§ 26. Неузгоджене означення

Неузгоджене означення — це означення, що пов'язується з пояснюваним словом зв'язком безприйменникового чи при­йменникового слабкого керування або прилягання. Неузгодже­не означення може бути виражене:

1) іменником у родовому та орудному (зрідка) відмінках без прийменника: Обличчя Полікарпа стає по-дитячому зворушли­ві

вим і сумовитим (М. С); Пісня Марічки оповідала всім добре знайому подію (М. К.); Як солодко віддать життя за свій на­род, за щастя краю (П. Т.); Довге, засмалене вітром лице, рідка клином борідка, спорошена вже просіддю (П.М.);

2. іменником у непрямому відмінку з прийменником: Доля зробила його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (І. Ф.); Вже міст через Дінець давно прогуркотів (В. Сос); Червоний з китицями пояс теліпався до колін (П. М.);

3. особовим займенником 3-ї особи у формі родового від­ мінка (його, її, їх): Круки мимохіть зробили рух до скрині (М. К.); Його брови й вуса чорніли (І. Н.-Л.);

4. кількісним числівникам (зрідка): Граматика вісімдесят; цифра дев'ять;

5. прислівником і дієприслівником (зрідка): Зійшов над ха­ тою місяць уповні, та червоний-червоний (М. В.); Позавчора спа­ ла була мені фантазія накинути на себе халат, постукати в двері навпроти і сказати... (І. В.);

6. інфінітивом: А в Чіпчинім серці вже ворушилось бажання верховодити (П. М.); Незабаром прийшов наказ розходитися (П. М.); Кричать галчата жовтороті про радість жити і жа­ дать (М. Р.);

7. сполученням іменника в родовому відмінку з прикметни­ ком, займенником, числівником: Він ще частіше став зверта­ ти до товариша дитячих літ (П. М.); Сон літньої ночі колись мені снився (Л. У.);

8. фразеологічними зворотами (нерозкладними словосполу­ ченнями): Миколай вийшов од пана ні живий ні мертвий (І. Н.-Л.); Умер давно той цар з лицем тирана (Л. У.); На бригаді є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Я.);

9) різними незмінними скороченнями та символічними на­ звами: Олімпіада-2004, літак Ту-134;

10) невідмінюваними словами іншомовного походження: колір бордо, тканина джерсі та ін.

§ 27. Прикладка (апозиція)

Прикладка — це означення, виражене іменником (або суб-стантивованим словом), який узгоджується з означуваним сло­вом у відмінку, а іноді (якщо обидва елементи відмінюються за числами) — й у числі: учень-відмінник, учня-відмінника. Як і інші види означень, прикладка може відноситись до будь-якого чле­на речення, вираженого іменником, а також займенником, суб-стантивованим прикметником, дієприкметником, числівником.

Означення, виражене іменником-прикладкою, близьке за значенням до означення, вираженого прикметником, однак не

68

тотожне з ним. Якщо прикметник безпосередньо вказує на озна­ку предмета {блакитні очі, мурований будинок), то у приклад­ці ознака виражається через інший іменник. Вказуючи на озна­ку предмета, прикладка водночас дає йому й другу назву: То вітер часами закине в віконечко снігом-крупою (Л. У.); Дід-про-відник зупинився, наказав усім залазити в комиші (М. К.); На­перед вийшов велетень-рибалка (М. К.). Найістотнішою озна­кою прикладки є те, що вона, характеризуючи предмет, стано­вить з ним одну субстанцію: журнал «Всесвіт», завод «.Арсе­нал», місто Одеса, річка Дніпро, робітник-мартенівець, телефон-автомат.

Прикладка може бути виражена як одним словом (найчасті­ше іменником), так і словосполученням (іменником із залеж­ними від нього словами). Перший із названих різновидів — це непоширена прикладка, другий — поширена. Пор., наприклад, зразки непоширеної: Бджоли-робітниці якось таємничо шепо­чуть поміж собою (І. Ф.); Наш візник-молдован зикнув на коні і пустив їх з гори щодуху (М. К.) і поширеної прикладок: Ти живеш у Києві — чарівному і прекрасному місті (Ю. С). Щодо пояснюваного слова прикладка може стояти як у постпозиції (частіше, див. попередні приклади), так і в препозиції: І запла­кала Лілеяросою-сльозою (Т. Ш.); Не той тепер Миргород, Хо-рол-річка не та (П. Т.).

За структурою розрізняють два види прикладок: 1) прикладки, що тісно поєднуються з означуваним словом; 2) прикладки, що відокремлюються у складі речення в самостійну одиницю (так звані відокремлені прикладки). До першої групи належать прикладки, які не мають пояснюваних слів: А в серці розкішно цвіте золотая квітка-надія (Л. У.); Рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору (Т. Ш.). До другої групи—так звані відокремлені приклад­ки, що становлять сполучення слів: Солідна віком і творчою прак­тикою людина, він був у розпачі (І. Ле); А надокучить їй дома сидіть, до дідуся Гната, було, побіжить, батька Михайлового (М. В.); Петро знав тільки завод та інститут —металургію на практиці, металургію в теорії (П. 3.).

Прикладки неоднорідні за значенням: приєднуючись до означуваного (пояснюваного) слова, вони уточнюють його з різних боків. Вони можуть означати:

1) якість чи властивості предмета, особи: муха-цокотуха, красені-олені, гіганти-пароплави;

' 2) професію особи, звання, посаду, національність, соціаль­ний стан, стосунки спорідненості: дід-провідник, жінка-профе-сор, візник-молдован, лейтенант Черниш, брат Микола; ■ 3) назви річок, морів, озер, гір, сіл тощо: Річка Дніпро впа­дає в Дніпровський лиман Чорного моря; село Вербівка та ін.;

69

4. астрономічні назви: сузір 'я Велика Ведмедиця, сузір 'я Чу­ мацький Шлях, планета Марс та ін.;

5. назви газет і журналів: газета «Освіта», журнал «Перець»;

6. назви підприємств, установ тощо: завод «Арсенал», готель «Дніпро», теплохід «Литва», поїзд «Чорноморець».

Інколи важко розрізняти прикладку і підпорядковуючий іменник, тому слід мати на увазі таке:

1. підпорядковуюче слово значно ширше за прикладку, яка уточнює і конкретизує його: студент-відмінник (прикладкою є відмінник);

2. до власних імен і прізвищ людей прикладкою виступає загальна назва: професор Іванченко, космонавт Юрій Гагарін;

3. власні назви річок, озер, гір, сіл, планет тощо є прикладками до загальних назв: річка Дністер, місто Полтава, планета Земля;

4. умовні назви установ, підприємств, організацій, газет, журналів, художніх творів тощо є прикладками до загальних назв: хорова капела «Трембіта», роман «Хліб і сіль»;

5. із прикладкою не слід плутати складні слова, утворені повторенням (срібло-золото, батько-мати, хліб-сіль, путь-до- рога тощо), складні слова на зразок хата-читальня, будинок- музей, плащ-намет, а також казкові персонажі {Червона Ша­ почка, коза-дереза та ін.), оскільки такі утворення не розчлено­ вуються на підпорядковуюче і підпорядковане (означення) сло­ ва, а виступають у ролі одного члена речення.

Кілька зауважень щодо написання прикладки:

1. якщо прикладка виражена одним словом — загальним іменником, то вона з підпорядковуючим словом пишеться че­ рез дефіс: робітник-мартенівець, каленЬар-порадник, телефон- автомат;

2. якщо прикладкою є власна назва, що стоїть перед підпо­ рядковуючим іменником, то вона пишеться через дефіс: Моск- ва-ріка, Хорол-річка;

3. якщо прикладкою є власна назва, що стоїть після підпо­ рядковуючого слова — загального іменника, то вона пишеть­ ся окремо: село Підгірці, річка Буг, студент Петренко;

4. якщо підпорядковуючий іменник означає родове понят­ тя, а прикладка видове, то вона пишеться окремо (без дефіса): пшениця арнаутка, шапка вушанка, риба акула;

5. прикладки — назви підприємств, організацій, установ тощо, якщо перед ними не стоять слова імені, беруться в лап­ ки: кафе «Космос», спортивне товариство «Динамо», теплохід «Тарас Шевченко», сигарети «Мальборо», цукерки «Золота нива», журнал «Дніпро»;

6. відокремлені прикладки від підпорядковуючих слів за­ звичай відділяються комою, рідше тире: Один лише Ярема Бо-

70

бир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довж.); Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — вели­кий добрий чоловік (О. Довж.).