2. Класифікація адміністративних послуг

У літературі щодо адміністративних послуг називається різна їх кількість – 1500, 3000, а то й 6000. Окрім того зазначається, що вони характеризуються багатогранністю та різноманітністю. Усе це обумовлює необхідність їхньої класифікації.

Класифікацій адміністративних послуг може бути багато. Наприклад, за критерієм платності адміністративні послуги можуть поділяти на платні й безоплатні для особи. Особливо актуальними є проблеми віднесення окремих видів адміністративних послуг до платних, обґрунтованості розмірів плати за них, прозорості цього процесу.

Надання адміністративних послуг на платній (безоплатній) основі, переліки адміністративних послуг, а також розмір плати за адміністративні послуги (у фіксованому розмірі на рівні середньої собівартості надання даного виду послуг) повинні визначатися виключно законами.

Для нашого часу актуальним є вдосконалення механізм оплати адміністративних послуг, зокрема, визначення строку внесення плати.

Залежно від суб'єкта, який надає адміністративні послуги, їх можна поділити на державні адміністративні послуги й муніципальні адміністративні послуги. Важливими є насамперед ті класифікації, які мають практичне значення, тобто дають можливість давати рекомендації щодо покращення системи надання адміністративних послуг.

Одним із таких критеріїв класифікації можна назвати рівень установлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання, зокрема: 1) адміністративні послуги із централізованим регулюванням (регулюються законами, актами Президента, Кабінету Міністрів та центральних органів виконавчої влади); 2) адміністративні послуги з локальним регулюванням (регулюються актами органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади); 3) адміністративні послуги зі «змішаним» регулюванням (регулюються водночас і централізованими й локальними актами).

Така класифікація дає змогу визначити кілька особливостей упорядкування системи надання адміністративних послуг. У першу чергу, вони стосуються послуг із локальним регулюванням. По-перше, необхідно запроваджувати нові види за умов наявності необхідних людських, фінансових та матеріальних ресурсів для надання якісних послуг.

По-друге, не повинно бути ситуацій, коли адміністративний орган вирішив видавати дозволи на щось, навіть і обґрунтовано, але при цьому іще не розробив процедури надання цієї послуги, і не узгодив діяльність різних структурних підрозділів. По-третє, стосовно адміністративних послуг із локальним регулюванням найбільшу активність у плані вдосконалення організації їх надання можуть проявити саме органи місцевого самоврядування, які мають можливість проводити моніторинг перебігу цього процесу. Як показує практика, у багатьох випадках у локальних актах недостатня увага приділяється наявному прогресивному досвіду надання таких послуг, стандартам забезпечення їх якості.

Щодо адміністративних послуг зі змішаним регулюванням, то тут також є можливості більш чітко розробити процедуру їх надання. У деяких послугах зі змішаним регулюванням, за наявності актів локального регулювання, пріоритет надається саме останньому. Наприклад, у разі затвердження місцевими радами міст обласного значення місцевих правил надання дозволів на розміщення (реконструкцію) тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності не застосовуються типові регіональні правила .

Наступним критерієм класифікації адміністративних послуг, який може мати й теоретичне, і практичне значення, є зміст адміністративної діяльності щодо надання адміністративної послуги. За змістом адміністративної діяльності щодо надання адміністративних послуг можна виокремити наступні групи: а) видача дозволів (на зайняття окремими видами підприємницької діяльності; на проведення мітингів, демонстрацій; на розміщення реклами та ін.), у тому числі акредитація, атестація, сертифікація; б) реєстрація з веденням реєстрів (реєстрація актів громадянського стану, суб’єктів підприємницької діяльності), у тому числі легалізація суб’єктів (легалізація об’єднань громадян); в) легалізація актів (консульська легалізація документів), г)нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) д) верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України); є) соціальні послуги – визнання певного статусу, прав особи (призначення пенсій, субсидій). Але часто навіть за однією назвою може бути різне змістове навантаження. Так, при реєстрації державного акта про право власності на земельну ділянку первинним є інтерес держави щодо обліку землевласників та гарантування їх прав, а при реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності первинним є бажання особи отримати дозвіл на зайняття цією діяльністю. І хоча в усіх справах щодо надання адміністративних послуг приймається індивідуальний адміністративний акт, для особи принципово важливим є його остаточне оформлення, наприклад, отримане свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або ліцензії на право займатися освітньою діяльністю. Тому в розробці процедури надання адміністративної послуги необхідно орієнтуватися саме на кінцевий результат, якого очікує споживач.

Можна класифікувати адміністративні послуги за галузями законодавства, які регулюють вирішення питань, за розв'язанням яких звертаються особи до адміністративних органів. Серед них можна виділити соціальні, підприємницькі (або господарські), земельні, житлові та інші види адміністративних послуг. При цьому під соціальними адміністративними послугами розуміються послуги, пов'язані з реалізацією владних повноважень, приміром, призначення пенсії, державної соціальної допомоги тощо. Прикладами земельних адміністративних послуг можуть бути прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки в користування, передача у власність земельних ділянок на підставі проекту землеустрою, передача земельної ділянки в постійне користування суб’єктам господарювання, зміна функціонального призначення земельної ділянки, що перебуває у власності чи користування суб’єкта господарювання, а прикладами підприємницьких адміністративних послуг — реєстрація суб’єкта господарювання (юридичної особи та фізичної особи-підприємця), внесення змін до відомостей про суб'єкта господарювання, які містяться В Єдиному державному реєстрі, внесення до ЄДР запису про рішення суб'єкта господарювання (юридичної особи та фізичної особи-підприємця) щодо його припинення тощо.

Такий підхід до класифікації не вступає в жодну суперечність із загальним поняттям «адміністративні послуги», оскільки всі ці відносини належать до тих чи інших галузей законодавства, які виокремились з адміністративного права, і мають адміністративний характер. У процедурному аспекті також не видно будь-яких суттєвих відмінностей між цими послугами: надають їх адміністративні органи, процедурний результат той самий — адміністративний акт. Аналіз виділених вище груп послуг засвідчує наявність у них і деяких власних формальних та змістових ознак, що знову таки підтверджує обґрунтованість даного підходу до класифікації адміністративних послуг.

Наприклад, нормативна база щодо соціальних питань характеризується надзвичайною нестабільністю, наявністю постійних змін та доповнень, хоча в основі своїй є досить детальною. Соціальні послуги, як правило, надаються на рівні місцевого самоврядування, що цілком виправдано, адже коло споживачів таких послуг досить широке й для громадян зручно, коли відповідні служби знаходяться якнайближче до них.

Так, громадянам дуже зручно, якщо за призначенням житлових субсидій можна звертатися через житлово-експлуатаційні організації. Реальне надання деяких соціальних послуг тісно пов'язане з наявністю відповідних, у першу чергу, фінансових ресурсів, адже для особи важливо, щоб допомогу не лише призначили, а й вчасно виплатили. Тому необхідно бути обережним із запровадженням додаткових соціальних послуг як на державному, так і місцевому рівні, оскільки це іноді може призводити до протилежних наслідків. Наприклад, установлення надмірних пенсій або додаткової матеріальної допомоги місцевою владою може, навпаки, призводити до соціальної несправедливості, якщо в державному та місцевому бюджеті немає достатніх ресурсів, щоб надавати такі виплати не вибірково, а певному колу осіб за чіткими критеріями.

Зважаючи, що в більшості соціальних послуг вимоги до переліку необхідних документів досить схожі: довідки з житлово-експлуатаційної контори, довідки про доходи тощо, створюються сприятливі умови для організації ефективного документообігу, наприклад, між соціальними відділами й житлово-експлуатаційні організаціями та податковими органами.

Порядок надання більшості адміністративних послуг, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, також доволі детально прописаний на загальнодержавному рівні, а сама процедура виглядає досить обґрунтованою й оперативною. Але , у цій сфері місцеві адміністративні органи проявляють часто невиправдану «активність», запроваджуючи нові види послуг. Так, є приклади, коли місцеві адміністративні органи приймають рішення про обов'язкове отримання «паспорта на озвучення об'єкта» для об'єктів торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, якщо їх власники бажають щоб у їхніх закладах грала музика. У такому паспорті повинна міститися навіть назва технічного засобу, назви радіо - і телепрограм та деяка інша інформація. Проте варто зважати, що кожна така «послуга» зайвим тягарем лягає на підприємця й може використовуватись для необґрунтованого тиску при перевірках та певних корупційних дій.

Щодо послуг, пов'язаних із землею, то фактично існує три види таких послуг: реєстрація прав власності на земельні ділянки, надання земельної ділянки у власність або користування, видача різних довідок.

Питання будівництва та благоустрою регулюються переважно актами локального рівня (отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, надання ордеру на видалення дерев, кущів, газонів, визначення розміру внеску замовників у створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при здійсненні будівництва (реконструкції), видача ордеру на тимчасове погіршення благоустрою території), тому й можливостей для спрощення процедур тут не бракує. Так, можна спростити процедури отримання документації від бюро технічної інвентаризації, якщо створити ефективну систему документообігу між різними установами.

Адміністративних послуг, які регулює житлове законодавство, не так багато, адже крім взяття на квартирний облік та видачі ордерів у громадян мало інших причин особисто звертатися до адміністративних органів. Більшість житлових питань вирішуються колективним методом (тобто не індивідуально), і не завжди за ініціативою мешканців, яких стосуватиметься це рішення. Це, зокрема, стосується таких справ як зняття з балансу міської ради приватизованих будинків, капітальний ремонт житлового фонду, передача в комунальну власність будинків, зміна статусу гуртожитку тощо. Актуальність удосконалення адміністративних послуг у цій сфері буде великою доки частка державної та комунальної власності в житловому фонді буде суттєвою.