1.Вчення утопічного соціалізму.

а) Проблеми держави і права в «Утопії» Т.Мора, Т.Кампанелла “Місто сонця”.

Розкута Відродженням і Реформацією політико-правова думка прагнула не тільки дати відповіді на злободенні питання політичного, суспільного і релігійного життя, але і сконструювати проекти ідеального суспільного ладу, організацію публічної влади майбутнього. Серед таких проектів у XVI—XVII ст. з'явилися і перші соціалістичні проекти, що відбивали споконвічні прагнення суспільних низів до соціальної справедливості і рівності, суспільної власності і самоврядування.

Найбільш відомі соціалістичні проекти майбутнього створили в розглянутий період Томас Мор (1478—1535 р.) у творі «Утопія» (1516 р.) і Томмазо Кампанелла (1568—1639 р.) у своєму творі «Місто Сонця» (1623 р.).

Автор «Утопії» — англійський правознавець, парламентарій, наприкінці життя навіть лорд-канцлер — на початку твору дає різку критику соціальних і державно-правових порядків сучасної цивілізації. Корінь усіх соціальних зол, на думку Мора, — приватна власність, гострі соціальні протиріччя, панування багатіїв і убогість мас. Вони породжують злочинність, криваве законодавство: суспільство саме створює злодіїв і одночасно їх карає. «Справді, — пише Мор, — злодію призначають тяжкі і жорстокі муки, тоді як набагато скоріше варто було б подбати про які-небудь засоби до життя, щоб нікому не стояло настільки жорстокої необхідності спершу красти, а потім гинути». Поки існує приватна власність, немає перспектив на його видужання. Вихід один: «остаточне знищення приватної власності».

Нинішня держава увляється, писав Мор, не чим іншим, як деякою змовою багатіїв, що ратують під ім'ям і вивіскою держави про свої особисті вигоди. Їхні хитрування і стають законами. Звідси складність і заплутаність законодавства, охорона його найжорстокішими покараннями.

«Найкращий стан держави» представлено на о-ві Утопія (від грец. — «місце, якого немає»). Це — модернізована республіка за зразком античних або середньовічних міст-республік, скоріше унітарна, що складається з 54 міст «з однаковою мовою, мораллю, установами і законами». Усі посади тут виборні і на певний строк. Філарх обирається від кожних 30 родин на рік; на чолі десяти філархів з їхніми сімействами обирається протофіларх (транібор) із числа вчених. Вони й утворять міський сенат, очолюваний князем, який також обирається філархами міста з кандидатів, запропонованих народом. Посада князя незмінювана, якщо тільки він не запідозрений у прагненні до тиранії. Найбільш важливі справи міста вирішується зборами філархов, що доводять суть справи до відома своїх сімейств і потім їхнє рішення повідомляють міському сенату. «Іноді справа переноситься на збори всього острова». Раз у рік збирається сенат Утопії (по три представника від кожного міста) для обговорення загальних справ держави. Органи влади Утопії здійснюють загальне керівництво народним господарством, освітую і вихованням. Саме тому міський сенат обирається з учених. З їх же числа вибирають послів, духівництво, самого главу держави.

Для всіх утопійців суспільна праця обов'язкова (6 год. у день). Усі чоловіки і жінки займаються землеробством, ремеслами, змінюючи по черзі заняття і місце проживання (кожні 2 роки з міста в село і навпаки).

Т.Мор підкреслює демократизм і дружелюбність утопійців. Жоден чиновник не виявляє гордовитості і не вселяє страху: «їх називають батьками, і вони поводяться гідно». Там «кожному дозволяється належати до тієї релігії, яка йому подобається; якщо ж він буде намагатися звернути до неї інших, то може влаштовувати це тільки мирним і лагідним шляхом, силою доказів». На острові панує повна згода, викоренені честолюбство, розбрат та інші пороки, породжені приватною власністю.

Своєрідно і право в Утопії. Панування суспільної власності, дружелюбність і демократизм утопійців пояснюють нечисленність злочинів, відсутність нестатку у великому і складному законодавстві. «За словами утопійців, — пише Т.Мор, — усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов'язок». Крім того, зауважує він, «вони визнають усякий закон тим більше справедливим, чим простіше його тлумачення... Утопійці вважають найвищою мірою несправедливим пов'язувати яких-небудь людей такими законами, чисельність яких перевершує можливість їхнього прочитування або темрява —доступність розуміння для всякого».

Своєрідне відношення утопійців до покарань. За словами Т.Мора вони не тільки відвертають людей від ганьби, але і запрошують їх до чеснот, виставляючи напоказ їхні почесні діяння. Тут присікаються підступ шукачів посад позбавленням надії на їх усіх. Так Мор підкреслював першорядне значення суспільної думки, морального впливу в арсеналі засобів попередження і припинення злочинів. Утопійці, що зробили тяжкий злочин, не піддаються страті, як це було поширено в середньовічній Європі, але навертаються в рабство. Потреба в рабах викликалася необхідністю виконувати різні неприємні роботи — забивати худобу, вивозити нечистоти і т.п., що обтяжують побут щасливих утопійців. Раби поповнювалися не тільки злочинцями, але і військовополоненими або засудженими до страти в інших державах, викуплених утопійцами. Основна думка в «Утопії» зводиться до того, що примусові роботи — більш гуманна міра покарання, ніж широко розповсюджена страта.

До воєн Мор відносився різко негативно. У «Утопії» політику агресивних феодальних монархів протипоставлене миролюбство утопійців, що вважають війну «діянням воістину звірячим». При необхідності вони ведуть лише оборонні війни, захищаючи свою щасливу державу.

Соціалістичні ідеї Т.Мора розвивав Т.Кампанелла. Будучи домініканським ченцем, за участь у підготовці повстання проти іспанського ярма він провів у в'язницях близько 27 років, де і написав у числі інших твір «Місто Сонця».

Суспільний лад Міста Сонця відрізняється зовсім новою організацією державної влади. Тут влада і управління ґрунтуються на трьох принципах:

1)організація виробництва і розподілу, управління вихованням громадян;

2) першорядну роль у здійсненні влади і управління грають учені;

3)новий суспільний лад вимагає участі народу в управлінні державою.

Вчені і фахівці визначених галузей народного господарства, знань або мистецтва утворять централізовану ієрархію управлінських посад. На чолі управлінської піраміди — верховний правитель — «Сонце» (Метафізик). Він є главою світської і духовної влади, знаючий у всіх науках, мистецтвах, ремеслах. Його влада не пожиттєва, він може бути змінений солярієм, що перевершує правителя в знаннях, здатністю управляти державою. При ньому знаходяться три співправителі — Міць, Мудрість і Любов. Перший відає усім, що стосується війни і миру. Віданню Мудрості підлягають мистецтва, ремесла і науки, посадові особи і вчені, навчальні заклади. Любов керує дітородінням, вихованням, сільським господарством, виробництвом продуктів харчування і т.п.

Нижче в ієрархічній градації посад стоять фахівці, що відають окремими галузями (Агроном, Скотар, Вихователь, Економіст, Геометр, Поет, Астроном і т.д.). Ще нижче — начальники загонів, головні майстри. У них стільки ж посадових осіб, зауважує Кампанелла, скільки ми нараховуємо чеснот, — є ще Великодушність, Мужність, Цнотливість, Щедрість, Правосуддя (карне і цивільне). Ретельність, Правдолюбство і т.д. На кожну з посад обираються ті, кого ще з дитинства визнають у школах найбільш придатними для її зайняття. Влада посадових осіб спирається на загальну повагу і добровільне підпорядкування. Вони міняються з волі народу.

Органи влади і управління в Місті Сонця функціонують на засадах прямого народоправства. Двічі на місяць скликається Велика Рада всіх соляріїв, що досягли 20-літнього віку, де обговорюються державні справи, виконання посадовими особами своїх обов'язків і нові кандидатури. Кожний восьмий день збираються усі вищі посадові особи держави. Проходять зборів і нижчих посадових осіб для обговорення поточних справ.

У Місті Сонця існують право, правосуддя. По Кампанеллі, закони тут нечисленні, короткі і ясні. Вони усі вирізані на мідній дошці біля дверів храму правосуддя. Тут кожний підсудний старшому начальнику. «...Усі головні майстри є суддями і можуть присуджувати до вигнання, бичуванню, догани, відстороненню від загальної трапези, відлученню від церкви і забороні спілкуватися із жінками». Імовірно, найбільш складні справи розглядаються в суді. Процес гласний, усний, швидкий, з використанням свідків. Тут переслідуються, пише Кампанелла, невдячність, злість, неповага одного до іншого, неправда, лінощі. На відміну від Утопії в Місті Сонця до ґвалтівників застосовується страта, діє принцип таліона, але немає в'язниць. Право помилування здійснює Верховний правитель, апеляції про зм'якшення вироків розглядають його співправителі.

За твердженням Кампанелли солярії багаті й одночасно бідні. Багаті, тому що в них є все. Бідні, тому що в них немає ніякої власності. Солярії стверджують, пише Кампанелла, що крайня убогість робить людей негідниками, хитрими, злодіями, а багатство — гордовитими, гордими, невігласами, зрадниками і т.п. Однак соціальна рівність і свобода людей тут доводилася до зрівняльності (загальні трапези, їжа й одяг, житла, заняття). Суспільна праця соляріїв складала не більш 4 год. на день. Інший час вони присвячували приємним заняттям науками, співбесідам, розвитку розумових і тілесних здібностей. Державний устрій і порядки в Місті Сонця Кампанелла називає, як і Утопію Т.Мора «зразком для посильного наслідування».

Висновок.Отже, політико-правова думка Епохи Відродження і Реформації відроджувала гуманізм, людський вимір держави, права, політики, релігії. Мислителями XVI-XVIIст. були закладені теоретичні основи концепції прав людини, держава знову після античності стала розглядатися як суспільне явище, незалежне від церкви. Розкута думка поклала початок теоретичній розробці проблем політики, державного суверенітету, форм держави. Багато програмних ідей тієї епохи одержали розвиток у мислителів Нового часу.

Час Середньовіччя не вирішив і не вирішував ряд основних проблем — політичного відчуження народу від держави, пріоритет права в управлінні суспільством, співвідношення приватного і публічного права, форм власності, механізм реалізації прав людини, подолання антагонізмів у суспільстві й ін., у початковому вигляді вирішених теоретично і практично в античних державах. У пізніше середньовіччя політико-правова думка лише намітила перехід від станового до громадянського суспільства. Спроби ранніх соціалістів теоретично радикально вирішити ці проблеми в утопічних проектах Т.Мора і Т.Кампанелли лише вказали альтернативу суспільного розвитку, типові пороки суспільства і держави Середньовіччя. При всьому демократизмі їхніх доктрин вони чітко продемонстрували в той же час небезпеку суспільного нівелювання особистості в умовах суспільного виробництва і розподілу, установки на аскетизм, авторитарність і байдужість до правових умов розвитку людини. В обох проектах домінують інтереси держави.