Підстави

Обвинуваченi виправдовуються тим, що про заборону розповсюдження польської брошури «Socіalizm utopijny a naukowy przez Fr. Engelsa», видану ц. к. крайовим судом у Краковi, зовсiм нiчого не знали. Коли ж, однак, ця заборона, за свiдченням акту, залученого до № 15588/82 до вiдношення Д. 7, була, згiдно з вимогами, оголошена, на пiдставi § 24 закону про пресу, обвинуваченi не можуть прикриватися цим незнанням.

Щодо дальших пояснень обвинувачених Франка i Павлика, що український передрук не був зроблений з польського перекладу, розповсюдження якого було забороненим, а з нiмецького перекладу, то, незважаючи на те, обвинуваченi все-таки заслуговували б кари, якщо вони фактично поширювали змiст забороненої брошури i якщо б при iншiй iнтерпретацiї § 24 закону про пресу вiдповiдне положення стало iлюзорним. З порiвняння українського тексту з польським i нiмецьким виходить, що український передрук зроблено не з нiмецького перекладу, а з польського, бо в нiмецькiм перекладi на стор. 12 i 13, а також на стор. 18 знаходяться уривки, якi не були вмiщенi анi в польському, анi в українському перекладi, що є найкращим доказом того, що український переклад зроблений з польського перекладу, а не з нiмецького.

Покарання, отже, умотивоване. Львiв, 18 червня 1892 р. ц. к. Державний прокурор.

Протокол

складений 1 серпня 1892 р. в ц. к. Крайовому судi для карних справ у Львовi¹⁵⁶ [...]

О 7 годинi пополуднi голова оголошує судове засiдання вiдкритим. Засiдання вiдбувається публiчно [...]. До залу судових засiдань введено обвинувачених: Iвана Франка i Валентина Годака та вiдчитано просьбу Михайла Павлика про проведення суду без нього (№ Д. 21) [...]. Розпочато переслухання обвинуваченого Iвана Франка, який показує, як i на слiдствi (Д. 2), з додатком, що вiн думав, що брошура, про яку йде мова, перекладалась з нiмецького тексту, бо перекладач приходив до обвинуваченого з нiмецькими словами, прохаючи перекласти їх на українську мову; зрештою, можливо, що брошура перекладалась з польської мови [...]. Iван Франко зазначає, що в друкованiй до цього часу частинi української брошури немає нiчого недозволеного [...].

Оборонець пропонує звiльнити обох обвинувачених (Франка i Годака), вважаючи, що суддя повинен застосовувати закон в дусi сучасного прогресу в галузi соцiологiї, а не триматися мертвої букви закону [...].

Далi йдуть протоколи нарад суду. Вирок суду був такий:

«В iм’я його Цiсарської Величностi!

Ц. к. Крайовий суд для карних справ у Львовi сьогоднi пiд головуванням ц. к. радника Нiкiша в присутностi ц. к. радникiв Маєвського, Спендковського i Гайдерера як суддiв, i суд пр. Топольницького як протоколiста, на внесення ц. к. Державною прокуратурою обвинувачення вiд 18 червня 1892 р., № 4807, провiвши 1 серпня 1892 р. згiдно з розпорядженням вiд 14 липня 1892 р., № 12887 головне судове засiдання в присутностi ц. к. заступника Державного прокурора Стебельського як обвинувача i Iвана Франка та Валентина Годака, якi перебувають на волi, а також їх оборонця адв. д-ра Лiлiєна i в неприсутностi обвинуваченого Михайла Павлика, на пiдставi пропозицiї обвинувача визнати обвинувачених винними у провинi, передбаченiй § 24 зак. про пресу вiд 17.ХII 1862 р. (№ 6 Вiсника держ. законiв вiд 1863 р.) покарати їх згiдно з цим §-ом, постановив:

I. Iван Франко, родом з Нагуєвич, вiком 36 рокiв, одружений, батько 3 дiтей, львiвський лiтератор i вiдповiдальний редактор часопису «Народ»;

II. Михайло Павлик, родом з Косова, вiком 39 рокiв, неодружений, видавець i головний редактор часопису «Народ»;

III. Валентин Дембовєц Годак, вiком 57 рокiв, родом з Дембовця, одружений, батько 2 дiтей, управитель друкарнi Войцеха Манецькoго у Львовi

є виннi в тому, що у виданих 28 грудня 1891 р. 5 лютого i 14 травня ц. р. додатках до часопису «Народ», який виходить у Львовi i друкується в друкарнi Войцеха Манецького, розповсюджували друком змiст брошури пiд заголовком «Socjalizm utopijny a naukowy przez Fr. Engelsa», випущеної заходами редакцiї «Przedświt’y» в друкарнi цього ж «Przedświt’y» у Женевi 1882 р., розповсюдження якої було заборонене i, згiдно з вимогами, оголошене рiшенням ц. к. Крайового суду у Краковi вiд 8 липня ц. р. № 15588, чим допустилися провини, передбаченої § 24 закону про пресу вiд 17 грудня 1862 р. («Вiсник держ. законiв» № 6, 1863 р.), i за це карається кожного з них згiдно з цим же §-ом i при застосуваннi § 54 к. к., а щодо Франка i Валентина Годака § 55 к. к., штрафом по 10 ав. зл., а в разi неможливостi його стягнення, згiдно з § 7 к. к., арештом по 48 годин, а також на кару арешту по 24 години, а на пiдставi § 389 к. п. засуджується їх на солiдарне повернення судових витрат.