Ознаки підприємницької діяльності

   Можна виділити наступні основні ознаки підприємницької діяльності.

Перша ознака підприємницької діяльності — її ініціативність і самостійність.

Ініціативність і самостійність підприємницької діяльності відбивається у двох нормах Господарського кодексу України.

По-перше, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, яку не заборонено законом (ч.І ст. 43 ГК). Це положення конкретизується в принципах підприємницької діяльності, які сформульовані у ст.44 ГК. Підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

По-друге, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ч. 5 ст.19 ГК).

Ініціативність і самостійність — це зорієнтована на дії природа самореалізації підприємців. Підприємці активно обирають ініціативу. Вони свідомо ставлять себе у таку ситуацію, коли вони персонально відповідальні за успіх або невдачу справи, і вважають, що успіхи і невдачі вони здатні контролювати і впливати на результати своїх дій. Ця риса поєднується з ініціативою у запровадженні мотиваційного управління, прагнення до персональної відповідальності.

Друга ознака підприємницької діяльності — творчий та інноваційний характер, що виявляється у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення. Підприємець діє й оцінюється як незалежний і значною мірою такий, що покладається на самого себе, інноватор.

Третя ознака підприємницької діяльності — систематичність (регулярність, професійність, постійність).

Четверта ознака підприємницької діяльності — ризиковий характер, тобто покладання на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків (збитків) і вжиття заходів щодо їх превенції або усунення, не пов'язане з винною поведінкою підприємця.

П'ята ознака — цільове спрямування на одержання прибутку

Не слід змішувати мету підприємницької діяльності і результат такої цілеспрямованої діяльності. Та або інша діяльність не може бути віднесена до підприємницької, якщо її метою не є одержання прибутку. Проте якщо прибуток не отриманий, незважаючи на цільове спрямування діяльності на її досягнення, то сам по собі цей факт не може служити підставою для виключення її з числа підприємницької. Отже, визначальною є наявність саме мети одержання прибутку, а не досягнення її на будь-якому етапі цієї комплексної діяльності. Наявність мети одержання прибутку не виключає можливості недосягнення її в підприємницькій діяльності (як і в будь-якій іншій цілеспрямованій діяльності) і навіть навпаки, одержання протилежного результату (збитки, банкрутство).

Таким чином, мета одержання прибутку є необхідною ознакою підприємницької діяльності. Однак це не повинно вести до її гіперболізації і позначення в якості основної (головної) ознаки. Вважаємо неправильним як заперечення мети одержання прибутку в якості необхідної ознаки, так і її перебільшення, оскільки всі ознаки підприємницької діяльності однаково вагомі для визначення її поняття.

Вважаємо за правильне позначення мети одержання прибутку як основної, але не єдиної мети.

Шоста ознака — самостійна юридична відповідальність.

Сьома ознака підприємницької діяльності — соціально відповідальний характер.

Хоча соціальна відповідальність має різноманітний зміст і форми для окремих галузей і суб'єктів підприємництва, проте основні зобов'язання існують для всіх підприємців — це зобов'язання підприємців стосовно суспільства, що поширюються на багато сфер.

Можна відзначити такі основні вимоги соціальної відповідальності підприємців у сучасному суспільстві:

- вимога підвищення ефективності діяльності підприємців (бути більш ефективним і прогресивним, виробляти кращі товари і послуги, гарантувати якість споживчих товарів, зводити до мінімуму шкоду, що заподіюється суспільному добробуту внаслідок недотримання етичних правил);

 - вимога більш повної відповідальності юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності перед зацікавленими групами осіб (наприклад, акціонерами, працівниками) і створення корпоративної демократії

 - вимога зростаючої відповідальності підприємців за добробут усього суспільства;

- вимога більшої позитивної ролі підприємців, спрямованої на захист навколишнього середовища.

Жоден з ознак підприємницької діяльності не є ні головною, ні єдиною. Всі вони однаковою мірою важливі для наукового визначення підприємництва, так і тільки в сукупності здатні її визначити.    Таким чином, ознаками підприємницької діяльності є:

1) ініціативність і самостійність — підприємець має право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству

2) творчий та інноваційний характер — пошук нових можливостей, орієнтація на нововведення;

3) систематичність — регулярність, професійність, постійний характер;

4) ризиковий характер — покладання на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків і застосування заходів з метою їх превенції та усунення;

5) цільова спрямованість на одержання прибутку, максимізація якої є основною метою діяльності

6) самостійна юридична відповідальність

7) соціально відповідальний характер.

Ризики підприємницької діяльності фірми та засоби їх зменшення

Здійснення підприємства в будь-якій сфері діяльності завжди пов'язане з ризиком, який прийнято називати підприємницьким. Економічна та правова культура підприємця, як особливого соціально-психологічного типу господарника, виражається в певному відношенні до ризику. Несприйняття ризику по суті означає припинення будь-якої діяльності. Водночас уміння своєчасно враховувати ризики підвищує конкурентоспроможність підприємницьких операцій, стимулює інноваційну діяльність. 

Заснування власної справи, прогнозування, планування та реалізація господарських рішень в підприємницькій діяльності відбувається в умо­вах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовніш­нього середовищ. Під невизначеністю в підприємництві розуміють від­сутність повної та достовірної інформації про умови реалізації підпри­ємницької ідеї. Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході здійснення підприємницької діяльності несприятливих умов, ситуацій та наслідків несе загрозу ризику. В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарю­вання. Невизначеність приводить до того, що уникнути ризику немож­ливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання, тобто управляти ризиком. Управління ризиком — це процес реагування на події та зміни ризи­ків в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику в підприємни­цтві є:

1) загроза або небезпека виникнення невдач в процесі здійснення підприємницької діяльності;

2) небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись. При виборі конкретного господарського рішення суб'єкт підприємництва в певній мірі ризикує. Ризик – це:     

- можливість досягнення негативних наслідків в результаті певних рішень або дій;

- ймовірність понести збитки або втратити вигоду, невпевненість в отриманні відповідного доходу; дія, яка в тій чи іншій мірі загрожує суб'єкту певною втратою.

Навіть за регульованої економіки, ретельного вивчення ринку маркетологами суб'єкти господарської діяльності позбавлені всебічної достовірної інформації про кон'юнктуру ринку, фінансовий та виробничий стан підприємств-конкурентів, їхні плани, що посилює об'єктивний характер економічних ризиків.

Економічний ризик - непередбачена суб'єктом господарської діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена перш за все, випадковим характером прийнятих ним рішень.

Економічний ризик - це ймовірне зменшення вартості, тобто величина, що має грошове вираження.

Оскільки законодавством України діяльність суб'єктів господарю­вання розглядається як господарська та підприємницька, то і ризики класифікуються як господарські та підприємницькі.

Підприємницький ризик - загроза виникнення непередбачених планами та прогнозами матеріальних і фінансових втрат та збитків або недоодержання очікуваних доходів у ході здійснення підприємницької діяльності.

Інвестори повинні бути впевнені, що прогнозованих доходів від інвестицій в підприємництво вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатності інвестиційного проекту.

В загальному розумінні інвестиційний ризик - це ризик суб'єкта економічних відносин, що здійснює підприємницьку діяльність у вигля­ді інвестування. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат у суб'єкта господарювання в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Суб'єкти підприємництва при здійсненні своєї діяльності використовують не тільки власний, а й додатковий (позиковий) капітал.

Велика доля позикового капіталу (зобов'язань) при здійсненні підприємницької діяльності підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик. Підфінансовим ризиком суб'єкта підприємництва розуміють ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати прибутку або капіталу в ситуації невизначених умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності.

Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розрахуватися за допомогою наявного на балансі майна (активів) за своїми зо­бов'язаннями (пасивами). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства. Ризик непередбачених змін вартісних оцінок виготовленої продукції (робіт, послуг) в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та політичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів. Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації підприємницької діяльності називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки суб'єктів підприємництва у ринкових умовах є впровадження інновацій у виробництво, що може викликати загрозу інноваційного ризику. Інноваційний ризик - це міра можливих збитків, які можуть виникнути у разі вкладання суб'єктом підприємництва коштів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, які не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно організувати підприємницьку діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.Необхідно провести також глибокий аналіз, який полягає в тому, що крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для можливих екстремальних випадків:

- розрахунок за найгіршим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально заважатимуть реалізації підприємницької ідеї;

- розрахунок за найкращим сценарієм — коли зовнішні фактори максимально сприятимуть здійсненню підприємницької ідеї.

За найгіршого сценарію реалізації ідеї повинна бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.

Витрати пов’язані з ризиком, можуть бути:

1) матеріальними (додаткові витрати сировини, матеріалів, палива, обладнання та іншого майна);

2) фінансовими (штрафи, пені, неустойки, неповернення дебіторсь­кої заборгованості, зменшення обсягу реалізації внаслідок зниження ціни та ін.);

3) трудовими (непередбачені простої, виплати за простої та ін.);

4) втратами часу.

В залежності від причин виникнення ризики поділяють на зовнішні, внутрішні та інші. Розподіл ризику здійснюється в процесі планування підприємниць­кої діяльності. Для кількісного розподілу ризику можна використовува­ти модель, засновану на "дереві рішень". При цьому кожний із партнерів виконує запланований обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у ви­падку його невиконання. Але найбільш ризикує інвестор. Тому потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило, збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора. В плані фінансування підприємницької діяльності обов'язково повинні враховуватись слідуючі ризики:  ризик нежиттєздатності підприємницької ідеї;  податковий ризик; ризик несплати заборгованості контрагентами; ризик не завершення реалізації підприємницької ідеї. Частково захистити реалізацію підприємницької ідеї від таких ризи­ків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти. Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях здійснення підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необ­хідних коригуючих  дій.

лізації, комерцією, фінансовими операціями і здійсненням різних проектів.

Підприємницький ризик можна охарактеризувати як небезпеку потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів і

недоодержання доходів у порівнянні з їхньою очікуваною величиною, орієнтованою на раціональне використання ресурсів.

Інша важлива обставина, яку потрібно врахувати: він характеризує імовірність відхилення від мети, кінцевого результату який був визначений при розробці планових показників.

І. Ю. Івченко розкладає цей термін на господарський, фінансовий та комерційний ризик і пропонує тлумачення цих

Складові підприємницького ризику Господарський ризик – Ризик, пов’язаний з господарською діяльністю, орієнтованою на отриманнямаксимального прибутку на основі задоволення потреб і запитів покупців відповідно до вимог ринку; ризик, пов’язаний з кінцевим фінансовим результатом підприємницької діяльності, який поєднує в собі всіскладові частини процесу відтворення.

Фінансовий ризик – Ризик, пов’язаний з комерційноюдіяльністю підприємства. Він виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємством.

Комерційний ризик – Ризик пов’язаний з фінансовою діяльністю. Він виникає при здійсненніфінансових угод, виходячи з того, що в ролі товару виступає капітал, цінні папери, валюта.

Господарський ризик відображає ризик, який виникає під час виконання основних видівдіяльності підприємства. Фінансовий та комерційні ризики за І. Ю. Івченко є однорідними, виходячи з означення, що він надає. Різниця полягає лише в товарах, які реалізуються.

У своїй діяльності суб’єкт господарювання постійно наражається на ризик. Саме з ризиком, з цією потенційною невідо­містю, що може призвести до негативних господарських наслідків, а також викликати потребу в змінах у самій його організаційно-правовій формі, і зустрічається суб'єкт, що господарює, в найріз­номанітніших сферах своєї діяльності. Причини виникнення ри­зиків можуть бути різні. Це і природні катаклізми (урагани, зем­летруси, повені, пожежі і т. ін.), і соціальні потрясіння (військові конфлікти, перевороти, внутрішньополітична й економічна нестабільність і т. ін.), і неправомірна діяльність самого господар­ника чи когось іншого (крадіжки, ушкодження і знищення майна і т. ін.). У недостатній вивченості умов ринку, виробничого процесу, того або іншого виду господарської діяльності тощо також приховується ризик

Поняття ризику пов’язане насамперед із вибором і прийнят­тям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вважати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форми власності.

Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяльність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

У цілому ризики господарської діяльності підрозділяються на :

• ризик утрати майна в результаті стихійних лих, інших несприятливих природних і економічних умов;

• ринковий – ризик, пов'язаний із негативними чинниками при реалізації продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках;

• технічний – ризик, пов'язаний із підвищеною небезпекою при експлуатації технічного устаткування, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

• комерційний  — ризик, пов'язаний із непоставкою чи недопоставкою продукції,  із прийманням товару покупцем і його платоспроможністю;

• ризик виникнення відповідальності;

• ризик утрати прибутку;

• валютний - ризик, пов’язаний із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта, що господарює;

• інвестиційний - ризик, пов’язаний з його інвестиційною діяльністю;

• ризик, пов’язаний із здійсненням науково-технічної діяльності, в тому числі вузівської;

• ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

Разом з тим, у рамках окремих видів ризику, зазначених вище, можна виокремити певні підвиди, тобто дати докладнішу класифікацію ризикових операцій суб'єкта, що господарює. Одним із важливих видів господарського ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику може бути  пов'язаний із утратою майна в результаті стихійних лих; крадіжки; аварій, вибухів; при транспортуванні; неправомірних дій органів влади і управління.

В умовах ринку актуальним для суб'єктів господарювання стає комерційний ризик.

Він може бути пов’язаним із внутрішнім і зовніш­нім ринками.

З внутрішнім ринком пов’язані  ризики:

з визначенням структури й обсягів виробництва нових і старих виробів;

 з виробництвом, тобто наявністю в розпо­рядженні підприємства виробничих ресурсів у достатній кількості і якості в певному періоді його діяльності ;

з відповідністю пропозиції підприємства її платоспроможному попиту;

 з цінами і витратами, тобто можливістю по­криття за допомогою платоспроможного попиту витрат у задово­ленні потреб в продукції, реалізованої за розрахованою зазда­легідь або за нижчою ціною.

З зовнішнім ринком пов'язані  ризики:

- зміни цін реалізації на світовому ринку;

- з реалізацією виробів на зовнішньому ринку;

- митних обмежень при реалізації виробів на зовнішньо­му ринку.

Класифікуючи ризики, слід згадати про існування ризику, пов'язаного з підвищеною небезпекою при експлуатації технічного устаткування, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджуваль­них робіт.

При здійсненні господарської діяльності необхідно звертати увагу на такий вид ризику, як ризик відповідальності. Цей вид ризику складається з таких видів відповідальності:

за забруднення навколишнього природного середовища;

за якість продукції, що ви­пускається підприємством;

орендодавця за розірвання договорів з орендарями;

суб’єкта, що господарює, за збиток, заподіяний життю і здоров'ю працівника підприємства;

Одним із видів значного ризику є ризик утрати прибутку.

Утрата прибутку може статися внаслідок:

• змушених перерв у виробництві (непрямі збитки, під якими маємо на увазі неотриманий через недогляд прибуток, і трати, пов'язані з ліквідацією наслідків подій, що викликали перерву у виробництві, а також поточні витрати, незалежно від того, продовжується виробничий процес на підприємстві чи ні;

• втрати майна;

• невиконання постачальниками своїх договірних зобов'язань у частині асортименту і якості продукції;

• зміни кон’юнктури ринку;

• заміни застарілого обладнання, упровадженням нової техніки і технологій;

• проведення страйків і в результаті інших суспільно-політичних подій;