II. Багатотомні видання

Українські письменники: Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. І. Білецький (голов, ред.) та ін. – К., 1960-1965. – Т.1: Давня українська література (ХІ-ХП ст.) / Уклад. Л.Є.Махновець. – 1960. - 979 с.

III. Неопубліковані джерела. Дисертації. Автореферати

Дияк О. В. Структурно-семантична організація словотвірних гнізд із коренями на позначення металів: Автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.01. / О. В. Дияк. – К., 2006. –21 с.

Архівні матеріали

Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України. Від. рукописів. - Ф. 1, оп. 1, спр. 78. - Арк. 1-7; Спр. 499/1.-Арк. 1-92; Спр. 499 / 10. - Арк. 1-9; Оп. 2, спр. 56, 57.

Електронні джерела

Українська мова в Інтернеті- http://www.novamowa.com.ua

IV. Складова документа. Розділ або інша складова з книги

Владимиров В.М. Теоретичні основи журналістики у світлі теорії розуміння // Владимиров В.М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: Монографія. - К., 2003. - С. 73 - 113.

Передмова, вступна стаття, післямова

Москаленко А. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.- біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. - К.: Наша культура і наука, 1999. - С. 7 - 8.

Стаття зі збірника, журналу, наукових праць і т. п.

Дияк О. В. Формально-семантичні відношення слова-вершини срібл(-о) і членів ад'єкативної парадигми // Система і структура східнослов'янских мов : Сучасні тенденції розвитку слов'янских мов: 36. наук, праць. - К.: Т- во «Знання» України, 2003. - С. 36 - 42.

Стаття з газети

Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти.- 2003. - 12-18 листоп.

4.3 Бібліографування

Бібліографування – це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними – бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні – описи архівних документів, інтернетні – описи веб-сторінок Інтернет.

4.4 Практичні завдання

Завдання 1. Назвіть обов'язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі. З'ясуйте, якими мають бути за кількістю та обсягами цитати в тексті наукової доповіді й статті. Сформулюйте всі правила наведення та оформлення цитат і проілюструйте їх прикладами з фахових текстів.

Завдання 2. Зробіть короткий бібліографічний огляд на одну з тем: «Освічена людина – корисна людина», «Фахові знання – гарант професійного успіху». Складіть тезовий план.

Завдання 3. Складіть бібліографію перекладних, енциклопедично-довідкових, тлумачно-перекладних словників вашого майбутнього фаху, які вийшли друком за останні 15 років. Наведіть приклад бібліографічного опису одного з джерел.

ТЕМА 5

АНОТУВАННЯ І РЕФЕРУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

(2 години)

5.1 Анотування

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інфор­мації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

• сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість установити основний його зміст і призначення, ви­рішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

• пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошу­кових, зокрема автоматизованих системах, для пошуку кон­кретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в по­шуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліо­графічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлю­вати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомен­даційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо; за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені. Відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два запитання: про що повідо­мляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагаль­нення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації

1. Відомості про автора.

2. Характеристика анотованого твору.

3. Оцінка твору.

4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.

5. Цільове й читацьке призначення документа.

Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполу­ченнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту.

Відомості про автора (про­фесія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії, брошури) – ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічних наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... До збірника (антології) увійшли праці з проблем... Довідник містить...
Системний виклад	У монографії всебічно проаналізовано... Збірник – результат комплексного дослідження...
Притаманні осо­бливості, новизна поданого матеріалу	Уперше введено в науковий обіг... Збірник присвячено маловивченій проблемі... У монографії вперше представлено...
Характеристика довідкового апа­рату видання	Завершується монографія післямовою... списком ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...
Цільова ауди­торія (призна­чення)	Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена) Видання може зацікавити... Стаття корисна для... Варто рекомендувати посібник...

Якщо для наукових досліджень анотації часто подають стандартні формулювання (автор розповідає, стаття присвячена, у монографії роз­глядаються), то для текстів науково-популярних, художніх, публіцистичних тощо варто подбати про оригінальні конструкції: доцільно використовувати різноманітні варіанти подання матеріалу: запитання до читача, порівняння з іншими документами, виділення головної ідеї тощо. Бажано, щоб у кількох рядках тексту існувала часова відповідність та однотипність дієслівних форм. Наукова термінологія, що використовується в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань.

Текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією. Анотація починається з нового рядка.

Анотації до кандидатської та докторської дисертацій. Наприкінці автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук подаються анотації, які лаконічно відображають основний зміст і результати наукового дослідження. Анотації друкуються в такій послідовності: українською, російською та англійською мовами; одна з них, на вибір здобувача, має бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до 5 000 друкованих знаків); дві інші - іден­тичні за змістом (обсягом до 0,5 сторінки, до 1200 друкованих знаків). Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою, загальна кількість - не менше трьох і не більше десяти.

Зразок анотації:

Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капе­люшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-тє вид., випр.- К.: Знання, 2006.- 367 с.

Культура мови є невід'ємною складовою особистості, однією з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови.

Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.