
- •Інструкції
- •Пояснювальна записка
- •Перелік
- •До самостійної роботи №1
- •Питання для самоконтролю:
- •Інструкція до самостійної роботи №2
- •Інструкція до самостійної роботи №3
- •Інструкція до самостійної роботи №4
- •6. У якому рядку на місці пропущеної літери слід писати и?
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Вимова звукосполучень
- •Вимова слів іншомовного походження
- •Інструкція до самостійної роботи № 5
- •Інструкція до самостійної роботи №6
- •Інструкція до самостійної роботи №7
- •1.Неподвоєні й подвоєні приголосні
- •2.Правопис голосних
- •3. Апостроф
- •4. М’який знак
- •Інструкція до самостійної роботи №8
- •Інструкція до самостійної роботи №9
- •Інструкція до самостійної роботи №10
- •Інструкція до самостійної роботи № 12
- •Інструкція до самостійної роботи № 11
- •Інструкція до самостійної роботи № 13
- •Інструкція до самостійної роботи № 14
- •Інструкція до самостійної роботи № 15
- •Характеристика
- •IIодоляну Вячеславу Станіславовичу
- •Інструкція до самостійної роботи № 16
- •Інструкція до самостійної роботи № 17
- •Етика реклами
- •Династія Снмиренко
- •Відпочинок в Туреччині
- •Виставка «Затишок у вашому домі»
- •Вимоги до підприємств громадського харчування
Інструкція до самостійної роботи № 14
Тема. Відокремлена прикладка як засіб уточнення в ОДС
Студенти повинні знати: стилістичні можливості прикладки
Студенти повинні вміти: доречно використовувати стилістичні можливості прикладки в ОДС
Рекомендована література:
Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К. –с.
Основні питання теми:
Прикладка – особливого роду означення.
Роль прикладки в ОДС.
Завдання до самостійної роботи.
Скласти конспект по темі.
Опорний конспект
Прикладка — це особливого виду означення, яке, будучи виражене іменником, узгодженим здебільшого з пояснюваним словом у відмінку й числі, має деякі елементи предикативності і одночасно з якісною характеристикою предмета виконує деколи й уточнюючу функцію. Відокремлена прикладка— іменник — і пояснюваний нею іменник збігаються в одному і тому ж предметі.
З стилістичного боку цікавою є відокремлена прикладка, яка створює певні відтінки значення у різних мовних стилях. Загальною рисою всіх відокремлених членів речення, порівняно з невідокремленими, є те, що вони мають більшу семантичну вагу і набувають часто цілого ряду додаткових відтінків значення — елементів предикативності, обставинного значення та ін.
У діловому і науковому стилях мови ряд відокремлених конструкцій знаходить дуже широке застосування у зв'язку з потребами стислого й компактного висловлення, яке характеризується чітким розмежуванням головних і другорядних думок і висловленням усіх додаткових відомостей економно і небагатослівно. Серед цих відокремлених зворотів помітне місце посідає і прикладка.
У наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних текстах відокремлена прикладка виконує насамперед довідкову, уточнюючу роль, вказуючи на видову ознаку пояснюваного іменника, і не супроводжується, як правило, емоційцим забарвленням. Наприклад: «Лірник — професійний народний співець на Україні й у Білорусії (переважно сліпий), що, мандруючи з поводирем по селах і містечках, під акомпанемент струнно-клавішного музичного інструмента — ліри виконував моралізаторські, а також історичні й сатиричні пісні, іноді думи» (словник).
«Найбільша з малих планет — Церера — має діаметр близько 800 км, інші набагато менші: їх діаметр лише декілька кілометрів» (підручн.).
Ті прикладки, які належать до іменника — власної назви, означають найчастіше професію людини, її фах, посаду, національність, звання та інше і вживаються майже в усіх стилях мови.
У науковому стилі мови прикладка і пояснюваний нею іменник означають у більшості випадків назви неживих предметів (речей, подій, абстрактних понять та ін.).
Уточнююча роль прикладки не менш виразна і тоді, коли прикладка або пояснюваний нею іменник означають власну назву: «Карпенко-Карий — псевдонім Івана Карповича Тобілевича — належав до табору демократичних письменників, які вели боротьбу за розвиток реалістичного мистецтва» (журн.).
Ці пояснювані іменники — власні назви — найчастіше є прізвищами, іменами або псевдонімами осіб, а також власними географічними назвами: «Місто Берлін — столиця Німецької Демократичної Республіки — лежить на невеликій річці Шпрее в північній частині країни» (підручн.).
Одним з різновидів уточнюючої прикладки у науковому стилі є ті відокремлені прикладки, що поєднуються з пояснюваним іменником за допомогою сполучників або, тобто, себто, чи Ці прикладки можуть бути поширеними і розкривати лексичне значення наукових термінів, іншомовних слів, слів виробничо-технічної лексики (формою і змістом вони нагадують пояснення у тлумачному словнику): «Фігурні» вірші, або вірші предметної форми, відомі були ще в стародавні часи. Вони будувались так, що їх зовнішня, графічна форма нагадувала якийсь предмет» (підручн.); «Причина зміни блиску — періодична пульсація, тобто розширення і стиск зорі, що супроводяться змінами температури» (підручн.).
Крім поширених прикладок, у науковому стилі зустрічаються поодинокі, так звані синонімічні відокремлені прикладки, які найчастіше приєднуються до пояснюваного слова сполучниками або, тобто. Вони не пояснюють лексичного значення слова, а дають предмету іншу назву, цим самим підкреслюючи в ньому якусь певну рису.
«Крім того, в стилістику ж включається вивчення і оцінка фразеологічних штампів, шаблонів (або кліше), що вживаються в тій або іншій сфері мови» (підручн.). Місце терміну тут неви-значене: він може бути і в ролі прикладки, і в ролі пояснюваного слова.
Зокрема, у науково-популярному стилі частіше можна зустріти термін у ролі прикладки, яка дає наукову назву поняттю і знайомить читача з науковою термінологією даної галузі: «Навколо Землі обертається її природний супутник — Місяць. За місяць він обходить навколо Землі, і тому його освітлена Сонцем півкуля буває повернута до нас по-різному — Місяць змінює свій вигляд, або, як кажуть, фази: іноді він має вигляд серпа, іноді — півкруга або повного круга (повний місяць)».
У діловій, офіційній мові (писемній і усній) вживається відокремлена прикладка при займенниках. Вона тут не виступає як художній засіб, а відіграє службову, довідкову роль.
Як відомо, найбільш стилістично виразним є т. зв. факультативне відокремлення. У науковому і діловому стилях факультативне відокремлення майже відсутнє, типовим є обов'язкове, і, таким чином, відокремлені прикладки як прийом увиразнення тут майже не вживаються.
Увага. Прикладки — власні імена і прізвища — відокремлюються тоді, коли особа називається вперше і на її прізвищі треба загострити увагу читача: «Гордіїв вузол розтяв радник республіканської партії у справах зовнішньої політики, Джон Фостер Даллес, який запропонував Ватіканові через свого друга кардинала Корчі 15 мільйонів доларів на випадок перемоги республіканців» (Я. Галан).
Відсутність відокремлення вказує, що прізвище вже знайоме слухачам і не потребує виділення, підкреслення
До відокремлених прикладок цього типу близькі уточнюючі безсполучникові прикладки, що поєднуються з пояснюваними словами інтонацією, схожою на інтонацію прикладок, які мають сполучники або чи тобто та ін. Наприклад:
«З наближенням до Сонця комета стає яскравішою, її туманна оболонка
витягується в бік, протилежний Сонцю, іноді утворюючи світлу смугу хвіст» (підручн.).