- •1. Екон теорія, макроекономіка та екон політика. Місце макроекономіки в екон науці.
- •2. Суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами – головна проблема макроекономіки.
- •3. Об'єкт, суб'єкти та предмет макроекономіки.
- •4. Економічна система як об'єкт макроекономіки. Змішана економічна система та її моделі.
- •5.Макроекономічні моделі
- •6. Історія розвиту макроекономічної науки. Функції макроекономіки.
- •7. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •8.Основні показники макроекономічних вимірювань.
- •9. Методи обчислення валового продукту.
- •1О. Номінальні та реальні макроекономічні показники. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •11 .Циклічність як форма економічного розвитку. Структура та види економічних циклів.
- •12.Малі, середні та довгі хвилі: суть, причини та взаємодія.
- •13.Безробітгя: сутність і види. Закон Оукена.
- •14.1Нфляція, її сутність та наслідки.
- •15.Види та причини інфляції.
- •16.Споживання як функція доходу. Графік споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
- •17.3Аощадження як функція доходу. Графік заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.
- •18.1Нвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •19. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.
- •20.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •21 .Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.
- •22. Сукупний попит —сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •24.Метод «витрат-випуск»: його суть та графічне відображення.
- •25.Метод «вилучення-ін'єкції»: його суть, та графічне відображення.
- •26.Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп. Сутність простого мультиплікатора витрат.
- •27.Рівноважний ввп в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви.
- •28.Економічна роль і місце держави в сучасній змішаній економші.
- •29. Державне регулювання економiки
- •30. Класична теорiя як теоретична база державного нентручання в економiку
- •31 .Основні положення кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання.
- •32. Монетариська теорія. Рівняння обміну як основа монетариської теорії.
- •33. Теорія адаптивних та раціональних очікувань.
- •34. Теорія економіки пропозиції.
- •35. Дискреційна фіскальна політика.
- •36. Вплив державних витрат на рівноважний ввп.
- •37. Вплив податків на рівноважний ввп. Податковий мультиплікатор.
- •38. Автоматична фіскальна політика.
- •39. Податки: їх суть, види та значення в економіці.
- •40. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію. Крива Лаффера.
- •41. Держ бюджет. Способи збалансування держ бюджету.
- •42. Пропозиція грошей та грошові агрегати. Графічне відображення пропозиції грошей.
- •43. Попит на гроші. Чинники, що визначають грошовий попит. Графічне відображення попиту на гроші.
- •44. Рівновага грош ринку та графічне її відображення.
- •45. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
- •46. Грошово-кредитна політика: цілі, інструменти та типи.
- •47. Недоходні фактори споживання та заощадження.
- •48. Міжнародні екон відносини міжнародні економічні організації.
- •49. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної д-сті.
- •50.Платіжний баланс, його суть та структура.
- •52. Співвідношення між імпортом та експортом капіталу
- •53. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •54.3Айнятість як економічна категорія і як економічна проблема.
- •55.Ринок праці. Фактори, які визначають сучасний стан ринку праці.
- •56.Держ регулювання ринку праці. Крива Філіпса.
- •57.Проблеми нерівності у розподілі доходів. Крива Лоренца.
- •58.Екон розвиток та екон зростання. Фактори екон зростання.
- •59. Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •60. Модель економічного зростання Солоу.
- •Формулы
16.Споживання як функція доходу. Графік споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
Споживання, — це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.
У середньому споживчі витрати змінюються досить закономірно зі зміною доходу.
Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування, відпочинок зростають швидше, ніж доход. І, нарешті, дослідження показують, що за умов платності таких послуг, як освіта й охорона здоров'я, розмір сектора послуг займає дедалі більшу питому вагу у загальній сумі споживчих витрат.
На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є безподатковий доход (БД).
Економічні дослідження показують, що безподатковий доход є визначальним фактором споживання і заощадження.
Споживання безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість.
Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами і безподатковим доходом. Функція споживання ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв'язок між споживанням та доходом.
Графічно ф-ю споживання можна розглянути на рис. Якби споживчі витрати повністю дорівнювали доходу, їх графік ф-ї споживання прийняв би форму бісектриси. В будь-якій точці бісектриси споживання повністю дорівнює доходу. Точка Б означає нульове заощадження, повне споживання доходу. Праворуч від точки Б — зона чистого заощадження, яка обмежується кривою споживання та бісектрисою. Величина чистих заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між кривою функції споживання та бісектрисою. Обсяг споживання визначається відстанню від осі доходів до кривої функції споживання. Ліворуч від точки Б відрізок АБ означає перевищення споживання над доходами, тобто життя в борг або за рахунок попередніх заощаджень. Перевищення споживання над доходом є «чистим від'ємним заощадженням», його вимірюють відстанню між бісектрисою та кривою функції споживання.
Оскільки споживчі витрати прямо залежать від безподаткового доходу, ф-я споживання виражається так: СВ= ғ(БД)
Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на споживання (у %):
Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання:
17.3Аощадження як функція доходу. Графік заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.
Заощадження —це та частка особистого безподаткового доходу, яка не споживається:
З=БД-СВ
Ф
ункція
заощадження є дзеркальним
відображенням функції споживання.
Функція
заощадження графічно зображена на рис.
Г
рафічно
ф-ю заощадження зображують віднімаючи
по вертикалі ф-ю споживання від лінії
бісектриси.
Обсяг заощаджень визначається відстанню
від
лінії доходу до кривої ф-ї заощадження.
Точка Б на графіку
показує нульове заощадження. На відрізку
АБ заощадження домашніх господарств
від'ємні — ф-я
заощадження лежить нижче від нульової
горизонтальної
лінії.
Заощадження є не тільки ф-єю доходу, а й залежать від % ставки тому ф-я матиме такий вигляд З=f(БД;ВС).
Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називають частку безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у відсотках):
ССС + ССЗ = 100 % або 1,0.
Гранична
схильність до заощадження (ГСЗ) вказує
на співвідношення між додатковими
заощадженнями
та додатковим доходом, який спричинив
ці заощадження:
Сума граничних схильностей до споживання і заощадження за умов будь-якої зміни у безподатковому доході завжди дорівнює 100 % або одиниці:ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100 %.
Світова статистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження —до зростання.
