1.2. Цивільна оборона України

Конституція України, прийнята Верховною Радою в червні 1996 року, закріпила правові основи забезпечення безпеки, які охоплюють широкий спектр діяльності людини, у тому числі вимоги Загальної Декларації прав людини, прийнятої ООН 10.12.1948 року, Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, зарубіжного і власного державного будівництва.

Стаття 27 Конституції говорить: „Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не маже бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини...”.

Для реалізації прав людини по захисту її життя і здоров’я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу держава, як гарант цього права, створила державну систему – Цивільну оборону України, увівши її в дію Законом України „Про Цивільну оборону України” від 3-го лютого 1993 року з наступними змінами і доповненнями з Закону України „Про Цивільну оборону України” від 24 березня 1999 р., а також Положенням Кабінету Міністрів України „Про Цивільну оборону України” (10.05.1994 р.).

У преамбулі Закону проголошено: „Кожний має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості...”.

Цивільна Оборона України с державною системою органів управління, сил і засобів, створюваних для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і воєнного характеру.

Систему Цивільної оборони становлять:

• органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

• органи повсякденного управління процесами захисту населення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості;

• сили і засоби, призначені для виконання завдань Цивільної оборони;

• фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

• системи зв’язку, оповіщення й інформаційного забезпечення;

• центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС);

• курси і навчальні заклади підготовки й перепідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони;

• служби Цивільної оборони.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, усі шари населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюються за територіально-виробничою ознакою.

1.2.1. Завдання Цивільної оборони України

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і впровадження заходів для зменшення збитків і втрат у випадку аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійного лиха.

З метою виконання завдання:

• вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення НС і захисту населення від впливу наслідків;

• готується науково-обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;

• здійснюється безупинне спостереження за станом потенційно-небезпечних об’єктів і навколишнього середовища;

• підтримуються в готовності до негайного використання засоби оповіщення й інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження і локальні системи оповіщення;

• створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

• здійснюється забезпечення працівників підприємств, установ, організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та постійне інформування його про обстановку, що складається.

З метою виконання завдання в усіх ланках міських і позаміських пунктів управління на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, ліній зв’язку і радіомовлення, а також спеціальних засобів створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Це комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адміністраціям підприємств, установ і організацій, силам Цивільної оборони і населенню.

Автоматизована система оповіщення й інформаційного забезпечення створюється на базі загальнодержавної мережі зв’язку і радіомовлення, підрозділяється на державну і регіональну. Система використовується централізовано, повинна забезпечити циркулярне оповіщення посадових осіб з використанням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха й у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, здійснювані центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих рад народних депутатів, штабами Цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у випадку надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, що може опинитися (опинилося) у вогнищах ураження.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізації соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт є:

• тимчасове розселення громадян у безпечних районах;

• організація харчування в районах лих і тимчасового розселення;

• організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

• організація надання фінансової допомоги потерпілим;

• забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лих і місцях ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що загрожують життю і здоров’ю населення, а також у випадках:

• розвідування вогнищ ураження і визначення їх меж;

• проведення робіт, пов’язаних з пошуком і порятунком людей;

• надання допомоги потерпілим;

• евакуація населення з небезпечних районів;

• карантинно-обсерваційних заходів;

• ізоляції вогнищ ураження;

• забезпечення суспільного порядку в районах лих і у вогнищах ураження;

• здійснення заходів життєзабезпечення населення;

• соціально-психологічної реабілітації населення;

• здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів.

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх готовності до стійкого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є постійно діючі органи управління зі справ Цивільної оборони, у тому числі створені в складі підприємств, установ та організацій силами і службами Цивільної оборони.

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

До керівного складу Цивільної оборони належать особи, які очолюють Уряд України та уряд Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, підрозділи виконкомів, на які покладено завдання забезпечити захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій; керівники підприємств, установ та організацій, командири військових з’єднань і частин Цивільної оборони та спеціальних формувань Цивільної оборони.

Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу Цивільної оборони здійснюється за планом курсів, що затверджується на відповідному рівні Прем’єр-міністром України, главами обласних державних адміністрацій. Учні та студенти проходять підготовку за відповідними програмами у своїх навчальних закладах. Працівники підприємств, установ і організацій, особовий склад невоєнізованих формувань проходять підготовку з ЦО під час об’єктових тренувань і комплексних навчань один раз на три роки. Особовий склад органів управління Цивільної оборони проходять підготовку в ході командно-штабних і штабних навчань, тренувань.

Населення, не зайняте в сфері виробництва та обслуговування, навчається вмінню застосовувати засоби захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях за допомогою пам’яток і засобів масової інформації.

Контроль за виконанням вимог Цивільної оборони, станом готовності сил і засобів Цивільної оборони, проведенням РІНР у випадку виникнення надзвичайних ситуацій здійснює центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – Міністерство з надзвичайних ситуацій (МНС).