§ 41. Типи слів-речень

За значенням і функціями в мовленні серед слів-речень ви­окремлюють такі групи:

1. стверджувальні, що виражають згоду мовця з чиїмись або власними висловлюваннями, твердженнями, діями (так, еге, еге ж, авжеж, атож:, гаразд, добре, правильно, звичайно тощо): — На фабрику?— Атож (М. К.); — Так, оце ви прямо з трактора?— Еге (О. В.);

2. заперечні, що вживаються для вираження незгоди мовця з чиїмись чи власними висловлюваннями, діями тощо (ні, ні- ні): — А курей на буряки вивозили?— Ні! (О. В.); З хлібом нікого не зустрічав?— Ще ні (О. Г.);

3. спонукальні — спонукання, що містять наказ, заклик до дії, прохання тощо (гайда, геть, годі, марш, цить, доволі, тпру тощо): —Цить!—крикнула Пріська, підіймаючи голову (П. М.); Свічка: Геть! (І. К.);

4. емоційні та емоційно-оцінні, що слугують для вираження емоції, емоційного реагування на почуте (Ого! Тьфу! Добрий вечір! Прощавай! тощо): Ей, таке питаєш (Л. У.); —Добрий вечір! Обидві жінки відповідають йому: Добрий вечір! (А. Г.);

5. питальні, що виражаються здебільшого стверджувальни­ ми, заперечними або спонукальними словами, вимовленими з питальною інтонацією: — Яка радість у нас, Дмитре!—Невже? (М. С); — Так?—запитав я (Є. Г.).

НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ § 42. Поняття про неповні речення

Неповне речення — це таке речення, яке характеризується неповнотою граматичної структури чи складу внаслідок відсут­ності в ньому одного чи кількох членів (головних або друго­рядних), які легко виявити з контексту або ситуації мовлення, Структурною особливістю неповних речень є відсутність у них

106

окремих членів, зумовлена тим, що неповне речення звичай­но входить до складніших конструкцій, в яких відсутні члени наявні.

Неповними можуть бути як двоскладні, так і односкладні речення різних структурних типів, як поширені, так і непоши-рені. Неповні речення належать до тих структурних типів, що й повні з «поновленими» відсутніми членами. Найчастіше вони вживаються в діалогічному мовленні. Наприклад:

• Улю! Ви ж українка!

• Боронь Боже! Не українка!

• Українка!

• А нізащо! Ні! Ні!

• У вас прізвище українське — Розсоха!

• Ні!

— Та що там прізвище — у вас очі українські, губи, стан (М. Кул.).

§ 43. Типи неповних речень

За структурою серед неповних речень виокремлюють такі різновиди:

1. контекстуально-неповні, в яких відсутній член названий у попередньому тексті, що найчастіше спостерігається в другій частині складного речення і в приєднувальних конструкціях: Прагу було врятовано від руйнування, а мешканців її — від ви­ нищення (О. Г.); Юра спинився. В груди набрав повно повітря (Ю. С); Бо таки недарма кращі люди голови поклали. І твій Юхим (А. Г);

2. ситуативно-неповні, в яких відсутній член зрозумілий із ситуації: Як же це ти, Віталику? Чому ти не прив'язав? (О. Г.) (із ситуації випливає, що не було прив'язано човна);

3. діалогічно-неповні, тобто речення-репліки (речення-питан- ня, речення-відповіді, речення-висловлювання), що тісно пов'я­ зані між собою контекстуально й ситуативно і за структурою є продовженням одні одних, доповнюваним позамовними засо­ бами (жестами, мімікою, пластичними рухами тощо), що ро­ бить їх особливим різновидом неповних речень. У них можуть бути відсутні члени речення взагалі, і репліка-відповідь може бути представлена якоюсь часткою або вигуком, що зближує діалогічно неповні речення зі словами-реченнями. Нормою питальних речень і реплік-відповідей діалогічного мовлення є неповнота їх складу, наприклад:

• Хочеш суниць?

• Ні, не хочу.

• Бери, я ще назбираю. Тут їх багато. Правда, смачні?

107

• Смачні...

• А як тебе звати?

• Любою (М. С);

4) еліптичні — особливий різновид неповних речень, що ха­рактеризується відсутністю дієслова-присудка, сама відсутність якого є нормою. Для розуміння цих речень немає потреби ні в контексті, ні в ситуації, оскільки повнота їх змісту виражена власними лексико-граматичними засобами. В еліптичних ре­ченнях дія (стан) виражається всією синтаксичною конструк­цією, яка вказує на місце, час, спосіб, що характеризують дію чи стан, або на об'єкт дії: Парубок уже ні слова, ні півслова (А. Т.); Дівчинка так швиденько травою-травою до хати (А. Т.); Він слово, а Карно йому — десятеро (П. М.).