3. Соціальне обслуговування неповнолітніх

Проблема реального забезпечення прав дітей у всіх сферах життєдіяльності є однією з основних у діяльності нашої дер­жави. Сприяти вирішенню цієї проблеми покликане соціаль­не забезпечення. їх соціальне обслуговування — самостійний відособлений вид соціального обслуговування, має свою спе­цифіку, яка зумовлена особливостями контингенту.

Соціальне обслуговування неповнолітніх здійснюється в основному спеціалізованими соціальними закладами (ста­ціонарне соціальне обслуговування). Останнім часом більшо­го розвитку набувають різні види соціального обслуговуван­ня неповнолітніх за місцем проживання (вдома).

Слід виокремити три основні види соціального обслугову­вання дітей:

— соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах;

— соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які зали­шилися без батьків;

— соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах відповідно до Закону України «Про освіту» здійснюється в дошкільних навчальних закла­дах. Закон виокремлює наступні види таких закладів: ясла; ясла-садки; дитячі садки; ясла-садки компенсуючого типу; будинки дитини; дитячі будинки інтернатного типу; ясла-садки сімейного типу; ясла-садки комбінованого типу; цент­ри розвитку дитини; дитячі будинки сімейного типу.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. основним видом закладів, що надає соціаль­ні послуги неповнолітнім дошкільного віку, є дошкільний навчальний заклад.

Дошкільний навчальний заклад — це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття до­шкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розви­ток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. Він:

• задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти;

• забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимо­гам Базового компонента дошкільної освіти;

• створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, вихо­вання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізично­го розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог і забезпечує їх дотримання;

• формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;

• сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумово­му, психологічному і фізичному розвитку дітей;

• здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію із сім'єю;

• є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку.

Дошкільними навчальними закладами в Україні є:

• дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від 2 місяців до 3 років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;

• дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;

• дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від 3 до б (7) років, де забезпечуються їх розви­ток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового ком­понента дошкільної освіти;

• дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсу­ючого типу для дітей віком від 2 до 7 (8) років, які потребу­ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку, трива­лого лікування та реабілітації. Дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) компенсуючого типу поділяються на спеціальні та санаторні;

• будинок дитини — дошкільний навчальний заклад сис­теми охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або) розумового роз­витку від народження до 3 (для здорових дітей) та до 4 (для хворих дітей) років;

• дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) ін­тернатного типу забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за ра­хунок держави;

• дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, які перебу­вають в родинних стосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базово­го компонента дошкільної освіти;

• дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбіно­ваного типу для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, ком­пенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпе­чується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку;

• дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дити­ни), в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психо­логічний розвиток, корекція психологічного і фізичного роз­витку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні за­клади чи виховуються вдома;

• дитячий будинок сімейного типу — дошкільний на­вчальний заклад, в якому виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 2 до 18 років.

Для забезпечення реалізації прав дитини на родинні зв'яз­ки при загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть ство­рюватися дошкільні відділення.

Найбільш поширеним дошкільним дитячим закладом є дитячий садок із денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня.

Соціальне обслуговування дітей у державних і комуналь­них дошкільних та інтернатних навчальних закладах на­дається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчу­вання дітей у державному та комунальному дошкільному на­вчальному закладі в розмірі, що не перевищує 50 % у міській місцевості та ЗО % у сільській місцевості від вартості харчу­вання на день. Розмір плати зменшується на 50 % для батьків, у сім'ях яких троє і більше дітей. Законом про Дер­жавний бюджет на відповідний рік встановлюється гаранто­ваний мінімум для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних до­шкільних закладах.

Інший порядок оплати перебування дитини у дошкільно­му навчальному закладі інтернатного типу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів» від 26 серпня 2002 р. № 1243^і батьки або особи, які їх замінюють, щомісяця вносять плату в розмірі 20 % серед­ньомісячного сукупного доходу на одного члена сім'ї за утримання одного вихованця у загальноосвітній школі-інтернаті, спеціалізованій школі-інтернаті І—III ступенів, загальноосвітній школі та професійно-технічному училищі соціальної реабілітації.

Від плати за утримання дітей в інтернатних навчальних закладах звільняються батьки або особи, які їх замінюють, із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Підставою для звільнення є довідка про призначен­ня такої допомоги, видана органами праці та соціального за­хисту.

Плата за утримання вихованців в інтернатних навчальних закладах не справляється з одиноких матерів (батьків), які ви­ховують дитину без батька (матері), у загальноосвітніх сана­торних школах-інтернатах, у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей, які потребують корекції фізич­ного та (або) розумового розвитку, у спеціалізованих школах-інтернатах II—III ступенів (у загальноосвітніх закладах Міністерства культури і мистецтв І—III ступенів) із поглибле­ним вивченням окремих предметів та курсів для розвитку здібностей, обдарованості і таланту дітей, фізичної культури і спорту, військових та з посиленою військово-фізичною підго­товкою, училищах олімпійського резерву та фізичної культу­ри і спорту, в інших випадках, передбачених законодавством України (батьки і діти, потерпілі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, діти працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов'язків, тощо).

Розмір плати за перебування дітей в інтернатних навчаль­них закладах зменшується:

• на 50 % батькам, які працюють і проживають на ліній­них станціях і перегонах;

• на 20 % батькам учнів загальноосвітніх шкіл-інтерна-тів, які проживають у сім'ях, але харчуються та одягаються за рахунок держави.

Соціальне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється спеціалізованими дитячими закладами: школами-інтернатами; дитячими бу­динками сімейного типу.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є по­дальше посилення державної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, забезпечення якнайповнішого поєднання громадських, колективних і ро­динних форм виховання.

Дитячий будинок сімейного типу — це окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі (далі — батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу, враховуючи рідних та прийомних, не повинна переви­щувати 10 осіб. В окремих випадках за наявності сприятли­вих житлово-побутових умов та за бажанням батьків-вихова-телів у дитячому будинку сімейного типу може виховуватися більш як 10 дітей.

Діти сироти та діти із малозабезпечених сімей у шкільних навчальних закладах повинні забезпечуватися безплатними га­рячими обідами, що є також одним із видів соціального забез­печення дітей. Безкоштовні гарячі обіди надаються лише у на­вчальні дні, і компенсація за неодержані обіди не проводиться.

Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку здійснюється дитячими будинками-інтернатами. Вони є соціально-медичними закладами для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років із вада­ми фізичного або розумового розвитку, які потребують сто­роннього догляду, побутового і медичного обслуговування¹. До дитячого будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років із вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипока­зано перебування в цьому закладі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.