
- •Головні риси та основні напрямки розвитку філософії Відродження: гуманістичний, неоплатонічний, натурфілософський.
- •Ренесанс як культурна цілісність. Основні риси світогляду.
- •Ставлення ренесансного світогляду до античного та середньовічного філософського доробку. 4. Антропологічна орієнтація гуманістичної філософії.
- •Данте Аліг’єрі як предтеча культури Ренесансу. Основні філософські ідеї.
- •Гуманізм Франческо Петрарки. Самопізнання та самосвідомість особистості.
- •Етико-філософські дебати Поджо Браччоліні та Леонардо Бруні.
- •Неоепікуреїзм Лоренцо Валла та його етична позиція щодо розуміння блага, природи задоволення, принципу шляхетної насолоди.
- •Неоплатонізм філософії Відродження.
- •Проблема співвідношення Бога та Універсуму в творчості Кузанця.
- •М. Кузанський: вчення про пізнання.
- •Ідея саморозгортання Абсолюту в творчості Кузанця.
- •Містичний пантеїзм Кузанця.
- •Нікола Кузанський: вчення про богоподібність людини.
- •Основні риси філософії Джованні Піко делла Мірандоли.
- •Якоб Бьоме як представник християнського неортодоксального містичного теїзму з пантеїстичними елементами.
- •Натурфілософський етап у розвитку філософії Ренесансу.
- •« Нова філософія Всесвіту» Франческо Патриці.
- •Філософія природи Бернардіо Телезіо: матерія, простір і час, саморух, життя і діяльність.
- •Філософська антропологія Мішеля Монтеня: роздуми про людину, спосіб філософствування.
- •Гуманістична концепція християнської філософії Еразма Ротердамського.
- •Гуманізм і реформація у теологічній спадщині Мартіна Лютера.
- •Політична філософія Ніколо Макіавелі.
- •Соціальні утопії доби Відродження: Томас Мор і Томмазо Кампанелла.
- •Зміна парадигм філософування – від Античності через Середньовіччя та Відродження до філософії Нового часу.
- •Передумови становлення Нової філософії: політичні, економічні, релігійні, світоглядні
- •Емпіризм та раціоналізм як дві тенденції у філософії Нового Часу.
- •Місце, роль та значення проблеми людської природи у новочасній філософії.
- •59. Імматеріалізм Дж. Берклі. Критика загальних ідей. Нова теорія зору. Людське пізнання і духовна субстанція.
- •60. Вчення про людську природу д. Г’юма. Специфіка скептичної позиції д. Г’юма.
- •61. Основні положення «Теодіцеї» г. Ляйбніца.
- •62. «Етика» б. Спінози. Загальна характеристика.
- •63. Данте Аліг’эрі «Божественна комедія».
- •64. Франческо Петрарка «Моя таємниця».
- •65. Лоренцо Валла «Про істинне і хибне благо».
- •66. Поджо Брачолліні «Лист до Леонардо Бруні».
- •67. Леонардо Бруні «Проти лицемірів».
- •68. Франческо Петрарка «Лист до нащадків».
- •69. Н. Кузанський «Про вчене незнання».
- •70. Н. Макіавелі «Правитель».
- •71. Т. Мор «Утопія»
- •72. Томмазо Кампанелло «Місто Сонця».
- •73. Е. Ротердамський «Похвала глупоті».
- •74. Ф. Бекон «Новий органон». Загальна характеристика.
- •75. Р. Декарт «Міркувння пр метод».
- •76. Р. Декарт «Метафізичні роздуми».
- •77. Т. Гоббс «Левіафан».
- •78. Г. Ляйбніц «Монадологія». Загальна характеристика.
- •2. Модель "відносин між монадами"
- •3. Життя і внутрішній стан монад
- •79. Дж. Берклі «Трактат про принципи людського знання».
- •83. К.А. Гельвецій «Про людину, її розумові здібності та її виховання».
- •84. Англійський матеріалізм д. Толанда, а. Коллінза.
- •85. Моральна філософія а. Шефсбері, ф. Хатчесона, б. Мандевіля.
- •86. Філософська іронія Вольтера.
- •87. Соціальна філософія ж.-ж. Руссо.
- •88. Просвітницькі ідеї д. Дідро, к. Гельвеція, п. Гольбаха.
- •89. Ж.Ламетрі «Людина-машина».
- •90. Метафізика Хр. Вольфа. Основні риси та особливості.
61. Основні положення «Теодіцеї» г. Ляйбніца.
Широку популярність здобула розвинена Готфрідом Лейбніцем теорія оптимізму. У трактаті «Теодицея» («Виправдання бога») є намагання довести, що, незважаючи на безумовну наявність у світі недосконалості та морального зла, світ, створений Богом, усе ж таки найкращий з усіх можливих. Риси недосконалості та явища зла — необхідна умова гармонії світу. Заслугою Готфріда Лейбніца є і розвиток діалектичних ідей, хоча у вченні до кінця і не подолано механізм, властивий тоді філософії. Висунуто найважливіші діалектичні положення: ідея цілісності, тобто незводимості цілого до сукупності його частин, ідея розвитку випадковості мають інше визначення, аніж у сфері необхідності. Готфрід Лейбніц залишався до Іммануїла Канта найбільшим філософським авторитетом у Німеччині. Багато ідей знайшли позитивний розвиток у німецькій класичній філософії. У XX ст. ідеї «монадології» розвивають представники персоналізму та інших ідеалістичних філософських, теологічних шкіл.
62. «Етика» б. Спінози. Загальна характеристика.
Основний твір Б. Спінози "Етика" (1675) присвячений переважно людині, діяльність, властивості й призначення якої виводяться із загально-філософського вчення про субстанцію, атрибути й модуси, афекти, рабство і свободу людини.
В своєму основному трактаті під назвою "Етика" Спіноза розгортає свої міркування шляхом формулювання деяких аксіом, істинність яких засвідчена найвищою розумовою очевидністю, аксіоми постають основою для теорем, а теореми доводяться з використанням деяких додаткових припущень та аксіом. Сказане дозволяє побачити Б.Спінозу як прихильника раціоналізму, але, окрім того, засвідчує високий рівень та повноту досягнутого на той час теоретичного знання.
Отже, за Спінозою, геометричний метод дозволяє стверджувати, що субстанція може бути тільки єдина, оскільки за визначенням субстанція — це причина себе самої, тобто вона не може мати ще якоїсь причини, бо тоді перестане бути основою для всього.
Голландський філософ зазначав, що ніщо в природі не відбувається без причини. "Не існує, - писав він, - жодної речі, з природи якої не витікала б якась дія". Всі почуття, думки і дії людини виникають в результаті впливу зовнішніх причин. Пізнання світу проходить у своєму розвитку три ступеня. Перший - це чуттєве сприймання зовнішнього світу, уявлення про нього. Другим ступенем є судження розуму і отримання думок. І третім - істинне (інтуїтивне) і аналітичне знання, яке здобувається безпосередньо розумом, і незалежне від чуттєвого досвіду.
63. Данте Аліг’эрі «Божественна комедія».
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті, сто. Символіка цифр, що символізує досконалість та ідеал, проявляється і в появі в поемі Беатріче. Вона з'являється у творі в 30 пісні «Чистилища» (кратна 3 і 10), або в 64 пісні від початку (6+4=10). До неї — 63 пісні, а після неї — 36.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».