17. Охарактеризуйте еліту в сучасному демократичному суспільстві. Розкрийте поняття меритократії.

Поняття “еліта” походить від французького elite – кращий, вибраний, добірний

Узагальнюючи риси концепцій плюралізму еліт такі:

1. В суспільстві існує множина еліт; їх вплив обмежено специфічною галуззю життєдіяльності; жодна з них не здатна домінувати у всіх сферах життя. Отже, заперечується наявність еліти як єдиної привілейованої і відносно обмеженої верстви.

2. Елітні групи знаходяться під контролем “материнських” соціальних шарів (страт), що їх відокремили, завдяки механізмам виборів, плебісциту, опитувань, груп тиску, свободної преси тощо.

3. Відбувається конкуренція еліт, яка відбиває економічну та соціальну конкуренцію в суспільстві; вона запобігає формуванню єдиної незмінної пануючої групи при владі.

4. В сучасному демократичному суспільстві влада розгалужена (навіть розсіяна) між численними суспільними групами та інститутами, які через пряму участь, тиск, блокування і спілкування можуть запобігати небажаним політичним рішенням і надконцентрації влади та відстоювати свої інтереси. Отже, в сучасному громадянському суспільстві та у правовій державі відмінності між елітою та масою досить умовні.

В останні десятиліття ХХ ст. елітизм розвивався також у межах ціннісної теорії. Це виявилось, насамперед, у мерітократичному підході. Його кредо сформулював К.Мангейм: “Еліта – це ієрархія, що грунтується на власних досягненнях”. У межах мерітократії склалися технократичний (А.Богданов, Т.Веблен) та організаційно-управлінський підхід (Дж.Бернхейм, Д.Белл, А.Гоулднер).

В цілому ціннісна парадигма в елітизмі має ряд загальних настанов:

- еліта – найцінніший елемент суспільства, представники якого володіють високими здібностями і мають значні результати діяльності у найважливіших для держави сферах;

- панівне положення еліти відповідає інтересам всього суспільства, адже це краща, найбільш ініціативна й продуктивна частина соціуму;

- формування еліти – це не стільки результат боротьби за владу, скільки наслідок соціально-природного відбору самим суспільством найкращих представників, тому доцільно удосконалювати цей механізм соціальної селекції;

- елітарність закономірно й логічно витікає з “рівності можливостей” та не суперечить сучасній представницькій демократії (соціальну рівність слід розуміти як рівність стартових можливостей, а не результатів, соціальних статусів).

Найбільшого розповсюдження в сучасній політології отримав владний підхід до визначення і виокремлення еліти. Слід за Г.Москою і Р.Міхельсом Ральф Дарендорф визначає еліту як групу, яка здійснює владні функції щодо впливу на суспільство. Владний підхід реалізує елементи як структурного, так і функціонального методів, щоб визначити склад і соціальні функції еліти. Зокрема Р.Дарендорф включає до її складу: 1) економічних лідерів; 2) політичних лідерів; 3) професорів і вчителів; 4) духівництво; 5) видатних журналістів; 6) військових; 7) суддів і адвокатів. Зрозуміло, що міра впливовості цих груп в еліті буде не рівнозначною.

Отже, виходячи з численних теоретичних трактувань еліти можна дати наступне узагальнююче її визначення: правляча політична еліта – це соціально-політичні групи, які посіли найвищі позиції в суспільстві та володіють всією повнотою влади і можливостями впливу на суспільство.

Меритокрáтія (букв. «влада достойних», від лат. meritus — достойний, гідний ігрец. κρατος — влада, правління) — принцип управління, згідно з яким керівні пости повинні займати найздібніші люди, незалежно від їхнього соціального чи економічного походження. Використовується переважно в двох значеннях. Перше значення терміну припускає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працелюбних людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції. Друге значення відповідає системі, протилежної аристократії і демократії, в якій керівники призначаються з числа спеціально опікуваних талантів.