3. Підсилення плит перекриття.

Плити монолітних ребристих перекриттів підсилюють нарощенням зверху або знизу.

При нарощенні зверху товщину набетонки приймають такою, щоб існуючої арматури у прольоті плити було достатньо для сприйняття збільшеного згинаючого моменту. Мінімальна товщина набетонки 30 мм. На опорах плити встановлюють арматуру підсилення, площу перерізу якої визначають розрахунком. Її розміщують у набетонці з додержанням конструктивних вимог щодо захисного шару бетону.

З метою забезпечення сумісної роботи нового бетону зі старим поверхню останнього очищують, виконують насічку, зволожують. У разі неможливості гарантувати якісної поверхні під набетонкою (масляні пятна і т. ін.), плиту набетонки розраховують і конструюють як таку, що працює самостійно, а не сумісно з плитою, що підсилюється. У такому випадку корисне навантаження розподіляється між новою і існуючою плитами пропорційно їх жорсткостям, тобто пропорційно кубам висоти перерізу - h³.

Для покращення звязку нового бетону зі старим при нарощенні зверху можуть виконуватись залізобетонні шпонки (рис.5).

Рисунок 5. Отвори в існуючій плиті перекриття для утворення шпонок

Підсилення плит перекриття нарощенням знизу застосовують у разі неможливості виконати нарощення зверху. При цьому оголюють існуючу робочу арматуру плити, до неї через коротуни приварюють арматуру підсилення, після чого останню захищають шаром торкретбетону з додержанням конструтивних вимог щодо захисного шару бетону.

4. Розрахунок підсилення елементів монолітного ребристого перекриття.

Залізобетонні елементи, підсилені обоймами, “сорочками”, нарощуванням розраховують як монолітні по перерізам нормальним до поздовжньої осі і похилим до поздовжньої осі у відповідності з загальною методикою розрахунку залізобетонних елементів СНиП 2.03.01-84*[1].

Розрахунок елементів, що підсилюються, проводять за граничними станами для двох стадій роботи:

до включення в роботу виконаного підсилення – на навантаження і діяння, з урахуванням навантаження від елементів підсилення;
після включення в роботу елементів підсилення – на повні експлуатаційні навантаження.

Клас міцності при стиску бетону підсилення приймають, як правило, таким же, як клас бетону елементу, що підсилюється, але не менше В15.

Під час проведення підсилення навантаження на елементи, що підсилюються не має перевищувати 65% від розрахункової величини. При неможливості досягнення такої величини розвантаження розрахункові характеристики бетону і арматури підсилення враховують у розрахунках з коефіцієнтами умов роботи бетону _br₁= 0,9; арматури _sr₁= 0,9.

В перерізі підсиленого елемента можуть бути різні класи бетону і арматури. При виконанні розрахунків підсилення бетон і арматуру різних класів враховують зі своїми розрахунковими характеристиками.

4.1 Загальна методика розрахунку підсилення залізобетонних елементів, що працюють на згин.

У загальному випадку, якщо у перерізі підсиленого елемента мають місце бетон і арматута різних класів (рис.6), В розрахунках застосовують поняття зведеного розрахункового опору стиснутої зони бетону (R_b_,_red) і зведеної площі перерізу арматури – в розтягнутій зоні А_s_,_red, у стиснутій зоні А_s_,_red.

Рисунок 6. Розрахункова схема підсилення згинального елементу.

Вони визначаються за формулами:

/1/

тут R_b– розрахунковий опір стиску бетону існуючого елемента; R_b_,_ad – теж, елементів підсилення; A_b_,_tot = A_b+A_b_,_ad– сумарна площа перерізу стиснутої зони підсиленого елемента.

, /2/

_,/3/

тут A_s і A_s – площі перерізу розтягнутої і стиснутої арматури існуючої конструкції; A_s_,_adі A_s_,_ad- теж, елементів підсилення; R_s і R_s_,_ad – розрахункові опори розтягу арматури існуючого елемента і елемента підсилення; R_s_с і R_s_с,_ad – теж, розрахункові опори стиску.

Робоча висота перерізу підсиленого елемента h_0,_red = h₀+ а_red, де а_red– відстань від центру ваги розтягнутої арматури існуючого елемента до центру ваги розтягнутої арматури підсиленого елемента.

, /4/