3. Правові та організаційні

основи фінансової системи

Правове регулювання фінансових відносин, які ви­никають при створенні та використанні фондів фінан­сових ресурсів, є однією з форм управління з боку дер­жави економічним і соціальним розвитком. Усі дії держави в сфері фінансів мають базуватися на правових актах. Ці акти виконують такі основні функції: визнача­ють коло юридичних і фізичних осіб, на яких поширю­ється дія правової норми; регламентують права та обо­в'язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації та використання фондів фінансових ресурсів; є основою для вживання відповідних заходів щодо виконання правових норм.

Суб'єктами фінансових відносин є держава, громадя­ни та підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Виключно законами України встановлюються Державний бюджет і бюджетна система; система оподат­кування; засади щодо створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів (ЦП), їх види та типи.

Координацію руху фінансових ресурсів здійснює фі­нансовий апарат. Фінансовий апарат — це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінан­совою системою держави.

Загальне керівництво фінансовою діяльністю в Украї­ні здійснюють органи державної влади і управління: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна податкова адмініст­рація, Рахункова палата Верховної Ради, Національний банк, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Верховна Рада ухвалює закони, у т. ч. з фінансових питань; основні напрями бюджетної політики на наступ­ний бюджетний період; затверджує Державний бюджет та вносить зміни до нього; здійснює контроль за вико­нанням Державного бюджету; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політи­ки; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, культури і науки, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання; ухвалює рішення щодо використання коштів Резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Центральне місце в управлінні фінансами в системі органів виконавчої влади посідає Міністерство фінан­сів. Саме на нього покладені завдання загального керів­ництва всією фінансовою системою. Основні функції Мі­ністерства фінансів:

— вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розробка заходів щодо їх реалізації;

— організація бюджетного процесу, складання про­екту Державного бюджету та його виконання;

• організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання через запровадження правил здійснення фінансових операцій, форм фі­нансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

— організація функціонування ринку цінних папе­рів;

— здійснення заходів з мобілізації через систему дер­жавного кредиту та управління державним бор­гом;

— забезпечення фінансових відносин держави з інши­ми країнами, міжнародними організаціями і фінан­совими інституціями;

— організація і здійснення фінансового контролю в країні;

— розробка податкової та митної політики;

— організація і контроль за страховою діяльністю;

— забезпечення стабільності державних фінансів.

До складу Міністерства фінансів входять два підроз­діли: Державна контрольно-ревізійна служба і Держав­не казначейство.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби виконують такі функції:

— організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів на місцях щодо проведення ревізій і пе­ревірок;

— здійснюють ревізії та перевірки фінансової діяль­ності, стану та збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності у ві­домствах міністерства, державних комітетах та ін­ших органах державної виконавчої влади, у дер­жавних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах, які отримують кошти з бюд­жету;

— контролюють повноту оприбуткування, правиль­ність використання і збереження валютних кош­тів;

- розробляють інструктивні та інші .нормативні акти

про проведення ревізій, перевірок та ін.

Державне казначейство створене з метою ефектив­ного управління коштами Державного бюджету. Основ­ними завданнями Казначейства є:

— організація виконання Державного бюджету і здійс­нення контролю за ним;

— управління наявними коштами Державного бюд­жету та коштами державних позабюджетних фон­дів у межах видатків, встановлених на певний пе­ріод;

— фінансування видатків Державного бюджету;

— ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звітності про стан виконан­ня Державного бюджету;

— управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— розподіл між Державним і місцевими бюджетами відрахувань від загальнодержавних податків, збо­рів і обов'язкових платежів за нормативами, за­твердженими Верховною Радою;

— здійснення контролю за надходженням і викори­станням коштів державних позабюджетних фондів та ін.

Основне завдання Державної податкової адмініст­рації полягає у реалізації податкової політики держа­ви. На податкову адміністрацію покладені такі основні функції:

- розробка проектів податкового законодавства;

- контроль за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

— облік платників податків та надходження плате­жів до бюджету;

— накладення штрафних санкцій та адміністратив­них стягнень на порушників податкового законо­давства та ін.

Рахункова палата Верховної Ради України є постій­но діючим вищим органом державного фінансового кон­тролю, основним завданням якого є організація і здійс­нення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету; визначення ефективності та доцільності використання державних коштів, валютних та фінансово-кредитних ресурсів. Рахункова палата як експертний орган Верховної Ради дає відповідні заключения і рекомендації з питань фі­нансової діяльності органів управління.

Національний банк України (НБУ) є основним фінан­совим інститутом у сфері грошового ринку. Основне завдання НБУ — регулювання грошового обігу й органі­зація ефективного функціонування кредитної системи. НБУ також виконує функції з розміщення державних ЦП і обслуговування державного боргу, організовує ка­сове виконання бюджету, проводить міжнародні розра­хунки держави, здійснює валютне регулювання.

Державна комісія з цінних паперів та фондового рин­ку організовує функціонування ринку ЦП. Вона прово­дить реєстрацію випуску ЦП та регулює їх кругообіг; видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійсню­ють операції з ЦП. Комісія здійснює контроль за діяль­ністю суб'єктів ринку цінних паперів — емітентів, інве­сторів, фінансових посередників, фондових бірж — відповідного до чинного у цій сфері законодавства.

Література

Основна: 6, 7, 14, 28, 35, 40, 42, 46, 52, 53.

Додаткова: 20, 23, 40, 43, 47, 49, 51, 55.

Тематичний перелік запитань для

самостійного вивчення дисципліни

1. Управління фінансовою системою.

2. Особливості побудови фінансових систем у різних країнах.

3. Взаємозв'язок фінансової системи і фінансової політики держави.

4. Принципи організації державних фінансів.

Література

Основна: 23, 27, 28, 29, 35, 42, 46.

Додаткова: 1,19, 26, 32, 43, 53.

Тематика рефератів

1. Фіскально-економічне регулювання економіки.

2. Роль Державного казначейства в оперуванні до­ходами і видатками Державного бюджету.

3. Фінансовий апарат держави, його функції та ос­новні напрями діяльності.

Тестові завдання

1. Фінансова система — це:

1) контроль з боку суспільства за фінансовою діяль­ністю держави;

2) сукупність фінансових методів і форм, інструмен­тів і важелів впливу на соціально-економічний розви­ток суспільства;

3) сукупність відносно відокремлених форм фінансо­вих відносин;

4) грошово-кредитний механізм.

2. За внутрішньою будовою фінансова система — це:

1) сукупність фінансових органів та інститутів;

2) сукупність відносно відокремлених взаємопов'яза­них фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП;

3) конкретні види фінансових ресурсів, які перебу­вають у розпорядженні підприємств;

4) система замкнутих пере розподільчих відносин.

3. Яка організаційна структура фінансової си­стеми?

1) сукупність фінансових органів та інститутів, які керують грошовими потоками;

2) сукупність грошових фондів, що знаходяться у роз­порядженні суб'єктів господарювання;

3) сукупність фінансово-кредитних установ;

4) апарат управління фінансовою діяльністю підпри­ємства.

4. Які принципи побудови фінансової системи?

1) єдність і функціональне призначення; фінансова система України

2) єдність і централізм;

3) комерційний розрахунок і функціональне призна­чення;

4) централізм і функціональне призначення.

5. Державні фінанси найповніше характеризують­ся як:

1) складова частина фінансової системи, її централь­на підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток;

2) система грошових фондів, що перебувають у роз­порядженні держави, призначених для забезпечення властивих їй функцій;

3) система грошових фондів, що забезпечують про­цес виробництва та відтворення у рамках конкретного суб'єкта господарювання;

4) грошові фонди, що формуються з доходів громадян.