
- •21.Елементи квантової статистики та фізики твердого тіла
- •21.1. Статистичні методи у квантовій механіці
- •21.2. Розподіл Бозе-Ейнштейна та Фермі-Дірака
- •21.3. Властивості функції розподілу для металів
- •21.4. Теплоємність кристалів
- •21.5. Утворення кристалів
- •21.6. Квантова теорія зонної структури кристалів
- •21.7. Основні поняття зонної теорії
- •21.8. Електропровідність металів
- •Б). Квантова теорія електропровідності металів
- •21.9. Надпровідність металів та сплавів
- •21.10. Високотемпературна надпровідність
- •21.11. Теоретичні засади низькотемпературної надпровідності
- •21.12. Електропровідність напівпровідників
- •21.13. Домішкова провідність напівпровідників
- •21.14. Контактні явища у металах
- •21.15. Термоелектрорушійна сила
- •21.16. Напівпровідниковий діод
- •21.17. Напівпровідниковий тріод - транзистор
- •21.18.Контрольні питання
21.14. Контактні явища у металах
а). Робота виходу. Метал являє собою кристалічну решітку. При утворенні кристала атоми зближаються на такі відстані, що відбувається перекриття зовнішніх ( валентних ) та внутрішніх електронних орбіталей. При цьому перекриття валентних орбіталей настільки значне, що валентні електрони одного атома охоплюють сусідні атоми і таким чином вони сколективізуються у газ ‘вільних’ електронів: кожен із них належить усім атомам одночасно і вони можуть вільно переміщуватися в межах кристала. У вузлах кристалічної решітки розміщуються іонізовані таким чином атоми, які знаходяться у тепловому коливальному русі. Вільні електрони можуть рухатися у періодичному полі кристала під дією зовнішнього електричного поля, створюючи електричний струм. Вільні електрони мають ще назву електронів провідності. При Т> 0 К, за рахунок теплової енергії кТ (кінетична енергія), вільні електрони мають можливість виходити за поверхню кристала і повертатися у кристал за рахунок кулонівських сил тяжіння до іонів. При цьому кінетична енергія електрона переходить у потенціальну енергію кулонівської взаїмодії і навпаки.
За деякий час установлюється
динамічна рівновага між кількістю
електронів, що вийшли за поверхню
кристала, і кількістю електронів, що
повернулися у кристал. Така рівновага
підтримує над поверхнею кристала
електронну хмарку із середнім зарядом
та потенціалом
(див. Мал.235). Одночасно на поверхні
кристала індукується некомпенсований
додатній заряд та потенціал іонів
кристалічної решітки тої ж величини,
що й в електронної хмарки
,
.
Таким чином над поверхнею кристала
створюється подвійний потенціальний
бар’єр. Для того щоб електрон вийшов
за поверхню кристала, необхідно виконати
роботу проти кулонівських сил тяжіння
F+,
яка викликана поверхневим зарядом q+
та сили відштовхування
,
яка створюється зарядом електронної
хмарки
.
Ця робота дорівнює
,
д
е
поверхнева різниця потенціалів.
б). Закони Вольта для контактної різниці потенціалів. Для сполучених провідників Вольт установив такі закони:
1. При сполученні двох провідників, виготовлених із різнорідних металів, між точками поблизу їх поверхонь (точки В і С) виникає зовнішня контактна різниця потенціалів, величина якої залежить виключно від їх хімічної природи та температури.
2.
Різниця потенціалів між точками поблизу
поверхонь кінців ланцюга, створеного
зєднанням
різнорідних провідників, що мають
однакову температуру, не залежить від
хімічного складу проміжних провідників
і дорівнює зовнішній контактній різниці
потенціалів, що виникає при безпосередньому
з’єднанні крайніх провідників.
Першопричиною
виникнення контактної різниці потенціалів
є власні неоднакові роботи виходу
металів. При з’єднанні таких провідників
у місці контакту відбуваються переходи
частини електронів із металу з меншою
роботою виходу
у метал із більшою
роботою виходу
(глибшою потенціальною
ямою). При цьому метал
з
заряджається негативно, а метал з
- позитивно (див. Мал.236). Цей процес триває
до вирівнювання роботи виходу обох
металів. При цьому різниця потенціалів
визначається так
.
(1)
Різниця
потенціалів (1) називається зовнішньою
контактною різницею потенціалів.
Вона створює між вільними кінцями
провідників електричне поле напруженістю
.
Крім того, різні метали
мають різні концентрації nі,
а тому і різні енергії Фермі. При
електрони з другого металу дифундують
у перший. Цей процес продовжується до
вирівнювання концентрацій електронів
на границі контакту в обох металах.
Розрахунки внутрішньої контактної
різниці потенціалів за класичною теорією
можна провести у такий спосіб.
При утворенні контакту двох
металів з різними концентраціями вільних
електронів, через їх границю починається
дифузія електронів. Через деякий час
концентрації електронів при границі
вирівняються а метали будуть мати
потенціали
.
З класичної точки зору концентрацію
електронів у потенціальному електричному
полі з відповідним потенціалом при
поверхні розділу двох металів за
Больцманом можна записати у виді
,
(2)
де
деякі
сталі, Т – температура на границі. З
(2) можна одержати вирази для потенціалів
.
(3)
Внутрішня контактна різниця потенціалів тепер запишеться так
.
(4)
Відношення
сталих
має
величину
,
а тому можна записати
.
(5)
За порядком величини
.
З
квантової точки зору, переміщення
електронів у прошарку контакту змінює
положення рівнів Фермі
та
в провідниках. У провідникові, що
заряджається позитивно, рівень Фермі
знижується, а у метала, що заряджається
негативно - підвищується. Процес
продовжується до вирівняння рівнів
Фермі. Таке явище виникає у зв’язку зі
зміною концентрацій електронів, від
значення яких залежить величина енергії
Фермі. Розглянутий процес спричиняє
виникнення внутрішньої різниці
потенціалів
.
(3)
При Т=0 К енергія Фермі має вид
,
а підстановка цього виразу у (3) дає
.
При Т
0
К енергія Фермі має вид
.
З останнього виразу видно, що внутрішня контактна різниця потенціалів залежить від температури квадратично, але залишається досить малою величиною.
П
отрібно
зауважити, що у зоні контакту шириною
м метали, внаслідок
дифузії електронів, заряджуються
різнойменно. Однак це не створює
потенціального бар’єру для проходження
струму у зоні контакту, як це є у
напівпровіднику, тому що концентрація
вільних електронів практично не
змінюється.
Вираз (1) дає пояснення суті першого закону Вольта, а для пояснення другого закону розглянемо потенціали на границях металів, з'єднаних у ланцюг, як це представлено на Мал.237. Різницю потенціалів між крайніми металами при їх поверхнях (точки В і С) можна записати у вигляді
і
тепер
,
що й пояснює другий закон Вольта.