Вимова звукосполучень

1. Відповідно до закономірностей сполучуваності звуків у мов­ленні деякі орфоепічні норми випливають з асимілятивних змін у групах приголосних:

1) -ться вимовляється як [ц':а]:

[ли^естуйец':а] — орфографічно листується; [учац':а] —учаться; [гн'івайуц':а] — гніваються; [обури^ец':а] — обуриться;

2) -шся вимовляється як [с':а]:

[зв'ітуйес':а] — звітуєшся; [в'ітайес':а] — вітаєшся; [розписуйес':а] — розписуєшся;

3) -жся вимовляється як [з'с'а]:

[зваз'с'а] — зважся;

[не^и вр'із'с'а] — не вріжся;

4) -чся вимовляється як [ц':а]:

[не^и мороц':а] — не морочся;

5) -жці вимовляється як [з'ц'і]:

[кривор'і'з'ц'і] — криворіжці; [запор'і'з'ц'і] — запоріжці.

2. Групи приголосних, що з'являються у словах унаслідок сло­вотворення, спрощуються:

проїзд + н(ий) -> [пройізнйй] — проїзний; контраст + н(ий) -> [контрасний] — контрастний; баласт + н(ий) - [баласний] — баластний.

Отже, написання окремих слів не відповідає вимові: [ш'існад'ц'ат'] — шістнадцять; [ш'іс:от] — шістсот; [ш'ізде^ис'ат] — шістдесят; [пре^изи^еден'с'кий] — президентський; [агенство] — агентство; [інте^ил'іген'с'кий] — інтелігентський.

Увага!

У словах [пе^истлйвий], [хвастливий], [ви'пускний] спрощен­ня не відбувається у вимові й не передається на письмі. Також ніколи не спрощується звукосполучення [здр], [спр], [стр]:

[здружити^ес'а] — здружитися;

[здравни^ец'а] — здравниця;

[спри^еймати] — сприймати;

[спрац'увати^ес'а] — спрацюватися;

[страйкувати] — страйкувати;

[страховий] — страховий.

Вимова слів іншомовного походження

Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями:

1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: система, дипломатичний, фізика, цивільний, риторика, шифр, ратифікація, режим.

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.

Правильно Неправильно

[іде^иал'но] — ідеально идеально

[ідейа] — ідея идея

2. .В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не перехо­дить в [у] (навіть перед складом з постійно наголошеним [у]): корупція, доручення, документ, популяризація.

3. .Ненаголошені [и], [е] після приголосного вимовляються з на­ближенням до [е], [и]:

[те^инден'ц'ійа] — тенденція; [пе^ир'іоди^езац'ійа] — періодизація; [се^ирти^еф'ікат] — сертифікат.

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написан­ня слів відповідно до усталених норм. Вони визначають правила написання слів разом, окремо, через дефіс; вживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; вжи­вання апострофа; правила правопису слів іншомовного походжен­ня; прізвищ, географічних назв; правила написання морфем тощо.