- •Методичні рекомендації для організації самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
- •3.2. Зміст теми заняття:
- •Диференціально-діагностичні ознаки початкового карієсу, гіпоплазії емалі та флюорозу
- •3.3. Список рекомендованої літератури
- •3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи студента
- •3.5. Матеріали для самоконтролю студентів
- •4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента.
- •4.1. Перелік практичних завдань, які необхідно виконати на практичному заняті:
3.2. Зміст теми заняття:
Карієс зубів (caries dentis) — це патологічний процес, що розвивається після прорізування зубів і характеризується демінералізацією та руйнуванням твердих тканин зубів з наступним утворенням дефекту у вигляді каріозної порожнини.
Клініка, діагностика, диференційна діагностика карієсу постійних зубів
К л і н і к а. Карієс постійних зубів у дітей має певні особливості перебігу. Вони пов’язані насамперед із стадією формування постійного зуба і значною мірою — зі станом здоров’я дитини.
У дітей переважають гострі форми перебігу карієсу постійних зубів, що зумовлено як незавершеною мінералізацією твердих тканин постійних зубів, які щойно прорізалися, так і недостатньою захисною функцією пульпи в період завершення їхнього формування. Чим менший термін з часу прорізування зуба до його ураження, тим гостріший і швидший перебіг карієсу. У період сформованого кореня постійного зуба частіше, ніж гострий, спостерігається хронічний перебіг карієсу. Це пов’язано як зі стабілізацією структури емалі і дентину, так і з функціональною зрілістю пульпи, що здатна стримувати швидке поширення каріозного процесу шляхом вироблення замісного і прозорого дентину.
Локалізація каріозного ураження також пов’язана із стадією формування зуба. У зубах із несформованим коренем карієс локалізується переважно у борознах і природних заглибленнях коронки. На момент прорізування зуба у дитини борозни залишаються найменш мінералізованими ділянками коронки. Затримка їжі у борознах, які у несформованому зубі глибокі і широкі, призводить до раннього ураження їх карієсом. У період сформованого кореня локалізація карієсу у борознах спостерігається набагато рідше, поступаючись апроксимальному розташуванню каріозних порожнин в усіх групах постійних зубів.
Щодо глибини ураження, то в постійних зубах у дітей можна виявити всі форми карієсу: початковий, поверхневий, середній і глибокий. Проте в клініці переважають середній і глибокий карієс.
Початковий карієс, або каріозна демінералізація емалі (caries incipiens, seu macula cariosa), клінічно характеризується зміною кольору на обмеженій ділянці емалі — виникненням плями. У дітей пляма найчастіше має білий матовий колір, рідше коричневий або чорний. У початковій стадії діагностувати карієс найчастіше можна на відкритих поверхнях зубів — вестибулярній та пришийковій. Гострий початковий карієс у дітей звичайно не викликає скарг. Його виявляє лікар під час огляду зубів. Ділянка ураження найчастіше вкрита зубним нальотом, після видалення якого виявляють ділянку емалі білого кольору, що втратила природний блиск. Поверхня емалі гладка, іноді трохи шорсткувата, але безболісна і досить тверда. Діагностику гострого початкового карієсу проводять насамперед візуально. Для цього поверхню емалі очищують від зубного нальоту і ретельно висушують струменем повітря. Уражена поверхня емалі набуває матового відтінку, що нагадує стан емалі після протравлювання при роботі з композитами.
Для диференційної діагностики гострого початкового карієсу з некаріозними ураженнями твердих тканин (гіпоплазія емалі, флюороз) найчастіше використовують метод зажиттєвого (вітального) пофарбування за допомогою 2 % водного розчину метиленового синього. Для цього поверхню емалі попередньо очищують, обробляють перекисом водню і висушують. Зуби ізолюють від слини і наносять на них розчин барвника на 2–3 хв. Після цього барвник змивають струменем води. Пошкоджені ділянки емалі при гострому початковому карієсі, на відміну від гіпоплазії та флюорозу, забарвлюються з різною інтенсивністю. Розроблено спосіб електрометричної діагностики карієсу і комплекс приладів для виявлення початкового карієсу не лише на видимих ділянках зуба, але й у борознах (В.К.Леонтьєв, 1983). Спосіб грунтується на здатності каріозних тканин зуба проводити електричний струм різної величини залежно від ступеня їх ураження.
Крім цього, з метою діагностики початкового карієсу можна застосовувати метод стоматоскопії в ультрафіолетовому опроміненні, заснований на ефекті люмінесценції твердих тканин зуба: здорові тканини люмінесціюють світло-зеленим світлом. Карієс сприяє згасанню люмінесценції твердих тканин. Воно тим більше, чим глибші патологічні зміни в структурі емалі.
Останнім часом для стоматоскопічної діагностики карієсу використовують фотополімеризатори, що їх застосовують для роботи з композиційними фотополімерними матеріалами.
