Редакторська підготовка перевидань

Досі не існує єдиного тлумачення поняття «перевидання» та інших термінів, пов’язаних з перевиданням книг. Кожне перевидання є неповторним виданням, тобто не першим виданням будь-якої книги, літературного твору. Перевидання визначається як видання, що вже вийшло у світ.

Види перевидань

Основними видами перевидань є власне перевидання та передруки. Їх відмінність полягає в тому, що передрук – видання, текст якого друкується за яким-небудь виданням, що вже друкувався (зазвичай авторитетному), що було видане іншим видавництвом, перевидання – «повторний випуск видання, що вже було надруковано даним видавництвом».

Перевидання може містити зміни, доповнення, виправлення, переробку, комбінацію з перерахованих видів, повністю повторювати попереднє видання. (Якщо в наступному тексті змінено понад 25 % тексту, то воно вважається новим виданням, а не перевиданням). Відповідно до цього виділяють такі перевидання:

1. доповнене;

2. виправлене;

3. перероблене;

4. розширене;

5. стереотипне.

Іншим видом перевидань є передрук, коли як видавничий оригінал використовують текст будь-якого попереднього видання, що був надрукований іншим видавництвом.

Критерії відбору та проблематика творів для перевидань

Робота з відбору творів повинна проводитись рівномірно, систематично, із року в рік. Відбір не повинен бути суб’єктивним чи випадковим. Щоб елементів суб’єктивізму було по можливості менше, цю роботу краще доручити комісії, що складена з найкращих представників вітчизняної науки.

Критерії, яких дотримується редактор під час відбору тем для перевидання

1. По-перше, зі світової класичної літературно-художньої спадщини відбираються такі твори, що відрізняються високими естетичними якостями. Укладачі відбирають такі твори, що стали суспільним надбанням культури людства. Вони намагаються також враховувати місце твору в системі літератури свого часу, тобто виходячи з історико-літературних міркуваньстосовно кожної з окремих національних літератур.

2. По-друге, на практиці використовується критерій актуальності. Формальною ознакою актуальності є лише те, що перевидання присвячено якійсь певній події. Щоб запобігти виписку малоактуальних або неактуальних видань необхідно під час складання тематичного плану правильно оцінювати теми майбутніх видань і вібдирати найактуальніші з них, тобто ті, що мають велике наукове та культурне значення. Найважливішою ознакою відбору є доцільність перевидання книг на дану тему.

Робота редактора над змістовою частиною видання

Редактор разом з автором визначають обсяг переробки нового матеріалу і його зміст, тобто характер змін, що будуть вноситися до основного тексту. Визначаються зміст і обсяг доповнень, включень залежно від виду перевидання. Редактор має визначити необхідність внесення доповнень, наскільки вони важливі, чи покращують видання. Разом з автором редактор знімає питання, що виникли. Бувають такі випадки: в першому виданні через технічні причини треба скоротити чи доповнити текст, щоб довести обсяг до повного друкованого аркуша. Редактор повинен разом з автором додавати матеріал, що не має великої значимості, чи вже скорочувати якусь частину, що може виявитися важливою. У другому виданні і автор, і редактор мають можливість додати матеріал, що був раніше скорочений, виправити всі помилки, скоротити застарілі свідчення. 49

Робота редактора над службовою частиною видання

Завдання редактора перевидання – уніфікувати коментарії та примітки.Особливої уваги потребують передмова та вступна стаття. Під час підготовки перевидання редактору треба передивитися або написати знову передмову. Вступна стаття, як правило, пишеться знову.

У передмові зазвичай відмічають недоліки попередніх видань і відмінності даного видання від попередніх, характеризують зміни та доповнення, що були внесені в нове видання, і пояснюють необхідність перевидання: поява нових досліджень чи розробок, нової технології тощо.Для перевидання складають нові вихідні свідчення: титульний аркуш, анотація, вихідні дані. На титульному аркуші вказують номер перевидання та його вид. Особливої уваги в процесі підготовки елементів книги потребує анотація. Анотації допомагають читачеві орієнтуватися в світі книг.

У практиці анотування часто перебільшується цінність книг. Позитивна оцінка видання в анотації допустима, але вона повинна бути об’єктивною, відповідати дійсно якостям книги та водночас – ненав’язливою, стриманою.

Серйозним недоліком анотації є сіра, одноманітна мова – велика кількість штампів, загальних місць, невлучних фраз.