- •Університет радіоелектроніки
- •1 Методологія економічної науки та сучасні моделі розвитку економічної теорії
- •1.1 Еволюція економічних ідей у XX сторіччі
- •1.2. Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція
- •1.3 Теорія недосконалої конкуренції
- •1.4 Теорія монополістичної конкуренції
- •1.5 Й. Шумпетер. Теорія ефективної конкуренції.
- •Контрольні запитання до теми 1
- •2 Еволюція кейнсіанства, її основні напрями та теорії. Сучасні концепції неолібералізму і соціальної школи
- •2.1 Неоавстрійська школа
- •2.2. Неолібералізм у Німеччині. Теорія соціально-ринкового господарства.
- •2.3 Французька школа неолібералізму
- •Контрольні запитання до теми 2
- •3 Теорії економічного неоконсерватизму
- •3.1. Консервативна неокласика. Неокласичні теорії економічного зростання
- •3.2 Монетаризм
- •Контрольні запитання до теми 3
- •4 Неокласичне відродження. Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •4.1 Теорія раціональних очікувань.
- •4.2 Економіка пропозиції
- •4.3 Неокласичний синтез
- •Контрольні запитання до теми 4
- •5 Соціально-інституціональні технократичні теорії
- •5.1 Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку
- •5.2 Соціально-психологічний інституціоналізм.
- •Контрольні запитання до теми 5
- •6 Теоретико-методологічні засади, структура та основні теорії неоінституціоналізму
- •6.1 Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм
- •6.2 Теорія трансакційних витрат. Економічна теорія прав власності
- •6.3 Теорія суспільного вибору
- •Контрольні запитання до теми 6
- •7 Теорії трансформації капіталізму
- •7.1 Теорія «народного капіталізму»
- •7.2 Теорія «управлінської революції»
- •7.3 Теорія «революції в доходах»
- •7.4 Концепція «колективного капіталізму»
- •7.5 Концепція «соціального партнерства»
- •Контрольні запитання до теми 7
- •8 Теорії «індустріального суспільства»
- •8.1 Основні ідеї
- •8.2 Концепції нового індустріального суспільства
- •8.3 Концепція «постіндустріального суспільства»
- •8.4 Теорія «конвергенції»
- •Контрольні запитання до теми 8
- •9 Концепції футурології
- •9.1 Спектр поглядів на майбутнє
- •9.2 Концепція „постцивілізації”
- •9.3 Концепція «технотронної ери
- •9.4 Інші відомі теорії футурології
- •Контрольні запитання до теми 9
- •Глоссарій
- •Рекомендована література Підручники, навчальні посібники, хрестоматії
- •Видання першоджерел
Контрольні запитання до теми 6
Результатом якої політики держави стає стагфляція з погляду прихильників теорії економіки пропозиції?
Що спричиняє інфляцію з точки зору прихильників теорії економіки пропозиції?
Як спрацьовує “ефект Лаффера” в економіці України?
З погляду прихильників теорії економіки пропозиції, стагфляція – це результат:
а) відсутності державного регулювання;
б) надмірно високого рівня оподаткування;
в) зрушення кривої Філіпса;
г) непередбаченої інфляції.
7 Теорії трансформації капіталізму
У другій половині XX століття великого поширення набрали так звані теорії «трансформації» (перетворення) капіталізму. Ці теорії виходили, як правило, з реальних соціально-економічних процесів і явищ капіталістичного розвитку, але тлумачили їх досить своєрідно. Крім того, розвиток світової системи соціалізму, зростання її впливу після другої світової війни стали причиною певної «непопулярності» навіть самого терміна «капіталізм». За цих умов і почали формуватися різні теорії перетворення капіталізму на «новий» суспільний лад.
7.1 Теорія «народного капіталізму»
Виникла у 50-х рр. у США. З її обгрунтуванням виступили такі економісти і соціологи, як А. Берлі, М. Надлер, С. Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та інші. Найбільше прихильників вона здобула в Європі, особливо у ФРН, Австрії, Англії, Італії.
Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської менеджерської революції»; 3) теорії «революції в доходах».
Центральне місце в теорії «народного капіталізму» належить положенню про «дифузію власності», або «демократизацію капіталу». З розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Якщо капіталізму доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Провідною формою підприємств, а отже і форм власності, є акціонерна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення розглядалося багатьма економістами як «дифузія» (розпорошення) власності.
Дрібний акціонер, на думку прихильників цієї теорії, нібито перетворюється на рівноправного співвласника акціонерних підприємств, на співвласника «народного капіталу». У США, заявляв американський економіст А. Дракер, відбувається безпрецедентна демократизація підприємницької власності «оскільки реальними власниками цих підприємств стають маленькі люди, середній клас і робітники». Усіх, хто володіє акціями (незалежно від соціального стану й кількості акцій) Дракер зараховує до буржуазії. Президент Торгової палати США Джонстон писав: «Простий робітник однієї із моїх фабрик, що виробляють електроприлади, службовець банку, у керівництві якого я перебуваю, і торговець моїми будівельними матеріалами – усі вони такі ж капіталісти, як і я сам». Демократизація капіталу, на думку теоретиків «народного капіталізму», відбувається ще й тому, що будь-яке акціонерне товариство є достатньо демократичною організацією: акціонери беруть участь у щорічних зборах, заслуховують звіти правління, обирають новий склад правління і т. ін.
Аналізуючи цю концепцію, слід зазначити, що вона плутає два різні процеси: процес концентрації капіталу і зростання суспільного характеру виробництва, що справді відбуваються постійно і скрізь, із процесом ліквідації приватної капіталістичної власності, неможливим за капіталізму. Власність на засоби виробництва розглядається як формальне право на дохід. Відтак розповсюдження акцій серед населення визнається як «розпорошування» власності без огляду на характер розподілу акцій. Так, у 60-х рр. у США 10 тис. чол. (0,008 % усього населення) мали 25 %, а 75 тис. чол. (0,06 % населення) – 50 % корпоративних активів, що належали окремим особам. Лише в корпорації «Дженерал Моторе» 0,6 % акціонерів мали у власності 65,6 % акцій. Водночас близько половини всіх акціонерів одержували дивіденди у сумі меншій за 100 доларів на рік і були власниками активів вартістю не більше 2 тис. доларів. Ясна річ, що їхній матеріальний і соціальний стан відтоді як вони стали «власниками», суттєво не змінився.