Центр ювелірного виробництва слов’ян на середньому дністрі.
Завершено дослідження матеріалів ювелірного комплексу, відкритою археологічною експедицією Кам’янець – Подільського педагогічного інституту в 1990 р. поблизу с. Бернашівка Могилів – Подільського району Вінницької області. Одержано важливі результати:
Бернашівська ювелірна майстерня за стратиграфією й керамічним комплексом датується серединою І тис. н.е., а точніше, другою половиною – першою половиною VІ ст. н.е. Це підтверджує і асортимент ювелірних виробів, які можна було виготувати за 64 камяними ливарними формами майстерні. Чільне місце серед них займає форма для пальчастих фібул, а також інших прикрас /лунниці, підвіски у вигляді дзвоника, накладки для ременя, ворварки для кінської вуздечки і т.п./.
Функціонування Бернашівського ювелірного центру в Середньому подністров’ї було зумовлено наявністю місцевого каменю /вапняка і мергелю/ для виготовлення ливарних форм. Що ж до металів /бронза, срібло/, то їх очевидно, довозили у зливках із Закарпаття та Подунав’я в обмін на сільськогосподарські продукти, зерно, худоба/.
Матеріали Бернашівської майстерні засвідчують високе професійне вміння слов’янських ювелірів середини третьої чверті І ст. н.е. Вони добре знали техніку лиття за восковою моделлю, а також техніку напаювання дрібних декоративних деталей й деталей кріплення ювелірних прикрас.
Функціонування середньо дністровського ювелірного центру засвідчує виділення в східнослов’янському суспільстві в окрему ремісничу галузь ювелірного виробництва паралельно з каменерізним, металургійним і ковальським ремеслами.
Загальний соціально – економічний, політичний і культурний рівень східнослов’янського суспільства /анти і склавіни/ середньої і третьої чверті І тис. н.е. не поступався за рівнем розвитку тогочасному центральноєвропейському населенню. Речові скарби Мартинівського типу, Перещепинський скарб, Глодоські старожитності і Вознесенський комплекс середини і другої половини І тис. н.е. показують на досить високий, як на ті часи, рівень соціально – економічного, політичного й культурного розвитку східнослов’янсього суспільства напередодні утворення ранньофеодальної держави.
В пам’ятках прикладного мистецтва Київської Русі /Київ, Чернігів, Галич, Волинські землі й Болохівщина / знайшли своє покликання і дальше відповідне осмислення традиції східнослов’янських ювелірів V – VIIIст. н.е. Давньоруські майстри – ювеліри розвинули давнє прикладне мистецтво в умовах європейської культури ІХ – Х ст.
Л. Мацкевий
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА КОСІВЩИНІ
Прикарпатська експедиція інституту українознавства ім.. І. Крип’яткевича НАН України здійснила дослідження печерних порожнин найдавніших археологічних пам’яток на Косівщині.
Відзначимо насамперед відкриття перших пам’яток доби мезоліту. Це стоянка Шешори І на північно – східній околиці с. Шешори, в урочищі Замчище. Пам’ятка розташована на мисоподібній ділянці правого берега р. Пистинька, на рівні 20 м від урізу ріки площі 200х300 м. Культурний шар зафіксований на стоянці на глибині 30 – 60 см у розвідковому розкопі, площею 4х5 м.