Екологічна складова

З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери. Більш того, поняття «природних» систем і ареалів проживання можна розуміти широко, включаючи в них створене людиною середовище, таке як, наприклад, міста. Основна увага приділяється збереженню здібностей до самовідновлення і динамічної адаптації таких систем до змін, а не збереження їх у деякому «ідеальному» статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного розмаїття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.

Індикатори

Важливим питанням у реалізації концепції сталого розвитку — особливо у зв'язку з тим, що вона часто розглядається як така що еволюціонує — стало виявлення її практичних і вимірюваних індикаторів. У цьому напрямку зараз працюють як міжнародні організації, так і наукові кола. Виходячи з вищевказаної тріади, такі індикатори можуть пов'язувати всі ці три компоненти і відображати екологічні, економічні та соціальні (включаючи психологічні, наприклад, сприйняття сталого розвитку) аспекти.

3!Документи, прийняті на Всесвітній конференції оон з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро

Конференція ООН з довкілля та розвитку, також відома під назвою «Саміт Землі» , відбулася 3–14 червня 1992 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, та залучила більше 100 глав держав та урядів, представників із 178 країн та загалом близько 17000 учасників. Головним результатом Конференції стали Декларація Ріо щодо довкілля та розвитку, «Порядок Денний на ХХІ століття» та Декларація про лісові принципи. Рамкові Конвенції ООН про зміни клімату та біорізноманіття також були відкриті для підписання під час Конференції в Ріо. «Порядок Денний на ХХІ століття» закликав створити Комісію із сталого розвитку, яка б діяла як функціональна комісія Економічно-соціальної Ради ООН (ECOSOC) та забезпечила подальше впровадження результатів Конференції, заохочувала міжнародну співпрацю та оцінювала прогрес впровадження «Порядку Денного» на локальному, національному, регіональному та міжнародному рівнях.

1.Порядок денний на ХХІ століття або англ. Agenda 21 — план дій щодо сталого розвитку, прийнятий ООН на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро (Самміт Землі) англ. United Nations Conference on Environment and Development (Earth Summit), Rio de Janeiro у 1992 р.

Досягнення поставлених цілей можливе лише за допомогою обґрунтованої політики стимулювання сталого розвитку. «Порядок денний на ХХІ століття» є програмним документом, що засвідчує встановлення глобального партнерства країн світу задля досягнення сталого розвитку суспільства.

Зокрема, перший розділ присвячено економічним та соці-альним проблемам людства, в якому розглядаються причини навантаження на довкілля — бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; невідповідність структури виробництва та споживання концепції сталого розвитку; демографічний вибух; структура міжнародної економіки.

Другий розділ відображає глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів, виснаження родючих ґрунтів, розширення площі пустель. Розглядаються заходи, які запобігають забрудненню повітря і води, знищенню рибних ресурсів, сприяють безпечним діям з токсичними відходами.

Третій розділ характеризує значення великих суспільних груп населення: жінок, комерційних структур, профспілок, фермерів, дітей, молоді, представників корінного населення, науковців, органів місцевої влади й недержавних організацій у досягненні цілей сталого розвитку суспільства. Четвертий розділ висвітлює методи реалізації Концепції сталого розвитку: фінансові ресурси й механізми; механізми прийняття рішень; засоби поширення еко-логічно обґрунтованих технологій; проблеми міжнародної співпраці; міжнародної угоди і правові механізми. Саме в останньому розділі закладені основопо-ложні підвалини стимулювання сталого розвитку, що можуть успішно використовуватись як на глобальному, так і на регіональному рівні.

Ця конференція розглядала оточуюче середовище і соціально-економічний розвиток як взаємопов'язані і взаємозалежні області. У головному документі, прийнятому на цій конференції, «Порядку денному на ХХІ століття», що розглядався в якості програми всесвітнього співробітництва, сталий розвиток пов'язується з гармонічним досягненням наступних цілей:

високої якості навколишнього середовища і здорової економіки для всіх народів світу,

задоволенні потреб людей і збереженні сталого розвитку протягом тривалого періоду

2.Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию (Декларация Рио) — декларация, содержащая основные принципы экологического права, принятая на конференции Организации Объединённых Наций по окружающей среде и развитию в июне 1992 года в Рио-де-Жанейро (Бразилия).

Декларация развивает положения, содержащиеся в декларации конференции Организации Объединённых Наций по проблемам окружающей человека среды, принятую в Стокгольме 16 июня 1972 года и содержит в себе 27 принципов экологически корректного поведения мирового сообщества. В декларации также определяются цели её принятия.

Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию является одним из основных источников экологического права (права окружающей среды) большинства стран.

3.“Заявление о принципах глобального консенсуса по управлению, сохранению и устойчивому развитию всех видов лесов”