2.Правові відносини.

Правові відносини – це всі соціальні взаємодії, детерміновані правом. Вони охоплюють і матеріальне, і духовне життя суспільства. Наприклад, право через нормовану законами діяльність вплетене в економічні відносини відношення виробництва, обміну, споживання і розподілу матеріальних благ, закріплення юридичних прав на власність та ін.

Люди, що займаються виробничою діяльністю, вступають один з одним не тільки у виробничі, але і в правові відносини. Зокрема, у сфері власності вони стосуються права володіння і не володіння. У цьому сенсі відношення власності стають правовими. Самі правові відносини активно впливають на економічні відносини, гальмують або прискорюють їх розвиток. Правові відносини тісно зв'язані з політикою (політичними відносинами), мораллю (етичними відносинами).

Невідповідність правових відносин економічним, екологічним, демографічним та іншим матеріальним умовам, що змінилися, породжує конфліктні ситуації, веде до загострення соціальних суперечностей. Будучи залежними від економічних відносин і покликаними захищати їх, правові відносини не завжди «встигають» за змінами матеріального життя. Це відбувається, перш за все, тому, що правові відносини виражають інтереси не всього суспільства, а певних груп (класів, кланів, конфесій, владної еліти), які зацікавлені в збереженні статус-кво, що задовольняє їх. Через це правові відносини стають суб’єктивізованими, а правова діяльність організовується так, щоб захистити владні і економічні інтереси пануючої групи.

Таким чином, правові відносини формуються в процесі діяльності індивідів, соціальних груп, регламентованою правовими нормами. Такі відносини є об'єктно-суб'єктивними, оскільки залежать від об'єктивних умов і від суб'єктивного права.

3.Правова свідомість.

Правова свідомість – це усвідомлена правова реальність, життєвий світ людини, відображений з погляду законного і незаконний в ідеях, теоріях, наукових і емпіричних знаннях, звичаях і традиціях, відчуттях і емоціях.

Основним змістом правової свідомості виступає знання про вимоги встановлених норм. Людина завжди має уявлення про зміст потрібного і про наслідки у вигляді санкцій у разі недотримання норми.

У процесі розвитку суспільства виникає потреба у встановленні загальних для всіх членів правил виробництва, обміну, споживання і розподілу матеріальних благ. Ці правила  – непорушна умова функціонування суспільства. Поступово в суспільстві формуються знання про ці «загальні правила», тобто вони, загальні правила, усвідомлюються.

За своєю природою правосвідомість ідеальна, будучи віддзеркаленням правової реальності, матеріальних відносин. Проте, будучи відображеним і усвідомленим, вона матеріалізується в практичних вчинках, в діяльності людей. Як свідомість взагалі, правова свідомість суб'єктивна, формується суспільством, залежить від суспільства. В той же час правосвідомість суспільства об'єктивна по відношенню до індивіда або групи людей. Тому у кожного індивіда, у кожної соціальної групи існують елементи власної правосвідомості, що не співпадають з правосвідомістю суспільства в цілому.

Правова свідомість формується на таких фундаментальних людських якостях як відчуття власної гідності, здатність до самозобов’язання і самоврядування, взаємна пошана і довіра людей один до одного, духовна самостійність, волелюбність, взаємність, солідарність.

У структурному відношенні правосвідомість можна розглядати з двох позицій:

1) глибини і точності віддзеркалення правового буття;

2) носія правового буття.

По глибині і точності віддзеркалення правового буття правова свідомість існує на двох рівнях: теоретичному і буденному.

Теоретичний рівень – це система наукових знань про право (наука) і правова ідеологія. Правова наука (юридична наука) вивчає право як особливу систему соціальних норм і різні аспекти правозастосувальної діяльності.

Вона забезпечує науковість процесу формування правової свідомості і самої правової свідомості як віддзеркалення правової реальності, що спирається на знання об'єктивних закономірностей суспільного розвитку.

Правова ідеологія – це система правових ідей, теорій, переконань, норм, регулюючих поведінку людей в суспільстві, а також система оцінок цих норм громадянами конкретної держави.

У будь-якому суспільстві правова ідеологія виступає захисницею інтересів (перш за все, економічних і політичних) певних соціальних груп – правлячої еліти, класу, етносу, релігійних конфесій. Тому в конкретному суспільстві завжди наявні різні правові ідеології, наприклад, ідеологія можновладців і ідеологія знедолених.

Буденний рівень – це віддзеркалення правової реальності у вигляді емпіричних знань, а також правова психологія.

Емпіричні правові знання – це знання, отримані соціальним суб'єктом на основі власного соціально-правового життєвого досвіду. Таке, наприклад, знання про відплату за скоєний вчинок.

Правова психологія – сукупність правових відчуттів, емоцій, настроїв, переживань, обрядів, звичаїв, навиків і звичок, в яких відбивається життєвий світ людини, її повсякденна правова реальність. На відміну від ідеології, в правовій психології менше групового, політичного інтересу, але більше достовірно людського. Формуючись стихійно, в основному досвідним шляхом, вона консервативніша, ніж ідеологія, і менш схильна до змін у зв'язку з приходом до влади нових правителів.

Правова ідеологія і правова психологія тісно взаємозв'язані і роблять вплив одна на одну.

За носієм правового буття можна виділити суспільну (групову) і індивідуальну правову свідомість.

Суспільна (групова) правова свідомість – це свідомість суспільства (групи), а індивідуальна — свідомість окремої людини.

Індивідуальна правова свідомість суб'єктивна, і іншою для індивіда бути не може, а суспільна виступає по відношенню до нього об'єктивним в тому сенсі, що існує незалежно від його волі та бажання: народжуючись, він застає вже прийняті правові норми, звички, а не створює їх наново. У суспільній і індивідуальній свідомості можуть бути різні ціннісні правові орієнтації: що заохочується суспільством, не завжди так само оцінюється індивідом. З усіх форм суспільної свідомості до правосвідомості ближча етична і політична.