Питання семінарського заняття № 11

1. Поняття, ознаки та призначення заходів процесуального примусу.

2. Підстави та процедура застосування попередження.

3. Підстави та процедура видалення із залу судового засідання.

4. Підстави та процедура тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

5. Підстави та процедура здійснення приводу.

Нормативно−правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.

3. Про судоустрій і статус суддів України : Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. − № 41, № 41-42; № 43; № 44-45. − Ст. 529.

Спеціальна література

1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. / [Армаш Н.О., Бандурка О.М., Басов А.В. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А.Т. Комзюка. − К. : Прецедент ; Істина, 2009. − 823 с.

3. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / [Банчук О.А., Коліушко І.Б., Корнута Р.І.] ; за заг. ред. Р.О. Куйбіди (видання друге, доповнене). − К. : Юстініан, 2009. − 976 с.

4. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.

5. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б.Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.

Тема № 12 «адміністративна юрисдикція та підсудність адміністративних справ»

Лекція:	4 години
Семінарське заняття:	2 годин
Самостійна робота:	4 години
Всього:	10 годин

У ст. 17 Глави 1 “Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ” Розділу II “Організація адміністративного судочинства” КАС України закріплено зміст компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Основні ж положення компетенції адміністративних судів закріплені ст. 124 Конституції України, у якій визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до позиції деяких науковців-правників поняття компетенції слід розглядати за допомогою трьох найважливіших ознак.

Це зокрема: 1) наявність спеціальних предметів відання; 2) визначення владних повноважень і меж їх застосування; 3) обов’язки органу.

Інші дослідники до поняття “компетенція” органу державної влади включають: а) коло питань, з яких він володіє певними знаннями, і б) коло повноважень (прав та обов’язків відати чим-небудь); у сучасному українському адміністративному праві компетенція (від лат. competentis “належний, здатний”) визначена як певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативними актами, які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності.

У російському адміністративному праві компетенція розуміється як інститут публічного права, який становить комплексну нормативно оформлену характеристику повноважень державного чи громадського органу, організації, посадової особи, іншого службовця у певній сфері державного чи громадського управління; це також сукупність обов’язків і прав державного органу або посадової особи, які визначають межі його повноважень і правомочностей у процесі здійснення своїх функцій.

Таким чином, компетенцію адміністративних судів слід розглядати як 1) визначене процесуальним законом коло питань, що підлягають вирішенню, та закріплений обсяг 2) відповідних повноважень. Інакше кажучи у ст. 17 КАС України визначено адміністративні справи, підвідомчі адміністративним судам. Як зазначає В.І. Тертишников, компетенція судів визначається колом питань, які вони вправі та зобов’язані вирішувати. Частиною судової компетенції є судова підвідомчість.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення).

Необхідно звернути увагу, що пріоритет визначення підвідомчості справ адміністративної юрисдикції належить Вищому адміністративному суду України, який відповідно до положень ч. 3 ст. 125 Конституції України є вищим судовим органом для спеціалізованих адміністративних судів.

Отже, підвідомчість адміністративних справ – правова категорія, яка відмежовує публічно-правові спори, що мають розглядатись і вирішуватись адміністративними судами від спорів, які віднесені до компетенції інших судових органів.

Саме у такому розмежуванні і полягає практичне значення інституту підвідомчості адміністративних справ у адміністративному процесі. За допомогою категорії “підвідомчість” забезпечується нормальна діяльність та належне правосуддя не лише адміністративних судів, але й організується стабільне функціонування національної судової системи у цілому. Підвідомчість визначає, які судові органи мають розглядати та вирішувати ті чи інші правові спори чи конфлікти.

Також практичне значення підвідомчості безпосередньо пов’язане із процесуально-правовими наслідками недотримання правил про підвідомчість справ адміністративному суду. Тобто якщо справа не підвідомча адміністративному суду, суддя на стадії подання позову та порушення адміністративної справи може відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі (ч. 1 ст. 109 КАС України). У випадку, коли непідвідомчість справи адміністративному суду виявляється на стадії судового розгляду, адміністративний суд закриває провадження у справі (ч. 1 ст. 157 КАС України).