Техніка проведення спірографії.
Дослідження проводять вранці натщесерце. Перед дослідженням пацієнту рекомендується перебувати в спокійному стані протягом 30 хв., а також припинити прийом бронхолітиків не пізніше ніж за 12 годин до початку дослідження. Спірографічна крива і показники легеневої вентиляції наведені на рис. 2.
Рис. 2. Спірографічне крива і показники легеневої вентиляції
Статичні показники визначають під час спокійного дихання.
Вимірюють дихальний об'єм (ДО) - середній об'єм повітря, який хворий вдихає і видихає під час звичайного дихання в стані спокою. У нормі він складає 500-800 мл. Частина ДО, яка бере участь у газообміні, називається альвеолярним об’ємом (АО) і в середньому дорівнює 2/3 величини ДО.
Залишок (1/3 величини ДО) складає об’єм функціонального мертвого простору (ОФМП). Після спокійного видиху пацієнт становить від 3000 до 5000 мл).
Після звичайного спокійного дихання проводиться дихальний маневр: робиться максимально глибокий вдих, а потім - максимально глибокий, найбільш різкий і тривалий (не менше 6 с) видих. Так вимірюється резервний об'єм видиху (РОВид), який в нормі становить 1000-1500 мл.
Після спокійного вдиху робиться максимально глибокий вдих - вимірюється резервний об'єм вдиху (РОВд). При аналізі статичних показників розраховується ємність вдиху (Євд) - сума ДО і РОВд, яка характеризує здатність легеневої тканини до розтягування, а також життєва ємкість легень (ЖЄЛ) - максимальний об’єм, який можна вдихнути після максимально глибокого видиху (сума ДО, РОВд і РОвид в нормі це форсована життєва ємкість легень (ФЖЄЛ) - об'єм повітря, який можна видихнути при форсованому видиху після максимального вдиху (в нормі становить 70-80% ЖЕЛ).
Як заключний етап дослідження проводиться запис максимальної вентиляції легень (МВЛ) - максимального об'єму повітря, що може бути провентильований легкими за I хв. МВЛ характеризує функціональну здатність апарату зовнішнього дихання і в нормі становить 50-180 л. Зниження МВЛ спостерігається при зменшенні легеневих обсягів внаслідок рестриктивних і обструктивних порушень легеневої вентиляції.
При аналізі спірографічної кривої, отриманої в маневрі з форсованим видихом, вимірюють певні швидкісні показники (рис. 3):
Об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) - об'єм повітря, що видихається за першу секунду при максимально швидкому видиху; він вимірюється в мл і вираховується у відсотках до ФЖЕЛ; здорові люди за першу секунду видихають не менше 70% ФЖЕЛ;
проба або індекс Тіффно - співвідношення ОФВ1 (мл) / ЖЕЛ (мл), помножене на 100%, в нормі становить не менше 70-75%;
максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 75% ФЖЄЛ (МОШ75), що залишилася в легенях;
максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 50% ФЖЄЛ (МОШ50), що залишилася в легенях;
максимальна об'ємна швидкість повітря на рівні видиху 25% ФЖЄЛ (МОШ25), що залишилася в легенях;
середня об'ємна швидкість форсованого видиху, обчислена в інтервалі вимірювання від 25 до 75% ФЖЕЛ (СОШ25-75).
Рис. 3. Спірографічна крива, отримана в маневрі форсованого видиху. Розрахунок показників ОФВ1 та СОШ 25-75
Обчислення швидкісних показників має велике значення у виявленні ознак бронхіальної обструкції. Зменшення індексу Тіффно і ОФВ1 є характерною ознакою захворювань, які супроводжуються зниженням бронхіальної прохідності - бронхіальної астми, хронічного обструктивного захворювання легенів, бронхоектатичної хвороби тощо. Показники МОШ мають найбільшу цінність в діагностиці початкових проявів бронхіальної обструкції. СОШ25-75 відображає стан прохідності дрібних бронхів і бронхіол. Останній показник є більш інформативним, ніж ОФВ1, для виявлення ранніх обструктивних порушень.
У зв'язку з тим, що в Україні, Європі та США існує певна різниця в позначенні легеневих об’ємів, ємностей і швидкісних показників, що характеризують легеневу вентиляцію, наводимо позначення вказаних показників українською та англійською мовами (табл. 1).
Таблиця 1.