3. Особливості передачі і сприйняття інформації при набутті знань у процесі читання карти
Питання розуміння інформації стали однією з важливих проблем картографії. В цьому зв’язку постає питання – яким чином передається інформація і що сприймає людина при читанні карти і взагалі будь-якої знакової системи? Процес втілення інформації в знак імовірно можна із достатньою наочністю проілюструвати за допомогою нижченаведеного рисунка 2:
1
Джерело інформації
Існуюча
інформація
2 (Наявна)
3
Передавана інформація
•
знак
4
Рис. 2.Схема процесу передачі інформації і набуття знань
1, 2, 3, 4 – Етапи абстрагування від реальності
1
Розглянемо другу частину схеми – джерело інформації – канал передачі - приймач інформації. Існують різні погляди на те, що ми сприймаємо, працюючи з картою (рівно як і з будь-якою іншою знаковою системою). З діаграми видно, що інформація, яка вкладена в знак, не залежить від будь-яких обставин, за винятком природи, довговічності самого знака (при зникненні знака вона перейде в іншу форму існування).
Приступаючи до читання (розшифрування) карти, читач ніби проходить усю схему у зворотному напрямку, знизу вверх. При цьому він на кожній новій сходинці прагне відновити те, що було відкинуте при абстрагуванні. Однак відновлення інформації відбувається лише частково, оскільки практично нереально відновити те, що було відкинуте при абстрагуванні. Ось чому в результаті множини умовиводів і міркувань читач карти отримує не інформацію, яка була вкладена в карту, а знання, своє суб’єктивне розуміння знаків (карти) і на цій основі виробляє судження про реальне явище. Постає питання – що являють собою знання? Визначень терміна «знання» так само багато, як і терміна «інформація». Л. Брільюєн вважав, що інформація відмінна від знання, «для якого у нас не має кількісної міри» (1960 р.). Д.І. Блюменау наводить 10 визначень поняття «знання» різних авторів і сам визначає інформацію як знання, що включене безпосередньо в комунікативний процес (1989 р.) Останню пропозицію слід доповнити – включене суб’єктивно в суб’єктивний процес, тобто знання – це інтерпретація інформації. Однак інтерпретація вочевидь не обмежується знанням і цей ряд повністю виглядатиме приблизно таким чином: інформація – знання – думка (гіпотеза).
Знання і думки (гіпотези), відображені за допомогою знака (комбінації знаків) або карти, суть інформація. Іншими словами, в даному випадку має місце циклічний процес: знання, отримані в результаті інтерпретації інформації, будучи позначеними певним чином, самі стають інформацією. Подібне ми нерідко можемо спостерігати в картографії. Аналітичні карти, по суті, відображають первинну інформацію (tо повітря, тиск, опади). Читач, працюючи із цими картами, отримує знання, які стають базою для гіпотез (наприклад, проведення районування). Відображаючи ці гіпотези на синтетичній карті, автор подає інформацію (вторинну, але інформацію); тобто в результаті читання синтетичної карти фактично появляється інтерпретація результатів інтерпретації інформації. При роботі з картою слід пам’ятати про практичну невичерпність (при відповідній підготовці) інформаційних запасів будь-якої карти і наближенні знань у ході інтерпретації (за якістю і кількістю) до інформації, що міститься в карті (знаках), включаючи і неявну інформацію. При цьому дані, інформація і знання можуть поєднуватися в різні комбінації.
Людина на основі нагромаджених знань, перш за все, отримує інформацію про геосистеми і виробляє специфічні географічні знання. В подальшому, володіючи певними знаннями про навколишній світ, вона оконтурює тематично, хронологічно і просторово деяку їх область. Потім дані про вибрану область нагромаджуються і перетворюються в інформацію, на основі якої формується план побудови картографічної моделі. Згідно з вибраним планом, що відображає рівень знань картографічної теорії і технології, формується картографічний твір. Для його створення залучаються всі необхідні дані, на їх базі виробляється інформація про прийнятні способи картографічного зображення, ступені генералізації і т.ін., яка дозволяє сформувати знання про характер і ступінь відповідності графічного зображення його об’єктивно існуючій реальності. Це знання дозволяє розділити карти за ступенем їх об’єктивності при характеристиці явища.
На етапі використання карти людина або машина візуально чи іншим способом зчитує з карти дані, на основі яких формується інформація про географічні системи, які являють інтерес. Аналіз отриманої інформації формує нове знання про географічний об’єкт, отримане за допомогою картографічної моделі. Отже, ми спостерігаємо постійне чередування тріади «дані – інформація - знання».
«Знання» у філософському їх розумінні – це відображення семантичних аспектів географічної реальності в мозку людини або навіть у технічній системі.
Існує відмінність між даними, інформацією і знаннями в технічних системах. Так, спочатку з’явились банки даних, пізніше оформились географічні інформаційні системи і насамкінець виникли системи, які базуються на знаннях, – інтелектуальні системи.