
- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 18. Складений дієслівний присудок
Присудок, виражений неозначеною формою дієслова (інфінітивом) у поєднанні з дієсловом-зв'язкою, називається дієслівним складеним присудком. Основне його значення міститься
54
в інфінітиві, а дієслово-зв'язка лише вказує на час, спосіб і вид дії. Інфінітив, при якому стоїть зв'язка, виражає саму дію, а Йієслово-зв'язка вказує на її початок, кінець або процес, можливість або неможливість виконання, намір, бажання або небажання суб'єкта виконувати чи виконати дію, здатність або спро-Йу до її виконання тощо. У кожному конкретному випадку значення дієслівного складеного присудка розкривається в контексті на основі єдності лексичного значення обох складових частин дієслівного присудка (інфінітива і дієслова-зв'язки) і граматичним значенням самого дієслова-зв'язки.
У ролі допоміжних дієслів у складеному дієслівному присудку виступають дієслова, що належать до певних семантичних груп:
дієслова, що означають початок, продовження або кінець дії, вираженої інфінітивом (почати, починати, продовжувати, перестати, кінчати, стати та ін.): Всі, завмерши, продовжували. не зводячи очей, дивитися на двері (Г. Т.); І я вірші став писати %іід вечір золотий (В. Сос.); Горизонт починав мене вабити не переможно (Л. У.);
модальні дієслова зі значенням бажаності, необхідності, Можливості чи неможливості дії (могти, вміти, мусити, хотіти, бажати, намагатися, готуватися, поспішати, вирішувати та ін.): Кайдашиха мусила заходжуватися сама коло своїх сорочок '(І. Н.-Л.); Довго я не хотіла коритись весні (Л. У.); Герман не_ міг довше дивитися на таку забаву межи дітьми (І. Ф.);
3)дієслова, що виражають процеси мислення чи внутрішні почуття (думати, гадати, сподіватися, боятися, любити, ненавидіти): Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію, я розмови за-^ лишити про сі матерії (Л. У.).
Усі допоміжні дієслова мають послаблене лексичне значення, що робить можливим їх вживання в ролі дієслова-зв'язки при інфінітиві.
До дієслівних складених присудків належать також присудки, виражені повнозначним дієсловом у поєднанні з інфінітивом, що має відтінок обставини мети, якщо обидві дії стосуються того самого суб'єкта: Андрій пішов оглядати руїни (М. К.). Якщо дія, названа дієсловом в особовій формі, стосується одного суб'єкта, а дія, названа інфінітивом, — іншого, то інфінітив до складу присудка не входить, а виступає як додаток: Лікар заборонив (що?) вставати з ліжка; Командир наказав (що?) стріляти. У цих прикладах інфінітив є додатком (так званий 'об'єктний інфінітив) і до складу присудка не входить. Не можна вважати складеними присудками також складені форми майбутнього (я буду носити — я носитиму) та давноминулого часу (Він заходив був, та не застав), бо вони становлять форми одного слова.
55
Складеними дієслівними є й також присудки, в яких інфінітив поєднується із: 1) прикметниками чи дієприкметниками (певен, згоден, повинен,радий, змушений, зобов'язаний тощо): Рад би він ще раз побачить отаку зиму (ТІ. Т.); Я зобов'язаний допомогти старому (М. С); 2) предикативними прислівниками (треба, молена, необхідно та ін.): Уранці нічого не можна було пізнати (О. Донч.); Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Г. Т.); Щоб научитись жить, треба настраждатись у житті (І. К.-К.), хоча в обох випадках цю конструкцію можна сприймати і як конструкцію з простим присудком, а дієслово в інфінітиві — як додаток.
Безсумнівно, складеним дієслівним є присудок, виражений фразеологічним сполученням, що заступає модальне дієслово (мати бажання, мати намір, мати право, горіти бажанням, дати згоду та ін.) у поєднанні з інфінітивом: Савченко з Руди-ком навіть задля такого незвичайного дня не мають охоти поступатися своїм апетитом (М. К.); Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Л. М.).