Спірографія з реєстрацією петлі «потік-об'єм»

Спірографія з реєстрацією петлі «потік-об'єм» - сучасний метод дослідження легеневої вентиляції, який полягає у визначенні об'ємної швидкості руху потоку повітря в дихальних шляхах і його графічному відображенням у вигляді петлі «потік-об'єм» при спокійному диханні пацієнта і при виконанні ним певних дихальних маневрів . За кордоном цей метод називають спірометрією. Метою дослідження є діагностика виду і ступеня порушень легеневої вентиляції на підставі аналізу кількісних і якісних змін спірографічних показників.

Показання та протипоказання до застосування спірометріі аналогічні таким для класичної спірографії.

Методика проведення.

Дослідження проводять у першій половині дня, незалежно від прийому їжі. Пацієнту пропонують закрити обидва носові ходи спеціальним затискачем, взяти індивідуальну простерилізовану насадку-мундштук у рот і щільно обхопити її губами. Пацієнт в положенні сидячи дихає через трубку з відкритого контуру, практично не відчуваючи опору диханню.

Процедура виконання дихальних маневрів з реєстрацією кривої "потік-об'єм" форсованого дихання ідентична тій, яка виконується при запису ФЖЕЛ під час проведення класичної спірографії. Хворому слід пояснити, що в пробі з форсованим диханням видихнути в прилад слід так, ніби потрібно погасити свічки на святковому торті. Після деякого періоду спокійного дихання пацієнт робить максимально глибокий вдих, в результаті чого реєструється крива еліптичної форми (крива АЕВ). Потім хворий робить максимально швидкий та інтенсивний форсований видих. При цьому реєструється крива характерної форми, яка у здорових людей нагадує трикутник (рис. 4).

Рис. 4. Нормальна петля (крива) співвідношення об'ємної швидкості потоку та об’єму повітря при проведенні дихальних маневрів. Вдих починається в точці А, видих - в точці В. ПОШвид реєструється в точці С. Максимальний експіраторний потік в середині ФЖЕЛ відповідає точці D, максимальний струс потік - точці Е

Максимальна експіраторна об'ємна швидкість потоку повітря відображається початковою частиною кривої (точка С, де реєструється пікова об'ємна швидкість видиху - ПОШвид). Після цього об'ємна швидкість потоку зменшується (точка D, де реєструється МОШ50), і крива повертається до початкової позиції (точка А). При цьому крива "потік-об'єм" описує співвідношення між об'ємною швидкістю повітряного потоку і легеневим об'ємом (ємністю легень) під час дихальних рухів.

Дані швидкостей і об'ємів потоку повітря обробляються персональним комп'ютером завдяки адаптованому програмному забезпеченню. Крива "потік-об'єм" при цьому відображається на екрані монітора і може бути роздрукована на папері, збережена на магнітному носії або в пам'яті персонального комп'ютера.

Сучасні апарати працюють зі спірографічними датчиками у відкритій системі з подальшою інтеграцією сигналу потоку повітря для отримання синхронних значень об’ємів легень. Розраховані комп'ютером результати дослідження друкуються разом з кривою "потік-об'єм" на папері в абсолютних значеннях і у відсотках до належним величинам. При цьому на осі абсцис відкладається ФЖЕЛ (об'єм повітря), а на осі ординат - потік повітря, що вимірюється в літрах в секунду (л / с) (рис. 5).

Рис. 5. Крива "потік-об'єм" форсованого дихання і показники легеневої вентиляції

Рис. 6 Схема спірограмми ФЖЕЛ і відповідної кривої форсованого видиху в координатах "потік-об'єм": V - вісь об’єму; V '- вісь потоку

Петля "потік-об'єм" представляє собою першу похідну класичної спірограми. Хоча крива "потік-об'єм" містить в основному ту ж інформацію, що і класична спірограма, наочність співвідношення між потоком та об’ємом дозволяє більш глибоко проникнути в функціональні характеристики як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів (рис. 6). Розрахунок за класичною спірограмою високоінформативних показників МОШ25, МОШ50, МОШ75 має ряд технічних труднощів при виконанні графічних зображень. Тому його результати не мають високої точністі. У зв'язку з цим краще визначати зазначені показники по кривій "потік-об'єм".

Оцінка змін швидкісних спірографічних показників здійснюється за ступенем їх відхилення від належної величини. Як правило, за нижню межу норми приймається значення показника потоку, що становить 60% від належного рівня