§ 1. Роль педагога в навчанні, вихованні та корекції розвитку аномальних дітей

Навчально-виховну та корекційну роботу в спеціальних закладах для аномальних дітей здійснюють педагоги-дефектологи. Їм належить вирішальна роль у підготовці учнів до самостійного трудового життя на основі корекції розвитку особистості дитини, зокрема її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, системи потреб та Мотивів, фізичного розвитку.

У роботі з аномальними дітьми значення педаго­гічного керівництва їхнім розвитком помітно зростає. Поза кваліфікованою допомогою з боку педагога діти з відхиленнями в розвиткові досить часто неспромож­ні оволодіти навіть елементарними знаннями, вмін­нями, навичками, способами поведінки, якими норма­льні діти звичайно оволодівають самостійно в про­цесі накопичення життєвого досвіду. Тому необхідна значна педагогічна допомога, спрямована на спеціаль­ну організацію розумової та практичної діяльності ді­тей з метою формування в них системи дій, важливих для пізнання навколишнього світу, орієнтування в ньо­му, виконання практичних трудових завдань, спілку­вання з людьми, адекватного емоційного реагування на те, що відбувається навколо, та оцінки його.

У дефектологічних дослідженнях та в практично­му досвіді спеціальних шкіл доведено величезну роль особистого прикладу педагога у вихованні аномальних дітей, оскільки багато хто з них схильний до засвоєн­ня способів дій та поведінки за наслідуванням.

У процесі повсякденного ділового та неофіційного спілкування зі своїми вихованцями педагог-дефектолог повинен постійно демонструвати високі зразки мо­ральності, етичної та естетичної культури, організо­ваності, громадянської зрілості. Слід враховувати, що учні спеціальних шкіл (у тому числі й розумово від­сталі діти) здатні проявляти критичне ставлення до особистості педагога, причому найвагомішими для по­зитивної чи негативної оцінки його з точки зору дітей є ділові, комунікативні та авторитарні якості.

Інтерес до особистості вчителя, позитивне ставлен­ня до нього часто виявляються важливими, навіть вирішальними факторами, що визначають ставлення аномальних школярів до того чи іншого навчального предмета.

Успішність навчально-пізнавальної діяльності учнів спеціальних шкіл, головним чином, залежить від то­го, як учитель допомагає дітям у процесі цієї діяль­ності. Проте слід ураховувати, що така допомога за всієї необхідності у спеціальних школах не повинна гальмувати розвиток самостійності діяльності та поведінки аномальної дитини; до того ж, як свідчать спе­ціальні дослідження (Р. Б. Кафеманас та ін.), учні цих шкіл, особливо в підлітковому віці, далеко не завж­ди позитивно ставляться до такої допомоги, виявляю­чи бажання до дедалі більшої самостійної роботи.

Педагог-дефектолог, будучи прикладом для анома­льних дітей, є водночас їхнім найближчим порадни­ком, помічником, захисником адже в більшості спе­ціальних шкіл діти перебувають цілодобово, рідко бувають вдома, до того ж, не завжди одержують в сім’ї те, що є необхідним для дитини.

Педагог-дефектолог — людина, авторитетне оціноч­не судження якої з приводу поведінки та діяльності дитини є для неї дуже важливим. Та й не тільки для неї. Як свідчать досвід та експерименти, в спеціальній школі оцінка педагога, особисте його ставлення до ди­тини дуже часто е вагомим фактором, що визначає становище учня в системі стосунків між членами дитячого колективу. Врахуємо, що загальною специфікою таких колективів у різних типах спеціаль­них закладів для аномальних дітей, на відміну від ко­лективів нормальних дітей, є недостатній розвиток сис­теми неформальних емоційних позитивних взаємосто­сунків, унаслідок чого багато хто з дітей мають статус ізольованих. Це травмує психіку дитини, тому педагог-дефектолог повинен намагатися виправити таке не­сприятливе становище дитини в колективі, посилюючи, активізуючи власні емоційні контакти саме з таким вихованцем.

Аномальні діти відчувають потребу в спілкуванні з учителем па уроці; якщо ця потреба залишається незадоволеною внаслідок того, що вчитель не вміє розподілити свою увагу на всіх учнів, у окремих школярів виникають різні порушення поведінки як своєрідні засоби привернути до себе увагу, компенсувати недостат­ність спілкування.

На вчителів та вихователів спеціальних шкіл усіх типів поширюються права та обов’язки, передбачені для педагогів масових шкіл. Нагадаймо, зокрема, що вчитель, виконуючи державне завдання навчання та виховання підростаючого покоління, зобов’язаний: озброювати учнів усвідомленими, міцними та дійовими знаннями, вміннями та навичками з основ наук; формувати в них сучасний світогляд; розвивати пізнавальні здібності та інтереси з урахуванням та поважанням Індивідуальних особливостей; виховувати їх у дусі ви­сокої моралі та громадської активності, поваги до ви­мог соціально позитивної поведінки особистості у сус­пільстві; піклуватися про охорону здоров’я; вивчати індивідуальні особливості, умови життя дитини; під­тримувати тісні зв’язки з батьками та громадськістю, пропагувати та розповсюджувати педагогічні знання; систематично підвищувати свій загальнокультурний та фаховий рівень.

Вихователі, які працюють з дітьми в школах-інтернатах та групах подовженого дня, повинні, зокрема, прищеплювати дітям любов до праці, високі моральні якості, навички культурної поведінки, виконання пра­вил особистої гігієни; регулювати режим дня вихо­ванців, контролювати своєчасність підготовки домаш­ніх завдань та організовувати діяльність учнів на та­ких заняттях в різних формах; надавати дітям допо­могу в навчанні та організації дозвілля, здійснювати заходи, що сприяють зміцненню здоров’я та фізичному розвиткові вихованців; підтримувати постійні зв’язки з учителями, учнівськими громадськими організація­ми, медичним персоналом, батьками.

Окрім цих, загальних для всіх педагогів обов’язків, дефектологи повинні проводити спеціальну роботу, спрямовану на максимально можливу корекцію недо­ліків психофізичного розвитку аномальних дітей, на їх всебічний компенсаторний розвиток з метою забез­печення соціалізації та соціальної адаптації вихован­ців. Для цього необхідні знання особливостей розвит­ку кожної категорії аномальних дітей та оволодіння системою тих специфічних психолого-педагогічних за­собів компенсаторно-корекційної роботи, які розроб­лені у відповідних галузях наукової та практичної де­фектології.

Спеціальні обов’язки педагогів-дефектологів виз­начені положеннями про кожний тип спеціальних шкіл-інтернатів та дошкільних установ для аномальних ді­тей.