Питання 4. Суть та характерні риси олігополії.

Олігополія –ринкова структура, яка характеризується наявністю декількох фірм, які виробляють однорідний або диференційований продукт, причому кожна з фірм володіє значною часткою ринку і може впливати на ринкову ціну. Характерні риси олігополії:

1. Нечисельність виробників.

2. Висока концентрація виробництва. Концентрація – частка загального обсягу ринкового виробництва, що припадає на цих декількох виробників та на кожного з них.

3. Наявність бар’єрів для вступу у галузь, які одночасно є і причинами виникнення олігополії:

А) економія від масштабів виробництва. В деяких галузях крупні фірми виготовляють продукцію з меншими витратами, ніж дрібні. В таких галузях можна говорити про мінімальний ефективний розмір підприємства, або про мінімальний ефективний масштаб. Такі галузі ще називають природні олігополії.

Б) значні початкові витрати.

В) злиття фірм.

Г) патенти та ліцензії.

Д) власність на важливі види сировини.

Є) диференціація продукції.. Важливу частку сукупних витрат становлять витрати на рекламу та інші торгівельні витрати, які є досить високими і також є бар’єром. Такі витрати складають від 10 до 35% всіх сукупних витрат фірми-олігополіста.

4. Загальна взаємозалежність. Отже, кожна фірма, формуючи свою цінову політику, крім оцінки витрат та попиту, оцінює та прогнозує реакцію конкурентів.

Немає узагальненої концепції стосовно визначення ціни та обсягу виробництва в умовах олігополії.

Виходячи з загальної взаємозалежності, можна зробити два висновки:

А) ціни товарів за умов олігополії є негнучкими, жорсткими, тобто змінюються не так часто, як в умовах інших ринкових структур;

Б) зміна цін в умовах олігополії охоплює одночасно всі фірми.

Питання 5. Змова і суперництво в умовах олігополії. Різноманітність форм олігопольної поведінки.

Два варіанти поведінки олігополістів: 1) суперництво, тобто зацікавленість у максимізації власного прибутку власними силами на власній частині ринку. 2) Намагання монополізувати весь ринок, об’єднавшись з конкурентами, щоб діяти як монополія і отримувати частину монопольного прибутку.

Крайнім випадком цінової конкуренції є хижацьке ціноутворення та цінові війни. Хижацьке ціноутворення – різке зниження цін з метою витіснення конкурентів з ринку. Цінова війна виникає, коли декілька фірм по відношенню одна до одної запроваджують хижацьке ціноутворення. Демпінг – встановлення цін нижче собівартості, заборонений законодавчо.

Змова – домовленість між фірмами, що діють на ринку, стосовно обсягів випуску продукції або її ціни.

Картель – група фірм, які заключили письмову угоду стосовно цін та обсягів випуску продукції.

Консорціум – об’єднання фірм з метою проведення спільних наукових досліджень або іншої діяльності.

У випадку джентльменської угоди все аналогічно картельній, проте без підписання самої угоди. Мовчазна змова взагалі може обходитись без обговорення: олігополісти намагаються не вносити значних змін у ціни та розподіл сфер впливу.

Умови, які сприяють змові:

1. Відсутність відповідної законодавчої бази.

2. Невелика кількість фірм.

3. Однорідність або схожість продукції

4. Приблизно однаковий рівень витрат виробництва.

5. Стабільність попиту та технологічного розвитку.

6. Загроза входу нових фірм на ринок.

Поведінка олігополістичних фірм описується в рамках різноманітних математичних моделей. Чотири основних:

1. Модель ламаної кривої попиту.

Така модель пояснює жорсткість цін в умовах олігополії, не заснованої на змові. Зниження ціни на нееластичному проміжку веде до зниження виручки (а значить, і прибутку), зростання ціни на еластичному – також. Тому : кожній фірмі невигідно змінювати ціну порівняно з існуючою на ринку.

2. Модель ціноутворення фірм, що заснована на таємній змові.

3. Лідерство у цінах. Одна з фірм – лідер (найчастіше найбільш крупна або найбільш ефективна у галузі), проводить цінову політику, змінює ціни, а всі інші більш-менш автоматично слідують за нею.

4. Ціноутворення за принципом “витрати плюс”. Ціна дорівнює витрати на одиницю продукції плюс надбавка, яка, після виплати податків та з урахуванням коливань дасть очікувану величину прибутку. Витрати розраховуються такими, які були б при завантаженні виробничих потужностей на 75 – 80%.

Питання 6. Монополістична конкуренція як ринкова структура.

Монополістична конкуренція відображає таку ринкову ситуацію, коли відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. Характерні риси монополістичної конкуренції:

1. Відносно велика кількість продавців, кожний з яких має відносно невелику частку ринку. Тому кожний продавець має дуже обмежений контроль над ринковою ціною. Велика кількість фірм гарантує відсутність взаємозалежності між фірмами та змови між ними.

2. Диференціація продукту. Вона відбувається в декількох різних формах:

а) фізичні, або якісні параметри товару (функціональні особливості, дизайн, матеріали);

б) послуги та умови, пов’язані з продажем товару;

в) розміщення та доступність;

г) стимулювання збуту та упаковка (реклама, товарні найменування, знаки, марки).

3. Поряд з ціновою, значну роль грає нецінова конкуренція.

4. Відносно легкі умови входу та виходу з ринку. Незначними (порівняно з іншими ринковими структурами) бар’єрами можуть бути необхідність виробництва продукту, відмінного від продукту інших виробників, а також необхідність рекламувати цей продукт.

Монополістична конкуренція має позитивні риси:

1. Чим більш еластичний попит на товар, тим ближче результати діяльності до досконало конкурентних.

2. Диференціація продукції дозволяє краще реалізувати різноманітні індивідуальні потреби споживачів.

3. Вдосконалення продукції та нецінова конкуренція.

4. Реклама.