7.3. Окремі види кредитування
7.3.1. Лізинговий кредит
Згідно Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг поділяється на два види — фінансовий та оперативний.
Оперативний лізинг— це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 75 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
За формою здійснення фінансовий лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Зворотний лізинг передбачає придбавання лізингодавцем предмета лізингу у власника з одночасною передачею його зазначеному власнику, що виступає лізингоодержувачем, у лізинг.
Повторний лізинг передбачає, що предмет лізингу, який залишається у власності лізингодавця у разі припинення або розірвання договору лізингу, передається у володіння та користування новому лізингоодержувачу.
Пайовий лізинг передбачає залучення до виконання договору лізингу інших юридичних та/або фізичних осіб шляхом укладання багатостороннього договору лізингу.
Цивільний кодекс визначає такі різновиди лізингу як прямий та непрямий лізинг, розрізняючи їх в залежності від наявності попередньої домовленості про придбання майна (з визначенням специфікацій) із лізингоодержувачем.
Своє розуміння фінансового лізингу надає конвенція УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг”, згідно якої операція фінансового лізингу є операцією, яка включає такі характерні риси:
лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;
обладнання, придбане лізингодавцем у зв’язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та
лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.
Ще одне визначення фінансового лізингу міститься в Податковому Кодексі, згідно якого фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі — договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці), а також інші речі, встановлені законом.
Суб’єктами лізингу можуть бути:
• лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
• лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
• продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
♦ предмет лізингу;
♦ строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
♦ розмір лізингових платежів;
♦ інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Амортизаційні відрахування на предмет фінансового лізингу обчислюються лізнгоодержувачем відповідно до законодавства.