Тема 1.3.1. Вища нервова діяльність

Основні поняття та терміни: вища нервова діяльність, безумовний рефлекс, умовний рефлекс, інстинкт.

Зміст навчального матеріалу теми 1.3.1.

Поняття про вищу нервову і психічну діяльність. Природний механізм регуляції поведінки. Безумовні рефлекси. Інстинкти. Набуті механізми регуляції поведінки. Механізм утворення умовних рефлексів. Гальмування умовних рефлексів та його роль в процесах вищої нервової діяльності. Типологічні особливості вищої нервової діяльності дітей.

Рекомендована література:

1. Косицький В.А. Фізіологія людини, 1985.

2. Леонтьєва Н.Н. Марінова К.В. Анатомія та фізіологія дитячого

організму, 1986.

3. Тарасюк В.С. Ріст і розвиток людини, 2002.

4. Хрипкова а.Г. Вікова фізіологія та шкільна гігієна, 1985

5. Чайченко Т.П. Вища нервова діяльність, 1989.

Інформаційний матеріал

У пристосувальних реакціях нервової системи до безперервних змін навколишнього середовища можна виділити нижчі і вищі форми нервової діяльності. Під нижчими розуміють рефлекторну регуляцію внутрішнього стану організму та узгодженість діяльності окремих його частин. Вища нервова діяльність забезпечує доцільну поведінку організму в зв’язку із змінами навколишнього середовища.

Форми нижчої нервової діяльності запрограмовані генетично, і є однаковими в усіх представників виду, родини і класу. А пристосувальні реакції, які здійснюються вищою формою нервової діяльності, є наслідком індивідуального навчання.

Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси. З безумовних рефлексів значне місце у вищій нервовій діяльності займають інстинкти та емоції.

Безумовний рефлекс – це природжена видова реакція організму, яка здійснюється через нервову систему у відповідь на дію адекватного подразника.

Інстинкт – це сукупність стереотипних видоспецифічних рухових актів і складних форм поведінки, які здійснюються на фоні високої збудливості нервових центрів.

Емоції – це одна з форм відображення мозком об’єктивної дійсності, коли домінує суб’єктивний характер психічного процесу.

Умовний рефлекс - це набута протягом індивідуального життя реакція організму, що здійснюється завдяки утворенню у вищих відділах ЦНС тимчасових змінних рефлекторних шляхів у відповідь на дію будь-якого сигнального подразника, для сприймання якого існує відповідний рецепторний апарат.

Всі умовні рефлекси поділяються на дві групи: природні і штучні.

Природними називають ті рефлекторні реакції, які виробляються у відповідь на зміни навколишнього середовища і завжди супроводять появу безумовного подразнення. Штучними називають умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовної рефлекторної реакції природного відношення.

Умовні рефлекси виробляються на базі безумовних, при дотриманні певних умов, а саме:

1. співвідношення в часі умовного і безумовного подразників;

2. умовний подразник повинен випереджати дію безумовного;

3. сила подразнення повинна бути в межах оптимальних для організму величин;

4. відсутність сторонніх подразників.

В основі механізму утворення умовних рефлексів лежить утворення тимчасових зв’язків між умовним і безумовним подразниками після багаторазової дії двох цих подразників. Можна виділити кілька варіантів утворення тимчасових зв’язків:

1. між двома (кількома) збудженими ділянками в корі головного мозку;

2. між центром умовного подразнення в підкіркових відділах мозку та центром безумовного подразнення в корі;

3. між кірковим центром безумовного подразнення та підкірковим умовного подразнення;

4. замикання на рівні підкіркових утворень.

Вища нервова діяльність здійснюється за допомогою двох основних нервових процесів: збудження і гальмування. Збудження забезпечує активність відповідних центрів і рефлекторних реакцій, гальмування – її затримку.

Розрізняють дві форми гальмування: безумовне (зовнішнє) і умовне (внутрішнє). Зовнішнє гальмування викликає затримку одного умовного рефлексу іншим безумовним або умовним. Внутрішнім гальмуванням називають такий вид затримки нервового процесу, який розвивається в тому ж самому центрі, до якого адресований подразник. Гальмування завжди розвивається у тому випадку, коли умовний подразник не підкріплюється безумовним.

При вивченні співвідношень між процесами збудження і гальмування було встановлено, що поведінка тварин і людини та їхні характерологічні особливості залежать від трьох рис нервових процесів збудження і гальмування: сили, рухливості та урівноваженості.

Умовно рефлекторна діяльність людини характеризується тими ж закономірностями, що й у більшості тварин, але разом з тим вона має цілий ряд особливостей, притаманних лише людини. Ці особливості пов’язані з наявністю у людини другої сигнальної системи, що являє собою систему символічних частіше словесних подразників.

Ще однією особливістю умовно-рефлекторної діяльності людини є те, що утворення у людей переважної більшості умовних рефлексів відбуваються майже завжди з усвідомленням піддослідним сигнального значення умовного подразнення. Реакція на умовний подразник відбувається у відповідності з власним розумінням завдання, яке виникає і визначає характер цієї реакції.

Однак переважна більшість інтероцептивних умовних рефлексів у людини здійснюється на підсвідомому рівні, що й визначає характер їхнього утворення, багато в чому схожого на умовно-рефлекторну діяльність тварин.

Вікові особливості ВНД

Дитина народжується з порівняно невеликою кількістю природжених безумовних рефлексів. У новонароджених дітей виражений сисний рефлекс, у відповідь на подразнення рецепторів губ та слизової оболонки язика. Із захисних рефлексів добре розвинутий мигальний рефлекс. Виражений хватальний рефлекс на дотик до долоні і ножний хватальний рефлекс на подразнення передньої частини підошви.

Впливаючи на шкіру новонародженого, можна викликати рефлекси на больові і температурні подразнення, на зміну положення тіла. Новонароджені діти розрізняють солодке, гірке, кисле і солоне, реагуючи на одне з них сисними рухами, а на інше зморщуванням обличчя.

На звукові подразнення новонароджені реагують загальними реакціями типу здригання, загального рухового занепокоєння.

Орієнтувальні рефлекси проявляються в загальному здриганні і тимчасовому пригніченні існуючої рухової активності дитини, затримки дихання.

Уже в перші дні життя дитини можна помітити утворення натурального умовного рефлексу на час годування.

Поведінка дітей на першому році життя визначається переважно навколишнім середовищем. Починаючи з другого року життя поступово формується адекватна поведінка дитина.

В період першого дитинства відбувається розвиток усіх видів внутрішнього гальмування.

У період другого дитинства нервові процеси мають достатню силу і врівноваженість, усі види внутрішнього гальмування добре виражені.

У дітей семи років яскраво проявляються особливості вищої нервової діяльності, діти відрізняються за властивостями сили, врівноваженості і рухомості процесів збудження і гальмування.

Період статевого дозрівання проявляється загальним підвищенням збудливості ЦНС і послабленням процесів гальмування. В умовно-рефлекторній діяльності можна визначити погіршення диференціювання сигналів, розширену іррадіацію збудження.

У віці п’ятнадцяти – вісімнадцяти років друга сигнальна система удосконалюється, покращується пам’ять, розширюється логічне мислення. Вища нервова діяльність у цьому віці досягає вищого рівня розвитку.