Інструкція до самостійної роботи №2

Тема: Загальна характеристика конфесійного та епістолярного стилів.

Студенти повинні знати: лексичні та граматичні ознаки конфесійного та епістолярного стилів.

Студенти повинні вміти: наводити приклади конфесійного та епістолярного стилів.

Основні питання теми:

1. Конфесійний стиль.

2. Епістолярний стиль

Рекомендована література:

1. Зубков М. Сучасна ділова мова за професійним спрямуванням. – Харків: Факт, 2006. с.23-24.

Питання для самоконтролю

1. Які функціональні стилі ви занєте?

2. Які ознаки конфесійного стилю?

3. Яка сфера вживання конфесійного стилю?

4. Які ознаки епістолярного стилю?

Завдання до самостійної роботи.

1. Дати відповіді на питання:

1. Яка сфера вживання та призначення конфесійного стилю?

2. Які основні ознаки й мовні засоби конфесійного стилю?

3. На які підстилі за родами й жанрами поділяємо конфесійний стиль?

4. Який стиль ознаками й мовними засобами близький до конфесійного стилю?

2. Навести приклади епістолярного стилю у красному письменстві.

Опорний конспект

Епістолярний стиль.

Сфера вживання — приватне листування. Цей стиль може бути складницею інших стилів, наприклад крас­ного письменства, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П.Куліша,«Листи дос ина» Ф.Честерфілда й ін.).

Основні ознаки — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкрито іміст листа; кінцівка, де підсумовують написане, й іноді пост скриптум (Р. S. — припис до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби — поєднання складників художнього, публіцистичного й розмовного стилів.

Упродовж сторіч він, як і всі стилі, зазнавав змін. Сучасний епістолярний стиль став стислішим (телеграфним), має скороче­ний обсяг обов'язкових раніше вступних звертань і завершаль­них формулювань увічливості.

Конфесійний стиль.

Сфера вживання — релігія й церква.

Призначення — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюють (реалізують) в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у Біблії й інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

• суто церковна термінологія і слова-символи (дар праведності, гріховність тіла, усі люди — Божий храм);

• непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);

• значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, — / за три дні збудую інший, неруко­творний¹);

• наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочис­тість, піднесеність, риторичні звороти, наявність зазначених раніше виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцис­тичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських і давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше стави­тися до конфесійного стилю як до складника загальнонаціональ­ної культурно-духовної скарбниці та складника нашої історії.

І побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами...” ( Матв.: 5, 1-12).