Методика використання пікфлуометра

Методика використання пікфлуометра досить проста. На початку дослідження треба дихати спокійно та рівно. Надалі зробити максимально глибокий вдих, взяти мундштук приладу до рота, щільно обхопити його губами і швидко видихнути повітря у пристрій, не перекриваючи отвору мундштука язиком. Визначений показник ПШВ реєструється шкалою приладу в умовних одиницях. Дослідження можна проводити декілька разів на добу, до і після застосування медикаментів. Результати їх заносять у щоденник та на графік у вигляді точок, які в подальшому з'єднуються лініями.

Таблиця стандартних значень пікової швидкості видиху (ПШВ) (л/хв)

Чоловіки. Допустиме відхилення – 48 л/хв

вік ріст	15	20	25	30	35	40	45	50	55	60	65	70
160 см	518	568	598	612	613	606	592	578	565	555	544	534
168 см	530	580	610	623	623	617	603	589	577	566	556	546
175 см	540	590	622	636	635	627	615	601	588	578	568	558
183 см	552	601	632	645	646	638	626	612	600	589	578	568
190 см	562	612	643	656	656	649	637	623	611	599	589	579

Жінки. Допустиме відхилення – 42 л/хв

вік ріст	15	20	25	30	35	40	45	50	55	60	65	70
145 см	438	445	450	452	452	449	444	436	426	415	400	385
152 см	450	456	461	463	463	480	456	448	437	425	410	396
160 см	461	467	471	474	473	470	467	458	449	437	422	407
168 см	471	478	482	485	484	482	478	470	460	448	434	418
175 см	481	488	493	496	496	493	488	480	471	458	445	428

ТИПИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

Порушення функції апарату зовнішнього дихання зумовлені різними паталогічними процесами.

Залежно від механізмів виділяють:

• обструктивні;

• рестрективні;

• змішані порушення вентиляції легень.

Обструктивний тип вентиляційної недостатності 

Обструктивний (від лат. Obstruction - перепона) тип вентиляційної недостатності, виникає внаслідок звуження дихальних шляхів та підвищення опору руху повітря. Перешкоди рухові повітря можуть спостерігатися як у верхніх дихальних шляхах, так і в нижніх. При ускладненні проходження повітря у дихальних шляхах порушується не тільки вентиляція легень, але і механіка дихання. Через утруднення видиху різко збільшується робота дихальних м'язів.

Розрізняють такі механізми формування обструкції:

• спазм гладеньких м'язів бронхів;

• запальна інфільтрація і набряк слизової оболонки бронхів;

• збільшення кількості в'язкого секрету в бронхах та порушення його евакуації

• деформація і звуження різної етіології просвіту гортані, трахеї і бронхів

• експіраторний колапс трахеї і бронхів.

Для периферійної обструкції (в дрібних бронхах) характерне різке зниження МОШ75, МОШ50, збільшення ЗЄЛ, при цьому ЖЄЛ не змінюється або мало змінюється.

Для центральної обструкції (у великих бронхах) характерне збільшення ЗОЛ/ЗЄЛ, збільшення ЗЄЛ, різке зменшення ОФВ1, зменшення індексу Тіффно, зменшення ЖЄЛ.

Частіше зустрічається комбінація перерахованих змін - генералізована обструкція.

Рівень обструктивних порушень більш детально визначають під час пневмотахографічного обстеження на підставі аналізу петлі „потік - об'єм“.

Враховуючи результати цього методу, розрізняють такі функціональні типи обструкції:

1. обструкція верхніх дихальних шляхів і трахеї:

   • фіксована обструкція;

   • мінлива обструкція (позагрудна і внутрішньогрудна).

2. обструкція бронхів:

   • обструкція великих бронхів (центральних дихальних шляхів);

   • обструкція дрібних бронхів (периферійних дихальних шляхів).

За умов фіксованої обструкції верхніх дихальних шляхів і трахеї обмежується течія повітря як під час вдиху, так і під час видиху. Такий тип вентиляційних порушень властивий стенозу трахеї. Крива „потік - об'єм“ плеската, позбавлена верхівки. Контур експіраторного потоку збігається з інспіраторним, швидкості середини потоку як вдиху, так і видиху приблизно рівні. Це протирічить звичайному співвідношенню, коли об'ємна швидкість потоку на вдиху приблизно в 1,5 раз вища такої на видиху.

Мінлива обструкція верхніх дихальних шляхів і трахеї відрізняється для позагрудних та внутрішньогрудних ділянок.

Внутрішньогрудні дихальні шляхи під час вдиху підтримуються від'ємним плевральним тиском. Під час форсованого видиху позитивний плевральний тиск, що оточує дихальні шляхи, створює компресію і зменшує їх діаметр. Отже, опір диханню підвищується тільки під час видиху.

Від'ємний тиск усередині позагрудних дихальних шляхів є причиною їхнього звуження під час вдиху. Під час видиху цей тиск стає позитивним, збільшуючи діаметр дихальних шляхів.

Мінлива позагрудна обструкція виникає при паралічі або пухлині голосових зв'язок, спричинює вибіркове обмеження об'ємної швидкості потоку повітря під час вдиху. Відбувається послаблення інспіраторного потоку.

При мінливій внутрішньогрудній обструкції, зумовленій пухлиною трахеї вище біфуркації, компресія дихальних шляхів може посилюватися під час видиху. Експіраторний потік знижується і крива „потік - об'єм“ робиться плескатою.

Мінлива позагрудна обструкція. Форсований видих збільшує внутрішньотрахейний тиск (Рtr) понад атмосферний (Рatm); діаметр дихальних шляхів близький до нормального. Під час вдиху Рtr менший за Рatm, інспіраторний потік зменшується.

Мінлива внутрішньогрудна обструкція. Форсований видих збільшує внутрішньоплевральний тиск (РрІ), що підвищує Рtr, внутрішньогрудні дихальні шляхи звужуються, розвивається їхня обструкція під час видиху. Під час вдиху РрІ і звуження дихальних шляхів зменшується.

„Провисання“ кривої „потік - об'єм“ у фазі видиху відразу після досягнення піку потоку свідчить про порушення бронхіальної прохідності функціонального ендогенного типу.

З огляду на конфігурацію кривої, в цій ділянці можна виділити два варіанти: локалізація обструкції переважно в ділянці центральних чи периферійних дихальних шляхів.

Для обструкції переважно центральних дихальних шляхів (великих бронхів) характерне різке зниження об'ємної швидкості форсованого видиху на початку спадної гілки кривої „потік - об'єм“. При цьому ПОШ і МОШ25 знижуються більш помітно, ніж МОШ50 та МОШ75.

Обструкція переважно периферійних дихальних шляхів (дрібних бронхів) характеризується більше або менше вираженим плавним прогином спадної гілки кривої, що зростає наприкінці видиху. ПОШ, при цьому, нормальна або незначно занижена, МОШ25 знижена помірно, особливо відмічають зниження МОШ50 і МОШ75 . Спостерігають зсув експіраторної кривої в ліво.

Рестрективний тип вентиляційної недостатності

Рестрективний, або обмежувальний ( від лат. Restriction - обмеження, зменшення) тип порушень вентиляції, зумовлений зменшенням дихальної поверхні легень, або здатності легеневої тканини до розтягнення.

Розрізняють такі механізми формування рестрикції: