4. Договір про пожертву

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, обдаровуваному для досягнення ним певної, наперед обумовленої мети (ч. 1 ст. 729 ЦКУ). Договір є реальним, тобто укладеним з моменту прийняття пожертви. До нього застосовуються загальні положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами договору про пожертву є пожертвувач та обдаровуваний.

Особливості:

1) предметом договору про пожертву не можуть бути майнові права. Предметом цього договору є тільки нерухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери;

2) договір про пожертву є завжди каузальним, оскільки його істотною умовою є встановлена у договорі певна, наперед обумовлена мета, задля якої здійснюється пожертва.

Як і у договорі дарування з обов´язком обдаровуваного на користь третьої особи, встановлення обов´язку обдаровуваного щодо досягнення певної мети у договорі про пожертву не суперечить безоплатній сутності договору дарування, оскільки такий обов´язок спрямований не на користь пожертвувача і зустрічного задоволення він не отримує.

Мета пожертви може бути як індивідуальною, спрямованою на задоволення особистих інтересів (наприклад, пожертва грошей на навчання, лікування конкретної особи), так і загальнокорисною, тобто певну дію потрібно вчинити в суспільних інтересах (пожертва грошей, речей для дитячого будинку, для постраждалих внаслідок землетрусу тощо).

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду (ч. 2 ст. 730 ЦК України);

3) сутність договору про пожертву надає пожертвувану додаткове право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором;

4) додатковою підставою для висунення пожертвувачем або його правонаступниками вимоги про розірвання договору є використання пожертви не за призначенням.