ПОЛІТИЧНА НАУКА ТА ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК В УКРАЇНІ

ПЛАН

1. Сутність і становлення політичної науки.

2. Історичний розвиток української політичної думки.

3. Виникнення і поступ української політичної науки.

4. Формування сучасної політичної науки в Україні.

Основні поняття і терміни: політологія; предметна сфера полі­тології; історичний розвиток української політичної думки; на­ука; соціалізм; націонал-комунізм; консерватизм; націоналізм; націонал-демократизм; дисидент; політологічна установа.

1. Сутність і становлення політичної науки

Термін "Політологія" походить від грецьких слів politika (державні і суспільні справи) та logos (слово, поняття, вчення). Таким чином, ним називають науку, об'єктом вивчення якої є політика та її відноси­ни з особистістю й суспільством.

Політологія - одна з наймолодших наук, її зародження припало на другу половину XIX століття. Серед західних вчених побутують супе­речливі твердження щодо країни, яку слід вважати батьківщиною полі­тології.

Американські вчені переконані в тому, що вона виникла у США. Адже саме в Колумбійському університеті в 1857 р. Френсіс Лейбер започаткував курс лекцій з політичної теорії та була утворена кафедра історії й політичної науки. Після чого відкрилися і ряд інших кафедр політологічного профілю (переважно на юридичних факультетах). У 1903 р. було засновано Американську асоціацію політичних наук.

Європейські вчені (і перш за все - французькі та англійські) запе­речують таке твердження. Вони вважають, що найперша спеціалізова­на установа в галузі політології під назвою Вільна школа політичних наук виникла в 1871 р. у Франції, і заснував її Е. Бутлі (сьогодні це – Інститут політичних досліджень Паризького університету). В ній також навчався і майбутній американський вчений Джон Берджес, який тільки у 1880 р. заснував власну школу політичної науки.

Одначе, попри ці суперечки, географію виникнення політичної на­уки слід також розширити принаймні на Німеччину та Італію. Адже у другій половині XIX століття над її теоретичними основами працю­вали такі класики політології, як Макс Вебер (1864-1920) у Німеччині ("Учений і політика", "Політика як професія і покликання", "Протес­тантська етика і дух капіталізму"), Гаетано Моска (1858-1941) ("Основи політичної науки") та Вільфредо Парето (1848-1923) ("Трак­тат загальної соціології") в Італії.

Політологія стрімко розвивається у США наприкінці XIX - на поч. XX ст. Під впливом прагматичної філософії в цій країні виникає і на­буває популярності течія біхевіоризму (від англ. behaviour - поведін­ка), в контексті якої вивчення політики і суспільних процесів пов'язу­валося із вивченням поведінки членів соціальних груп. При такому підході у політичній науці активно застосовуються результати соціо­логії та психології.

У перших десятиліттях XX ст. політологія набуває активного роз­витку і в Європі. Так, перша спеціалізована кафедра з політичної на­уки в Англії виникає в 1912 р. в Оксфордському університеті. Однак через вплив світових воєн, революційних процесів та появу тоталітар­них режимів утвердження політичної науки на Європейському конти­ненті все ж відбувалося вже після Другої світової війни і значною мірою під впливом американської політологічної школи.

Чимало цьому процесові сприяла ЮНЕСКО, яка санкціонувала статус політичної науки як самостійної. На міжнародному колоквіумі політологів, що проходив у 1948 р. в Парижі, було вирішено стосов­но цієї науки вживати термін "політична наука". Під егідою тої ж ЮНЕСКО в 1949 р. засновано Міжнародну асоціацію політичної науки.

Сутність кожної науки визначається тою предметною сферою, яку вона охоплює у своїх -дослідженнях. На вищезгаданому міжнародно­му колоквіумі політологів було визначено, що предметом політичної науки с:

а) політична теорія;

б) політичні інститути;

в) партії, групи і суспільна думка;

г) міжнародні відносини.

Безперечно, що серцевиною політологічної проблематики с влада та політичний процес - як процес її здобуття, утримання та розпоряджання нею. Адже без наявності влади навіть найвартісніші теорії про впорядкування суспільного та державного життя залишаються тільки теоріями.

У такому разі політичній науці можна дати таке визначення: полі­тологія - це наука, що вивчає політику, закономірності функціо­нування й розвитку політичної сфери суспільства та політичного життя в контексті виборювання, утримання контролю та функціо­нування політичної влади в суспільстві.

Однак політика є об'єктом дослідження для багатьох суспільних наук: політичної філософії, політичної історії, соціології політики, пра­вознавства, політичної психології, політичної економії, політичної ан­тропології, політичної географії тощо. Від кожної з них політологія відрізняється тільки їй притаманним предметом дослідження. Ним с політична сфера суспільства.

Ця категорія с центральною в політології, бо інтегрує в собі всі інші політологічні категорії: політичні інститути, політичні відноси­ни, політичні процеси, політичну культуру тощо.

У політології як навчальній дисципліні виокремлюють такі основні структурні розділи:

1. теорія політики;

2. теорія політичних систем;

3. теорія соціального управління;

4. політична ідеологія та історія політичних вчень;

5. теорія міжнародних відносин;

6. практична політологія.