18.1Нвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції.

І нвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат. Вони можуть здійснюватись в основний кап-л, житлове буд-во та збільшення запасів. Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток (ЧП). Вихідною базою його обчислення є валовий прибуток (ВП), отриманий від реалізації інвестиційного проекту. Він залежить від розміру інвестування та норми прибутку. ЧП менше валового на величину податку на прибуток та затрат на інвестиції, які пов’язані зі сплатою % за використання інвестиційних коштів . Тому сукупний попит на інв-ції (СПІ) залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і %-ставки (ПС). Суть впливу цих чинників полягає у наступному: 1) — фірми інвестують з метою одержання ЧП. Інвестиції будуть приносити ЧП лише тоді, коли на одиницю інвестиц. витрат під-во матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача. Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний ЧП. ОНЧП=(ОЧП/ЧІ)*100%. 2) — якщо ОНЧП - це мета інвестування, то ПС – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу. Якщо ПС нижча від ОНЧП, то інв-ції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки — інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде. При розрахунках використовують не номінальну ПС (визначається в поточних цінах), а реальну ПС (це номінальна ПС скоригована з урахуванням інфляції).

Якщо ПСр=12%, то інв. попит відсутній. Тому, що серед усіх запропонованих економікою інвест проектів ОНЧП<ПСр. Якщо ПСр  до 8%, то виникає інв. попит вартістю 50 гр.од. Бо лише серед інвестиц проектів першої групи ОНЧП>ВСр, тобто 10%>8%. Якщо Вср  до 4%, то інв. попит збільшиться до 200 гр.од. Бо ОНЧП перевищує ПСр вже по першій і по другій групах інвест проектів, тобто 10% і 6% >4%. Отже, доцільність інвестування і інвестиц попит виникають за умов ОНЧП>ВСр. При заданому рівні ОНЧП чим нижча ПСр, тим більше попит на інвестиції. Тому крива інвестиц попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.

19. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.

В світовій практиці не існує чистого ринку, а є змішана економіка, в якій поряд із суб’єктами приватного сектора економіки велику координуючу роль виконує держава. Тому є потреба доповнити модель економічного кругообігу державою в особі уряду. Всі потоки, які відображають взаємовідносини між підприємствами і домогосподарствами, залишаються незмінними. Але тепер на ринку ресурсів і продуктів з’явився ще один суб’єкт – уряд.

Ц е означає, що домогосп-ва і п-ва взаємодіють уже не тільки між собою а й з урядом, від заходів якого теж залежить рівновага в економіці. У моделі екон кругообігу уряд виконує три ф-ї: здійснює ні відповідних ринках держ закупки ресурсів та продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки; уряд надає домогосп-вам і п-вам колективні блага, пов’язані із утриманням бюджетної сфери; для здійснення своїх витрат уряд формує держ доходи за рахунок збирання податків. Але поряд з цим уряд має справу з податками зворотніми. До них відносяться трансфертні платежі. Валові податки за мінусом трансфертних платежів є чистими податками. Уряд взаємодіє не лише на ринку ресурсів та продуктів. Він є також активним учасником фін ринку. Це пояснюється тим, що він не завжди може збалансувати свій бюджет, тобто доходну і витратну частини держ. бюджету. Внаслідок цього виникає бюдж дефіцит, який повинен покриватися за рахунок позичок на фін ринку. Ця модель показує, як уряд може впливати на параметри економічної рівноваги. Ця модель – закритої економіки, тобто такої, яка не має зв’язків із світовим господарством. У дійсності економіка будь-якої держави, як правило, є відкритою.