3) Внутрішнє життя фаланги регулюється лише нормами, установленими добровільно і колективно. Її члени високо цінують рівність особистих свобод.

Найголовнішим і єдино корисним правом людини з усіх прав соціаліст називає право на працю. Він вірно помітив, що без нього нічого не варті всі інші права. На його думку, справедливість вимагає і розкріпачення жінки, визнання її прав.

Висновок.Таким чином, новий «соціетарний світ», як вважав Фур'є, перетворить не тільки саму людину, виправить його пристрасті й ідеали, але й увесь світ.

Інший французький теоретик соціалізму — Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760—1825 р.) народився в Парижі, в аристократичній родині. Одержав домашню освіту під керівництвом Д.Аламбера. Брав участь добровольцем у Війні за незалежність США, у французькій революції. Примикав до якобінців, але потім відійшов від них.

Основні твори Сен-Сімона: «Лист женевського мешканця до сучасників» (1802 р.), «Уведення до наукових праць XIX століття» (1808 р.), «Промислова система» (1821 р.), «Катехізис промисловців» (1823 р.), «Нове християнство» (1825 р.).

Свій проект майбутньої промислової системи заснував на концепції історичного прогресу.

Він поділяв історію християнства на чотири стадії:

1) з виникнення християнства до V ст. н.е.;

2) з V до XIII ст.;

3) з XIII до 1789 р.;

4) з 1789 р. Сен-Симон пророкував корінні політичні зміни в сьогоденні, четвертому періоді розвитку:

1) Основи майбутнього суспільного ладу будуть відповідати інтересам величезної більшості населення, де восторжествує принцип божественної моралі: «усі люди повинні бачити одне в одному братів, вони повинні любити один одного і допомагати один одному».

2) Політичні зміни, реорганізація суспільства, відповідно до Сен-Сімона, відбудеться без участі народу. «Завдання буде вирішено в його інтересах, але сам він залишиться осторонь, перебуваючи пасивним».

3) Якщо на перших стадіях історичного прогресу панування в суспільстві, на його думку, належало священикам і феодалам, потім — юристам і метафизикам, то політична організація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і промисловців. Вони «можуть організувати суспільство у відповідності зі своїми бажаннями і потребами, тому що вчені мають сили інтелектуальні, а промисловці мають у своєму розпорядженні сили матеріальні». Тим самим буде замінене сучасне суспільство, що знаходиться під ярмом дворян і богословів «тільки внаслідок старої звички».

Введення нової, «позитивної стадії» історії, пояснював Сен-Сімон, не прагне руйнування традиційних державно-правових форм:

1) Зберігаються інститути монархії, уряду і представницьких установ.

2) Але вся повнота світської влади зосереджується в парламентській Раді промисловців і вчених.

3) Вона перетворить країну в єдину централізовано керовану промислову асоціацію. Вона буде жити відповідно до розумно розробленого плану гармонійного розвитку всіх класів суспільства.

В асоціації три великі класи:

1)Хлібороби,2) фабриканти і 3)торговці.

Промисловці займуть «головне становище» у суспільстві. До них Сен-Сімон відносить хлібороба, коваля, слюсаря, столяра, фабриканта, купця, візника, матроса торгового флоту. Промисловець — «це людина, що трудиться для виробництва чи для доставки різним членам суспільства одного або декількох матеріальних засобів, що задовольняють їхні потреби чи схильності».

У промисловому суспільстві установлять тверду централізацію виробництва, дисципліну, відгородять його від марних витрат енергії і матеріальних засобів, максимально підвищать ефективність праці. Тим самим відпадає необхідність в обтяжних для суспільства різного роду політичних інститутах із усіма їхніми численними установами і посадами.

Політика і управління, писав Сен-Сімон, будуть зведені переважно до простого адміністрування: керуванню речами і виробничими процесами. Вони нададуть «людям найбільшу міру суспільної й індивідуальної свободи», що будуть жити відповідно до божественної моралі. Проповідь устрою такого християнського суспільства і склала зміст «нового християнства» — нової релігії Сен-Сімона і сенсімоністів.

На думку теоретика соціалізму, ближче усього до промислового режиму французька й англійська нації. В Франції для його встановлення досить королівського ордонанса. «Коли французький народ установить у себе промисловий режим, англійський народ не затримається піти його прикладу». Тоді припиняться всі нещастя, на які було приречене людство, «і всі народи на землі, користаючись заступництвом тих що об’єдналися Франції й Англії, будуть швидко, один за іншим, у міру розвитку їхньої цивілізації, переходити до промислового ладу». Такі ілюзії є промисловий переворот, що починався.

Роберт Оуен (1771—1858 р.) народився в Уельсі, у родині ремісника. З дитинства почав працювати і завдяки винятковим організаторським здібностям став фабрикантом, що керує однієї з великих текстильних фабрик. З 1800 р. почав проводити радикальні для того часу реформи по поліпшенню умов життя і праці робітників, виступав за робоче законодавство, організацію профспілкового і кооперативного руху в Англії. З 1817 р. захопився комуністичними ідеями. Склав ряд проектів організації комун, почав спроби заснувати комуністичні громади в США й Англії («Нова гармонія», 1825—1829 р.; «Гармонь-Хол», 1839—1845 р.). Намагався створити «раціоналістичну релігію».

Основні твори Оуена: «Новий погляд на суспільство, чи Досвіди про принципи утворення людського характеру» (1812 р.), «Про Конституцію громади «Нова гармонія», «Про новий моральний світ».

У порівнянні зі своїми французькими сучасниками англійський соціаліст виступив вже в період промислової революції і загострення класових конфліктів, що наклало відбиток на його погляди.

Основний закон природи людини і найбільшу істину, що відкриває шлях до розумного устрою світу, Оуен бачить у людському характері. Останній є результат взаємодії природної організації індивіда і навколишнього його середовища, що грає у формуванні характеру головну роль. З цього закону природи людини він робив критичний висновок: якщо людина — продукт середовища, то в недоліках і пороках людей, у всіх соціальних лихах винне соціальне середовище. Таке нині створюють капіталістичні відносини, приватна власність, що породжують жадібність і ненависть, темряву і неуцтво народу, покалічені людські характери і долі.

Як і передові мислителі XVIII в. Оуен поділяв суспільні порядки на:

1)розумні, що відповідають людській природі, і

2)нерозумні, не відповідні їй.

Усю минулу історію мислитель розцінював як нерозумний період людського існування, обумовлений неуцтвом людей, що не знали закону, за яким обставини визначають характер людини. Нині, що визріває новий спосіб матеріального виробництва підготовлює людей «до розуміння і прийняття нових принципів і іншої практики, а тим самим — до здійснення благодатної зміни в справах, якої ще не знав світ».

Він розраховує на революцію у свідомості людей пропагандою істин «науки про формування характеру». Сподівається на доброчинну роль законів, соціальних реформ на користь трудящих, організацію профспілок, кооперативів, системи виховання.

Р.Оуен проти насильницької революції, здійсньованої темними, неосвіченими людьми: «Як би не були існуючі системи божевільні, їх не можна руйнувати руками людей некомпетентних і грубих».

Переведуть людей до «розумної суспільної системи, заснованої на незмінних законах людської природи» -

Піонерами утворення комуністичних громад, як вважав мислитель, могли виступити люди, що мають капітали і добра воля: багаті філантропи, ремісники, робітники, землевласники, міністри і навіть монархи. Нездійсненність такої ідеї його не лякала навіть після власних спроб організації комун, що поглинули чималий статок Оуена.

Осередком, «молекулою» розумної суспільної системи майбутнього відповідно до плану Оуена, повинна була стати комуна — «селище спільності».

Коли їх стане багато, вони утворять федерацію громад у масштабах країни, а в майбутньому — міжнародну федерацію. Розумна суспільна система назавжди припинить «суперництво, розбрати і війни, і люди із самого раннього дитинства будуть привчатися сприяти щастю один одного». Так зі зміною світу перетвориться і людина.

Основними принципами життя комуністичних громад, по оуеновській Конституції громади «Нова гармонія», будуть рівність, свобода слова і дії, щирість і доброзичливість, порядок і придбання знань і ін. Усі члени комуни розглядаються як одна родина.

«Влада законодавча» за планом вручається загальним зборам громади, що виробляє постанови.

«Виконавча влада» — обраній Раді, завданням якої буде виконання загальних постанов, спостереження за всіма справами громади, укладення договорів з подібними об'єднаннями і т.д.

Кожна громада буде поділена на шість департаментів:

1)сільського господарства, 2)промисловості і механіки,

3)загальної економіки, 4)торгівлі, 5)домашнього господарства,

6)літератури, науки й освіти.

Вводиться раціональна і гуманна система навчання і виховання, у результаті відпаде необхідність у заохоченнях і покараннях.

Способом здійснення свого проекту Оуен вважав освіту, пропаганду, наочний приклад. Групи його послідовників існували в Англії, Франції, США й в інших країнах.