5. Санаторно-курортне лікування

Санаторно-курортне лікування належить до видів соціаль­ного обслуговування. Його суть полягає у тому, що органи праці та соціального захисту населення за рахунок коштів Державного бюджету забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів, пансіонатів та будинків відпочинку гро­мадян, які не працюють та отримують пенсію в органах пра­ці та соціального захисту населення.

Працюючі інваліди і пенсіонери забезпечуються путівка­ми за місцем роботи або за місцем обліку щодо санаторно-ку­рортного лікування.

Особи, які застраховані в системі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, забезпечуються путів­ками за рахунок коштів відповідного фонду.

За рішенням комісії по соціальному страхуванню путівка видається застрахованій особі з частковою оплатою в розмірі 10 %; ЗО %; 50 % її вартості, або безкоштовно з врахуванням матеріального становища застрахованого.

Путівки за рахунок коштів Фонду страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в спеціалізовані сана­торії для лікування дитини, в дитячі і підросткові санаторії, а також в дитячі оздоровчі заклади видаються безплатно або за 10 % їх вартості з врахуванням матеріального становища батьків.

Для членів сім'ї застрахованої особи, які працюють на інших підприємствах, путівка за рішенням комісії може ви­даватися з частковою оплатою за ЗО %, або 50 % її вартості.

Путівка видається, як правило, за 20 днів до початку терміну заїзду в оздоровчий або лікувальний заклад.

Інваліди і пенсіонери, які проживають в інтернатних за­кладах системи соціального захисту населення, інваліди, які навчаються на денних відділеннях в освітніх закладах Міністерства праці та соціальної політики України, вищих навчальних закладах інших Міністерств, санаторно-курорт­ними путівками і путівками до пансіонатів та будинків відпочинку забезпечуються органами праці та соціального захисту населення.

Особи, які перебувають на пенсійному обліку в інших ор­ганах, путівки на санаторно-курортне лікування одержу­ють за місцем їх обліку в порядку, встановленому цими ор­ганами.

Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени їх сімей одержують санаторно-курортні путівки в поліклініці або за місцем останньої роботи.

Ветеранів війни, які перебували на лікуванні в госпіта­лях, а також інвалідів та пенсіонерів, які мають захворюван­ня на туберкульоз, та дітей-інвалідів віком до 16 років сана­торно-курортними путівками забезпечують органи охорони здоров'я.

Путівки на лікування видаються інвалідам, пенсіонерам не пізніше ніж за 10 днів до початку лікування.

Інваліди війни забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування позачергово щороку, але не частіше ніж один раз на календарний рік (з січня по грудень) у міру над­ходження путівок.

Учасники бойових дій забезпечуються путівками на сана­торно-курортне лікування щороку в міру надходження путівок і мають першочергове право на їх одержання.

Учасники війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», забезпечуються путівками на санатор­но-курортне лікування один раз на два роки в міру надход­ження путівок і мають переважне право на їх одержання.

Інваліди від загального захворювання, інваліди внаслідок репресій, а також пенсіонери з числа репресованих, які реабі­літовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», ветерани праці, інваліди з дитинства, багатодітні матері, які удостоєні звання «Мати-героїня» або нагороджені орденом «Материнська Сла­ва», мають переважне право на одержання путівки.

Усі інші пенсіонери забезпечуються путівками в порядку черги на загальних підставах, але не частіше ніж один раз за два календарні роки.

Путівки на санаторно-курортне лікування видаються інвалідам та пенсіонерам управліннями соціального захисту населення районної державної адміністрації, виконкомів міських (районних у містах) рад за місцем обліку на санатор­но-курортне лікування. Путівка видається згідно з письмо­вим розпорядженням про її видачу керівника районного управління соціального захисту населення на підставі заяви інваліда, пенсіонера, завізованої головним бухгалтером.

Право на забезпечення безплатними путівками до сана­торно-курортних закладів за рахунок коштів державного бюджету мають наступні категорії громадян: — інваліди усіх категорій;

• ветерани війни;

• особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

• особи, які мають на це право згідно з Законом України «Про жертви нацистських переслідувань».

Застрахованим особам путівка дається за основним місцем роботи на підставі рішення комісії із соціального страхування. Застрахована особа отримує її в бухгалтерії страхувальника, де здійснюється облік путівок.

В окремих випадках застрахованій особі, яка згідно з вис­новком МСЕК потребує супроводжуючого, останньому ви­дається друга путівка на тих самих умовах з поміткою «су­проводжуючий ».

Путівки до спеціалізованого санаторію (відділення сана­торію) для лікування дитини у супроводі дорослого, а також до дитячих та підліткових санаторіїв видаються одному з працюючих батьків (матері або батькові) чи опікунів, за на­явності медичних показань на санаторно-курортне лікуван­ня дитини, безкоштовно або за 10 % вартості путівки з ура­хуванням матеріального стану батьків.

Комісія із соціального страхування може приймати рішен­ня про виділення путівок відповідно до медичних показань для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини та неповнолітніх дітей, у тому числі для члена сім'ї (дружини, чоловіка), який працює на іншому підприємстві. При видачі путівки членові сім'ї останній повинен надати довідку з місця його основної роботи або навчання про те, що він не користувався цією соціальною послугою.

Такі путівки для членів сім'ї видаються з частковою опла­тою за 10 %, ЗО %, 50 % її вартості з урахуванням матеріаль­ного стану застрахованої особи.

Кошти за часткову оплату вартості путівки вносяться до каси страхувальника за місцем роботи застрахованої особи з наступним перерахуванням на рахунок Фонду, у разі відсутності каси — через установу банку на рахунок Фонду за місцем реєстрації страхувальника.