Лекція№8. Економіко-правовий механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища..

План

1. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища.

2. Фінансування екологічних заходів

3. Збори за спеціальне природокористування.

4. Збори за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

5. Екологічне страхування.

6. Екологічний аудит.

1. Поняття економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища

Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища — це закріплена в законодавстві система економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та організацію раціонального природокористування.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними напрямами економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища є:

— встановлення взаємозв’язку усіх видів діяльності підприємств, установ, організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

— визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

— встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

— встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів;

— надання суб’єктам господарської діяльності податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

— відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища складається із таких основних елементів, як:

— фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

— встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

— збір за спеціальне використання природних ресурсів;

— збір за забруднення навколишнього природного середовища;

— збір за погіршення якості природних ресурсів;

— фонди охорони навколишнього природного середовища;

— комплекс заходів стимулювання;

— екологічне страхування;

— екологічний аудит.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища віднесені до загальнообов’язкових податкових платежів, то відповідні питання регулюються передусім фінансовим правом, зокрема податковим законодавством. Закон України «Про систему оподаткування» передбачає вичерпний перелік податків і зборів, що стягуються в Україні. Серед загального переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) окремими пунктами передбачаються: плата (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища та деякі інші (ст. 14 закону).

Питання формування та розподілу фінансових коштів, призначених для фінансування природоохоронних потреб, зокрема формування доходної та витратної частин Державного бюджету регулюються Бюджетним кодексом України, законами України про Державний бюджет України та іншими актами.

У найбільш загальному вигляді аналізований механізм виконує дві важливі управлінські функції: а) забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища; б) стимулювання екологічної діяльності.

Перша з цих функцій реалізується шляхом встановлення лімітів на природокористування, введення платності природокористування, створення системи фінансування екологічних заходів тощо.

Стимулювання природоохоронної діяльності полягає в тому, що економіко-правовий механізм природокористування створює для суб’єктів господарювання такі правові умови, за яких справа охорони навколишнього природного середовища ставала б економічно привабливою та стимулюючою до її більшого інвестування. Відповідно до ст. 48 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» таке стимулювання включає:

— надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин;

— надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

— встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

— звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;

— передача частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

— надання можливості отримання природних ресурсів під заставу тощо.

Законом України «Про охорону земель» деякі повноваження щодо економічного стимулювання впровадження заходів охорони земель і підвищення родючості грунтів надаються відповідним місцевим державним адміністраціям, сільським, селищним, міським радам та Мінприроди України, і передбачається механізм впровадження таких заходів. До стимулюючих заходів віднесено, зокрема, звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель, компенсування сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель тощо.