенц. ВВП.  клас. модель СПр — модель для довгострок. періоду. Це означає, що довгострок. крива СПр має вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці потенц. ВВП.

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться: 1) зміни цін на ресурси (ресурсових цін); 2) зміни в продуктивності ресур­сів; 3) зміни податків з підприємств та субсидій. Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього зміню­ються середні витрати.

Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукуп­ну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу та матеріальні ресурси. Збільшення продуктивності ресурсів означає, що за наявно­го обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроко­вому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збіль­шення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію.