3)Особливості ідеологіі американського просвітництва Формирование американской национальной культуры

Развитие капитализма, изменение условий материальной жизни вызывали значительные сдвиги в общественном сознании. Передовая буржуазная идеология прокладывала себе путь в борьбе с церковной регламентацией быта, с религиозным фанатизмом и суеверием, которые пышным цветом расцвели в колониях в XVII и начале XVIII в. Традиционная библия постепенно уступала место произведениям буржуазных просветителей. Среди буржуазии, плантаторов и интеллигенции получила распространение философия деизма.

Духовенство не играло крупной политической роли в колониях. Наличие многочисленных враждующих сект облегчало борьбу буржуазии с церковной идеологией. Но духовенство продолжало еще цепляться за сохранение своей руководящей роли в области народного образования. Наиболее прочным было влияние духовенства в высшей школе, главным образом благодаря тому, что все существовавшие тогда в колониях восемь высших учебных заведений, за исключением академии в Филадельфии, были созданы для подготовки священников.

К середине XVIII в. наука, однако, достигает известных успехов. В Принсетонском, Иэльском и в других колледжах среди профессуры появляются либеральные ученые — Джон Уинтроп, Джон Уотерспун и др. Крупной вехой в развитии науки послужили открытия Франклина в области физики (теория положительного и отрицательного электричества, изобретение громоотвода), а также усовершенствование телескопа Давидом Ритенхаузом и изыскания врача-материалиста Бенджамена Раша в области психиатрии. В 1743 г. группа ученых во главе с Франклином основала Американское философское (т. е. научное) общество. Франклин был не только выдающимся физиком, но и крупным экономистом. Маркс писал, что он дал «первый сознательный, почти тривиально ясный анализ меновой стоимости, приводящий ее к рабочему времени...»( К. Маркс, К критике политической экономии, стр. 44.).

Подъем освободительного движения 70-х годов выдвинул многочисленных писателей и публицистов. Кроме Франклина, широкую известность получили Томас Джефферсон, Джемс Отис, Сэмюэль Адаме. Одним из наиболее демократически настроенных публицистов был поэт Филипп Френо, отстаивавший в своих произведениях право на свободу, независимость и демократию не только своей, но и других стран. В одной из своих поэм Френо мечтал о том времени, когда «свобода завоюет и ледяные просторы России».

Преклонение перед английской монархией, основанное на вере в божественное происхождение королевской власти, уступает место теории естественного права и договорного происхождения государства. Произведения Бэкона, Ньютона, Локка, Гаррингтона, Мильтона, Вольтера, Монтескье популяризуются в многочисленных альманахах, памфлетах, газетах.

Наибольшей популярностью пользовался Локк с его философией сенсуализма, теорией естественного права, учением о разделении властей. Колониальной буржуазии импонировало учение Локка о «праве на революцию против тирана», равно как и его теория классового компромисса. Формулу Локка «жизнь, свобода, собственность» буржуазия сделала своим девизом. Цитаты из произведений Сиднея и Локка встречались даже в проповедях пасторов, которые нередко затрагивали на церковных кафедрах политические вопросы.

Будущий руководитель освободительного движения Новой Англии Сэмюэль Адаме при окончании Гарвардского колледжа в 1740 г. посвятил диссертацию обоснованию тезиса «о законности сопротивления высшим магистратам».

Становление самостоятельной национальной культуры тормозилось в колониях рядом факторов. Среди них наиболее существенным было влияние более развитой английской культуры, что накладывало печать подражательности на молодую и слабую американскую культуру.

Развитие национальной культуры задерживалось также непрерывным пополнением населения многонациональной иммиграцией. В 1775 г. 40% населения колоний составляли не англичане. Одна шестая падала на долю шотландско-ирландской и одна десятая — на долю немецкой иммиграции. Население колоний непрерывно пополнялось, кроме того, французами, шведами, голландцами и т. д.

Господствующие слои колониального общества — верхушка буржуазии и особенно плантаторы — до войны за Независимость были тесно связаны с английской культурой, старались во всем подражать английской аристократии. Плантаторы строили свои усадьбы по образцу английских маноров, отправляли сыновей учиться в Кембридж. Виргинские джентльмены вывозили из Англии не только парики, бриджи, кружевные жабо, предметы роскоши и комфорта, но и произведения модных философов и последние новинки литературы.

Национальная культура американского народа со времени первых поселений зарождалась в толще народных масс — среди фермеров и ремесленников. Часть их общалась с индейцами и испытывала влияние их древней культуры и мифологии. В народные песни американцев были вкраплены элементы индейского эпоса. Большая роль в создании национальной культуры принадлежала буржуазной интеллигенции и мелкой городской буржуазии.

Английский язык, развиваясь в североамериканских условиях, пополнялся новыми словообразованиями. Это были индейские слова и наименования географических пунктов, растений, злаков, животных, птиц и т. д., а также слова, заимствованные из голландского, французского, испанского и других европейских языков.

Заметно изменились в американских условиях произношение и грамматические формы английского языка.

Гарвардский колледж. Гравюра В. Бэрджеса 1725 г.

Североамериканцы в конце XVIII в. уже отличались от англичан некоторыми особенностями национального характера, своеобразием культуры, экономических условий жизни. Подъем движения 60—70-х годов и последующая революционная война за Независимость значительно ускорили развитие национального самосознания.

Формування північноамериканської нації

У середині XVIII ст. в англійських колоніях в Америці почалося формування єдиного внутрішнього ринку, посилювалися торговельні зв'язки між південними та північними колоніями. З південних колоній везли на північ бавовну, тютюн; із північних везли на південь зерно, промислові вироби, рибу.

Кількість населення напередодні Війни за незалежність у 13 англійських колоніях становила близько 2,5 млн душ (не рахуючи місцевого населення — індіанців). За час життя на американській землі у колоністів склалися своєрідні спільні культура і побут, відмінні від європейських. Спільною мовою стала англійська. Переважна більшість колоністів визначала свою національну належність не за країною походження, а за новою Батьківщиною; вони з гордістю казали про себе: “Ми — американці”.

Нова нація складалась як спільність ділових підприємливих людей, котрі досягли успіхів завдяки наполегливій праці. Популярною ставала “американська легенда” про людину, яка прибувала на континент з кількома монетами в кишені, наполегливо працювала, виконувала найтяжчу роботу і зрештою досягала успіху — ставала багатою й шанованою. Не кожен американець, певна річ, перетворювався на багатія, але такою була легенда юного американського капіталізму.

Формуванню нової ідеології сприяла діяльність американських просвітителів. Спираючись на ідеї європейського Просвітництва, вони творили нові ідеали для американської нації. Життя й діяльність американських просвітників — Бенджамена Франкліна, Томаса Джефферсона ставали прикладом утілення цих ідеалів. Видатного державного діяча, просвітника, геніального вченого-самоука Бенджамена Франкліна (1706—1790) називали великим наставником юного американського капіталізму. “Людина, — твердив Б. Франклін, — коваль власної долі, дуже багато залежить від неї самої, її духу, волі, прагнень...”

Мал. Бенджамін Франклін

 

Постать в історії

Батько Бенджамена Франкліна був прихильником протестантизму і приїхав на Американський континент у пошуках релігійної свободи. Родина оселилась у Бостоні. Батько був ремісником, виготовляв свічки. Із 17-річного віку Бенджамен розпочав самостійне життя. Працював у Нью-Йорку, Філадельфії простим робітником, з власного досвіду дізнався, що таке злидні, невдачі й розчарування. Щоб заробити гроші, він подався до Англії, де працював у друкарні. Після повернення до Америки оселився у Філадельфії та відкрив крамницю, де продавав книжки й папір. У Європі та Америці, після роботи і вночі, він наполегливо вчився — самотужки вивчав основи природничих наук, філософію та економіку. Згодом Б. Франклін написав в автобіографії, що він — “людина, усім зобов'язана собі самому”.

У 1731 р. на власні кошти Б. Франклін заснував першу у Філадельфії публічну бібліотеку. Це був лише початок діяльності великого американського просвітника. Потім він видавав власну газету, заснував Пенсільванський університет, американське філософське товариство. Приблизно з 1754 р. Франклін захопився політикою. Він був прихильником боротьби за незалежність англійських колоній у Північній Америці. Саме завдяки його діяльності Франція та інші європейські країни підтримали боротьбу англійських колоній за незалежність. Після здобуття незалежності він став першим послом США у Франції. Його останній політичний акт — підписання петиції про заборону рабства.

 

Франклін був людиною дії, яка пишалася тим, що досягла успіхів власною працею. Саме це він радив і своїм співвітчизникам. Одним із улюблених висловів Франкліна було: “На Бога сподівайся, а сам пильнуй!”. Людина повинна працювати, вважав Франклін, а не голосити про свої злидні. Так само марною є й гонитва за почесними посадами — це робить людину посміховиськом. Працюй для себе, а отже — для своєї держави. Будуть заможними громадяни — буде заможною й держава. Так Франклін сформулював нову ідеологію, що стала основою світосприйняття американської нації.